Автор Тема: Спілкуємось українською!  (Прочитано 55441 раз)

0 Пользователей и 3 Гостей просматривают эту тему.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 4803
  • -> Вас поблагодарили: 18911
  • Сообщений: 4601
  • Респект: +931/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #675 : 27 Ноябрь 2024, 11:03:20 »

МЕНІ ПРИСНИЛАСЬ МАМА НА ПОРОЗІ

Мені приснилось якось у дорозі,
Як я останній раз виходила з воріт –
В сльозах стояла мама на порозі,
Немов, прикована й дивилась сумно вслід.

Вона тоді зі мною так прощалась…
Себе винити буду все життя своє -
Чому вернутись я не догадалась.
Ця думка спокою і нині не дає.

А мама не могла тоді признатись,
Що скоро, зовсім скоро вже покине нас…
Могли б ми з нею ще раз обійнятись,
Прощатись треба, як востаннє, кожен раз.

Та хто про це в дитинстві може знати?
Картину цю вже бачу стільки літ -
Стоїть в сльозах вся мама коло хати
І я з валізами біля її воріт…

Коли збиратись будете в дорогу,
Я вас благаю, люди, не спішіть!
Огляньтеся, верніться до порогу
І своїх рідних ще раз обійміть.

Щоб серце потім не пекло від болю
За те, що з ними попрощатись не змогли
І не винили – ні життя, ні долю,
Що неуважними до них колись були.

А, щоб ніколи ви не відчували
Гіркого присмаку вини і каяття –
Я прошу, вас, аби не забували
Тепло віддати своїм рідним – за життя.
(Ірина Валь)





Зустрілись дві сестри у лісі на дорозі,
Мінялися місцями, вже пора.
Одна — як золото, то була ніжна Осінь,
А друга — біла і сувора. То Зима.

Їх погляди схрестились. Не здавалась
Сестриця Осінь, бо ще листопад.
"Іди собі, чого так поспішаєш?
Не бачиш, як жовтіє листя й сад?

Чого прийшла? Тут я ще господиня!
Мої ще квіти мають пелюстки.
Ще не зів'яли айстри і жоржини...
Тобі не шкода їх?! Іди собі, іди!"

Зима змахнула гордо рукавами,
Посипався сріблясто-білий сніг.
"Я довго йшла дорогами, стежками,
Я бачила твій золотистий ліс.

Твоє багряне листя ще жовтіє,
Хоч голі клени, вишня у саду...
Ти добре працювала, моя мила,
Пишаюся тобою, визнаю.

Я лиш хотіла трішки налякати,
Лиш крапельку... А потім відступлю.
А ще хотіла сильно обійняти
Свою улюблену з сестер — багряно-золоту

✍️Марина Семйоник.🍁❄️
« Последнее редактирование: 27 Ноябрь 2024, 11:13:56 от Taras_777 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 4803
  • -> Вас поблагодарили: 18911
  • Сообщений: 4601
  • Респект: +931/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #676 : 28 Ноябрь 2024, 21:32:10 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 4803
  • -> Вас поблагодарили: 18911
  • Сообщений: 4601
  • Респект: +931/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #677 : 29 Ноябрь 2024, 20:35:45 »

Ми брати-близнюки, сьогодні нам виповнюється 20 років, ми захищаємо вас і бажаємо щастя.🇺🇦🙏❤️





Відпусти, мені дуже боляче
Не тримай мене брат, не тримай
В серці куля, воно навпіл розколоте
Відійти мені янголом дай

Не тягни мене друже, не пробуй
До життя повернути, прошу
Відлечу білим птахом у небо
Я вам звідти листа напишу

Не кажи нічого, просто почекай
Мені дуже важко говорити
Відпусти ти мою душу в рай
Знаю, мені там сподобається жити

Ти постарайся мене зрозуміти
Все, що міг при життю, я зробив
Обіцяй своє життя врятувати
Й розкажи моїй мамі, як я її любив

Не хвилюйся, брате, не треба
Я над хмарами спокій знайду
Буду споглядати, як пролітають лелеки
Як розквітне моя вишня у саду

Маму сиву в садочку побачу
Не плач рідна, тут добре мені
В нас також сад є із райських яблук
А вечорами ми слухаємо солов'їні пісні





Я йшов виносити сміття і побачив на снігу півбуханки хліба. Я підняв його, хліб виявився висохлим і більше нагадував камінь, і кинув у контейнер. Тільки я відійшов, як почув ззаду лайки. Я обернувся. Нахилившись, у контейнері колупався дуже літня людина. Бомж!?, - подумав я, - Хоча, ні. Одягнений пристойно. Що ж його так зацікавило в цій скриньці? Дід дістав той самий хліб, струсив його і дбайливо прибрав у пакет. Чудовий! - Знову подумав я і пішов додому.
Наступного дня я знову зустрів цього діда, але вже на зупинці. Він потроху дістав хліб з пакета, годував птахів. Я сів поруч із ним на лаву. Я уважно спостерігав, як птахи підходять і беруть крихти хліба, причому роблять це акуратно та неквапливо.

Спойлер   :
- Їм важливо дуже добре харчуватися. Взимку без їжі дуже важко і можна загинути, - раптом ледь чутно сказав старий, - Я ніколи не думав, що настане той день, коли люди перестануть цінувати хліб. Щодня я збираю його на вулиці, у смітниках. За останні роки я бачив купу всякого хліба, який просто був нікому не потрібний. Купа хліба, - він задумався, - Моїй мамі не вистачило лише маленького шматочка, її не стало ... а тут купа ...
Якесь повільне тремтіння пройшлося по мені. Я сидів і тупо мовчав, дивлячись на його старі скукожені руки, які все діставали і діставали нескінченні крихти з пакета. Я навіть не помітив, як підійшов мій автобус, відчинив двері, зачинив і поїхав. Тоді мені чомусь хотілося слухати його голос. Я ніби все життя був знайомий із цією людиною.

– Тоді нас евакуювали, – знову почув я. – Кілька днів ми їхали поїздом у невідомість.Мені було вісім, а Сашка півроку. Мама завжди міцно притискала нас до себе, щоб зігріти. Було дуже холодно. Їжі практично не було. Кожен сухар мама ділила на дві половини, один що більше віддавала мені, а інший клала собі в рот, довго жувала і віддавала Сашкові. Он прямий як ця ворона.
Я подивився, і справді та, що більше годувала з рота того, що менше. Старий дістав шматок побільше, кинув вороні і продовжив:
- Нас тоді бомбити стали, і потяг встав. Далі їхати не можна було. Я не знаю де ми були? Навколо ліси, поля та зима. Багато хто тоді загинув. Ховали просто в снігу, не було сил зовсім, та й лопат теж не було. У кого ще були сили, то ті йшли. Але куди ніхто не знає. Мама взяла Сашка, і ми пішли через ліс. Ішли довго, і скільки я теж не знаю. Їли сніг, тоді він здавався таким смачним. Мама казала, що це така біла смачна каша. А потім закінчився останній сухар. А потім ... Потім мама не прокинулася. Я розумів, що треба йти. За будь-що, але треба йти. Я взяв Сашка на руки, і ми йшли, йшли, йшли... Я пам'ятаю, як я впав. Здавалося – все! Я дивився на Сашку, а він усміхнувся і подивився кудись убік. Я з останніх сил підняв голову і побачив недалеко величезного собаку, тоді ще не знав, що це був вовк. Я їх ніколи не бачив. Він підійшов до нас і обнюхав. Сашко простягнув йому руку. Щось таке знайоме було у цих очах. Вовк пішов, зупинився і ніби кликав мене, знову пішов. Я не знаю, звідки в мене взялися сили, але я, прихопивши брата, пішов за ним. Через два поля ми вийшли до села, і я знову впав. Отямився я від того, що мене хтось гладив.Я розплющив очі і закричав:
- Мама мама!
Але то була не вона. Навпроти сиділа жінка і чимось розтирала мене. Сашко лежав у люльці і пив молоко. Очухавшись, я розповів усю нашу історію цій жінці і про великого собаку теж. Вона лише тоді посміхнулася й сказала, що у їхніх краях ніколи не бачили вовків. Ця жінка дала нам притулок і стала нашою мамою. Але ми з Сашком ще довго тягали і ховали хліб під ліжком. Ми чекали, що прийде мама, і ми обов'язково нагодуємо її.

– Останній автобус! - почув я голос. Я обернувся, але поряд нікого не було. Я їхав додому і весь час думав про цього старого. Вперше в житті я почав шанувати хліб. Якщо я знаходив сухий хліб, то розмочував його і віддавав птахам. Лише тоді, сидячи на зупинці, я зрозумів, що той, хто знає, що таке голод, ніколи не викине хліб.
Колись давно говорили, що хліб усьому голова, і я дуже сподіваюся, що прочитавши цю розповідь, люди дбайливіше ставляться до хліба. І я вкотре не побачу його на смітнику.
Автор: Ігор Шихов.
« Последнее редактирование: 29 Ноябрь 2024, 20:46:42 от Taras_777 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 4803
  • -> Вас поблагодарили: 18911
  • Сообщений: 4601
  • Респект: +931/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #678 : 30 Ноябрь 2024, 21:32:25 »

— мандаринку будеш!
— ні!
— а якщо почищу ?!?
— ну давай….
Мирного нам вечора
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 4803
  • -> Вас поблагодарили: 18911
  • Сообщений: 4601
  • Респект: +931/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #679 : 01 Декабрь 2024, 12:57:32 »





Холод в батареях, світло дві години
І горнятко кави, за вікном сніги...
Запитання чує мама від дитини:
«Скільки залишилось нам ще до весни?»
Треба пережити всі морози, сину,
Треба дочекатися сонця і тепла,
Треба і молитись нам за Україну,
Бог поможе, сину, і прийде весна.
«Тож візьми, матусю, ти мене на руки,
Притули до себе, серденьком зігрій.
Зупини, Ісусе, цю війну і муки,
Скажи сонцю в небі: «Україну грій!»
І пробач, Ісусе, всі гріхи народу –
Зимні були душі, гірші від зими.
Можеш все забрати, тільки не свободу,
Дай нам дочекатись вільної весни».
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 4803
  • -> Вас поблагодарили: 18911
  • Сообщений: 4601
  • Респект: +931/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #680 : 02 Декабрь 2024, 10:52:50 »


Чи існували давні українці?
Всі ми знаємо, що на Близькому Сході знаходиться держава Єгипет, яку відвідали вже мільйони українців. У школі ми вчимо, що крім Єгипту сучасного, є ще й Давній Єгипет. Тисячі років тому тут жили люди, які не розмовляли нинішньою арабською мовою, але вони були давніми єгиптянами. Отже Давній Єгипет існував і існували давні єгиптяни, але чомусь не існувало Давньої України і давніх українців. Чи це дійсно так, чи просто політикани наклали табу на назви Давня Україна і давні українці, щоб штучно розірвати зв'язок часів?
Спойлер   :
З нашої дивної офіційної історії ми довідуємося, що спочатку в Україні жили трипільці, які створили найдавнішу у світі Трипільську цивілізацію або культуру. Потім вони кудись ділися. Не то випаровувалися, не то відлетіли на іншу планету. Після них ніби з неба впали скіфи. Таж сама історія трапилася і з сарматами. Після їх «відльоту» невідомо звідки взялися анти. Потім, послідовно, виникли русини і українці. Зв'язку між ними ніякого. Дивна і потворна історія і історики, які її проповідують. Так навіть у принципі не буває. Звичайно, міграційні процеси завжди були і будуть, але ядро нації завжди залишалося на своїй землі. Тим більше, що це земля благодатна і родюча, і «пхатися» невідомо куди, скажімо в болота і піски холодної pосії чи пустелі Азії було нам абсолютно ні до чого. Популяційний надлишок відходив, виганяли злочинців і нероб, але кидати чудові ландшафти заради набагато гірших ніхто не збирався. Це не якесь там відкриття, це очевидні речі.
То яке відношення до нинішніх українців мають, скажімо, трипільці чи анти? Як вони пов'язані з нами, сучасними українцями? Це питання має абсолютно просту відповідь. Науковці твердять, що нації, організовані точно так, як і людські родини. У кожного з нас є предки: батьки, діди, прадіди і прапрадіди. У них можуть бути невідповідні вашому прізвища, але вони ваша пряма рідня. Генетична рідня. Їхні гени, їхні галогрупи знаходяться у вас і визначають ваш зовнішній вигляд, вашу силу, ваші таланти.
Точно так і з давніми українцями (трипільцями, скіфами, сарматами, антами, русинами). Вони співвідносяться між собою і з нами, українцями нинішніми, як пов'язані у родині між собою ваші прадід, дід, батько і ви. А майбутні українці будуть вашими дітьми, онуками і правнуками. Так же пов'язана з нинішньою Україною і України Давні, тобто Трипілля, Скіфія, Сарматія, Антія, Київська Русь. Та й усі перехідні між ними форми української держави. Так, саме української, а не якої іншої. Це добре розуміють в інших країнах світу. Розуміють територіальну і генетичну спадковість нації. Скажімо, нинішній Таїланд за багатовікову історію власного існування і нинішні тайці мали щонайменша п'ять назв. Але історія цієї держави чітко наголошує на тому, що Сіам чи то Чианг-Май, це Давній Таїланд, а не щось інше. І сіамці, це нинішні тайці, точніше батьки сучасних тайців.
Зараз генетика досягла такого рівня, що за аналізом крові можна визначити з якого села походить ваш батько. Національні галогрупи навіть сусідніх народів іноді досить суттєво відрізняються. У нас таких досліджень або не проводять, або ж вони є засекреченими. А ось іноземні генетики вже давно визначили, що за набором галогруп українці набагато ближчі до шведів, ніж до росіян. А росіяни натомість ближчі до поляків. Саме своєрідність галогруп українського населення і вказує на те, що первісно, генетично пов'язане з українською землею, її водою, їжею, сонячною і земною радіацією населення, ядро нації, ніколи цю землю не покидало, передаючи власну своєрідну генетику своїм предкам, тобто нам з вами.
З цього ми можемо зробити цілком обґрунтований висновок, що всі народи, які жили на нашій території є давніми українцями, нашими прямим пращурами, а сучасна Україна є прямим нащадком Давньої України, як би її в той далекий час не називали сусіди. А що ці назви постійно змінюються говорить хоча б історія з назвою двох сусідніх держав pосії і білорусії. Українці, хоча й не знали в той час про існування такої науки як генетика, чітко розуміли, що білоруси і росіяни мають різне, але не слов'янське походження.
Тому і називали білорусів «литвинами», а росіян «москалями» і «кацапами». Назви pосія і білорусь є абсолютно штучними. Обидві були офіційно запроваджені у вжиток Катериною ІІ. Причина цього полягає в тому, що московія захопила Україну і виявила для себе те, яку заглиблену в тисячоліття історію українці мають. Тому, щоб «примазатися» до неї, угро-фінську московію назвали pосією, а прибалтійську Литву білоруссю. Ще на карті Боплана 1648 року таких назва немає, а є московія.
Давня poсія без України це взагалі повний нонсенс. Всі істерики нинішньої pосії і її претензії до України пов'язані лише з одним. Створення незалежної України забрало в pосії її давню історію, яку вона вкрала в України. Через це історія pосії не йде далі 14 століття. Захоплення ж України заглиблювало історію pосії одразу на декілька тисячоліть вглиб. І росіян не тривожить той факт, що на території pосії не було жодного трипільського поселення. Вони лише наші, українські.
Намагання фальсифікувати історію України продовжується. Нещодавно було заявлено, що скіфи не є пращурами українців, так як вони жили не лише на території України, а по всій Євразії. Дивовижне твердження. Тисячі могил скіфів і їх царів розміщені саме в пониззі Дніпра, тобто в Україні. Якщо скіфи жили по всій Євразії, то тоді виходить, що їх за тисячі кілометрів везли ховати до України, а це вже повна нісенітниця.
Автор статті:
Петро Олексійович Масляк (нар. 27 травня 1948) — український науковець, економіко-географ, професор кафедри географії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор географічних наук. Педагог, вчений, громадський діяч, публіцист, письменник. Відмінник освіти, Заслужений працівник освіти України. Академік Академії наук вищої освіти України.
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 4803
  • -> Вас поблагодарили: 18911
  • Сообщений: 4601
  • Респект: +931/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #681 : 03 Декабрь 2024, 11:00:49 »

Рідна хата, вишня біля тину,
Хлів, колодязь, надворі зима,
До батьків топчу свою стежину,
Хоч рідненьких вже давно нема.

На подвір’ї сніжна скатертина,
Біля тину поросла лоза:
– Мамо, тату, зустрічайте сина!
І з повік бринить моя сльоза.

Бо не йдуть старенькі зустрічати,
Не виходять разом на поріг,
Не виймає хліб із печі мати,
Не приносить свій смачний пиріг.

У холодній хаті порожнина,
Хоч усе тут як було колись,
Зустрічає мене лиш світлина,
Де батьки обоє обнялись.

Посміхнулась мама на світлині,
Чи, можливо, це мені здалося,
І в промерзлій холодом хатині
Дійство феєричне почалося.

Затріщали в пічці свіжі дрова,
Заклубився над хатиною димок.
І почулись мамині три слова:
– Зачекались ми тебе, синок.

Застелила свіжу скатертину,
Теплий борщик з печі дістає…
Тільки все зникає за хвилину,
Помокріло знов чоло моє.

На світлині тато хмурить брови,
Через вічність знак мені дає:
– Не журися, сину, будь здоровий,
Ми живі, допоки пам’ять ваша є.

Автор: Микола Курилюк
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 4803
  • -> Вас поблагодарили: 18911
  • Сообщений: 4601
  • Респект: +931/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #682 : 03 Декабрь 2024, 21:46:07 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 4803
  • -> Вас поблагодарили: 18911
  • Сообщений: 4601
  • Респект: +931/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #683 : 04 Декабрь 2024, 21:32:02 »

"Зустрічали діти матір"

Пише листа до Одеси
Своїм дітям мати:
— Їду, дітки, до вас в місто
Віка доживати.
Я продала всю худобу,
Город і хатину,
Грошенята, як годиться,
Склала у торбину.
Як приїду — порадимось,
Як нам жити далі,
Отож, прошу, зустрічайте
Мене на вокзалі.
Одержавши таку звістку,
Дітки враз ожили
І раненько до вокзалу
Усі прикотили.
Старший син багато років
Прожива в Одесі,
Отож виїхав на зустріч
Він на «Мерседесі».
І молодший вже давненько
В місті прописався —
«Жигулем» біля вокзалу
Теж припаркувався.
Ну і дочка з чоловіком
На зустріч подались
Й до вокзалу помаленьку
Трамваєм добрались.
Стоять усі на пероні,
Потяга чекають,
А брати поміж собою
Жваво розмовляють.
— Мама буде жити
в мене, —
Старший братик каже, —
В мене дім — кімнат
аж вісім,
Де схоче — там ляже.
— Ні, я маму, —
каже менший, —
Заберу до себе,
В мене хата — два поверхи,
Ще краща, як в тебе.
Тільки дочка з чоловіком
Мовчки вдвох стояли,
Все на рейки дивилися —
Потяга чекали.
Ось і потяг підійшов,
Вийшла з нього мати,
Всі кинулись, як годиться,
Її зустрічати.
Стали неньку обнімати,
В щоки цілувати,
Та одразу помітили —
Чогось сумна мати.
— Чому, мамо,
засмучені? —
Почали питати. —
Чи не раді, що вас діти
Вийшли зустрічати?
— Ой, діточки мої любі,
Якби ж то ви знали!
У поїзді в мене гроші
Геть з торбою вкрали.
У синів (помітно зразу)
Обличчя скривились,
Туди-сюди на пероні
Враз заметушились.
Старший каже:
— Вибачайте,
Я вас полишаю,
Бо сьогодні на роботу
Дуже поспішаю.
Син молодший теж
крутнувся,
Пішов до машини,
— В мене, — каже, —
побачення
Через півгодини.
— Ой, синочки дорогенькі, —
Промовила мати, —
Куди ж мені тепер іти,
До чиєї хати?
Підійшов до неї зять,
Взяв за руку маму:
— Доведеться вам, матусю,
Жити разом з нами.
В нас квартирка —
дві кімнати,
Діток двійко маєм,
То вже якось вам куточок
В себе обладнаєм.
— Бачу, синки,
— мовить мати, —
Дітки ви «хороші»,
Та стрічали не мене ви,
А ті кляті гроші.
Вони в мене цілісінькі,
Я їх приховала...
Вибачайте, що неправди
Трохи вам сказала.
Хотіла я поміж вами
Гроші розділити,
Та віддам їх доньці з зятем,
Бо в них буду жити.

Автор Іван Мельник
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 4803
  • -> Вас поблагодарили: 18911
  • Сообщений: 4601
  • Респект: +931/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #684 : 05 Декабрь 2024, 11:46:13 »

У курортному українському містечку Ворохта колишня Австро-Угорська імперія лишила по собі дійсно вражаючі спогади, якими можна помилуватися і сьогодні. Це найбільший у Європі міст-віадук. До речі, тепер по ньому не їздять потяги, тож прогулятися на висоті і роздивитись навколишні краєвиди вам вдасться. смт Ворохта, Івано-Франківська область





Мурал у Києві


Спойлер   :


« Последнее редактирование: 05 Декабрь 2024, 11:51:00 от Taras_777 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 4803
  • -> Вас поблагодарили: 18911
  • Сообщений: 4601
  • Респект: +931/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #685 : 06 Декабрь 2024, 11:15:33 »

Миколаю Святий Чудотворний!
Не прошу я нічого собі.
Подаруй благодать Животворну
Всім, хто зараз в скорботі й журбі.
Обігрій всіх військових в окопах,
Що лишивши домівку й сім'ю,
У боях смертоносних й жорстоких,
Захищають країну свою!
У ті сім'ї прийди, де зростає,
Без без батьківських обіймів маля...
Де дружина і дітки чекають
На дзвіночок від татка з "нуля".
Обдаруй усіх діток маленьких.
Особливо до тих завітай,
Хто лишився без татка і неньки.
Подарунки сиріткам роздай.
Щоб сміялися весело, щиро
І світилася радість в очах.
Щоб добром і турботою змило,
З їх сердечок неспокій і страх.
Миколаю Святий Чудотворний!
Подаруй всім нам радість одну -
Відведи від нас лихо це чорне -
Зупини в Україні в@йну!
Зараз в серці бажання єдине,
Важливіше за всі почуття -
Щоб у рідну мою Україну,
Повернулося мирне життя!

Вірш Ольги Тріфоново
ї
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 4803
  • -> Вас поблагодарили: 18911
  • Сообщений: 4601
  • Респект: +931/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #686 : 06 Декабрь 2024, 21:41:22 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 4803
  • -> Вас поблагодарили: 18911
  • Сообщений: 4601
  • Респект: +931/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #687 : 08 Декабрь 2024, 11:46:35 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 4803
  • -> Вас поблагодарили: 18911
  • Сообщений: 4601
  • Респект: +931/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #688 : 08 Декабрь 2024, 15:27:49 »

5 років – тато знає все!
7 років – тато знає.
10 років – Може, тато не знає?!
12 років – Тато не знає.
14 років - Тато збожеволів!
16 років - Не може сприймати батька серйозно.
18 років - Що тато знає?
22 роки - Батько каже дурниці!
24 роки - Я знаю більше, ніж тато!
26 років - Здається, тато таки дещо знає.
30 років - Думаю, мені варто спитати про це тата?!
40 років – Дивно, як тато пройшов через усе це!
45 років - Батько завжди мав рацію.
50 років - Якби тато був тут, я багато чого навчився б.





Придивіться до цієї світлини - одна з перших автівок у США з номером "Україна". Чикаго, Іллінойс, 1984 рік.
На автівці - учасники СУМівського танцювального ансамблю "Україна". Представники тієї ґенерації, які народжені у США, але виховані в любові до України.
Фото з книги Мирона Куропася "Ukrainians of Chicagoland" .





Втішаємося!



Українець з Броварів, який пересувається у візочку, Олег Іваненко, переплив Ла-Манш на спині. За допомогою тільки рук, встановивши світовий рекорд! Всю нелегку дорогу у морській холодній воді його надихав наш прапор! Вітаємо мужнього Олега! Слава Україні!
Із ФБ Олега Іваненка:
"Друзі! Вітаю вас з нашою спільною перемогою! Є рекорд Світу! Ла-Манш підкорений! І можна сказати, що навіть двічі. За 18 годин безперервного запливу я подолав 62 кілометри. А це майже в два рази більше ніж передбачалося, якби ми пливли по прямому курсу. Але через сильні течії і вітер довелося йти галсами. Звідси і вийшла така збільшена протяжність запливу. До ночі температура повітря впала майже до +12, піднявся сильний вітер і пішли хвилі. Але я плив...
Дякую вам всім за підтримку! Вона мені давала сили. І ми разом ПЕРЕМОГЛИ! СЛАВА УКРАЇНІ!"
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 4803
  • -> Вас поблагодарили: 18911
  • Сообщений: 4601
  • Респект: +931/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #689 : 08 Декабрь 2024, 21:30:44 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.