
25 лютого в Україні відзначають День української жінки – дату, присвячену внеску жінок у розвиток держави, культури, науки та боротьбу за незалежність.
Ідея відзначати День української жінки саме 25 лютого пов’язана з постаттю Лесі Українки – однієї з найвідоміших українських письменниць і громадських діячок. Її творчість і життєва позиція уособлюють боротьбу, стійкість і відданість Україні.
Це свято почали популяризувати як альтернативу Міжнародному жіночому дню, який традиційно відзначали 8 березня. В Україні його святкували десятиліттями, однак після початку повномасштабного вторгнення росії частина суспільства висловила бажання відмовитися від радянської спадщини та переосмислити формат вшанування жінок.
У 2023 році у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт, який мав би закріпити День української жінки 25 лютого на державному рівні. Втім, документ досі перебуває на розгляді.
Попри відсутність офіційного статусу, дедалі більше українців підтримують цю ініціативу та відзначають День української жінки неформально – як нагоду подякувати жінкам за їхню працю, силу й внесок у майбутнє країни.

З історії відомо, що з найдавніших часів символ тризуба шанувався як своєрідний магічний знак, оберіг. Це зображення археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, на українських землях з II ст. Існує до 30 теорій походження і значення тризуба, на приклад: сокіл, якір, символ триєдинства світу тощо.
За часів Київської Русі тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.
25 лютого 1918 року в Коростені Українська Центральна Рада прийняла Тризуб за офіційний герб УНР.
З 22 січня 1919 року згідно з законом про Злуку Тризуб став використовуватися і як герб Західної області УНР. Залишався він гербом гетьманської держави П. Скоропадського, а також Директорії.
Уперше спроба конституційно оформити Тризуб як державний герб була зроблена у травні 1920 у проекті Конституції, розробленому Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге — спеціальною «Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави» 1 жовтня того ж року.
Сучасний герб держави Україна, один із чотирьох її офіційних символів поряд з прапором, гімном і Конституцією, було затверджено 19 лютого 1992 року.
Двадцять вісім років тому, 19 лютого 1992 року, було затверджено Малий державний Герб України. Це – один із трьох офіційних символів нашої держави.
Тризуб є стародавнім символом, який зустрічався на нашій території з найдавніших часів і шанувався як магічний знак свого роду, оберіг.
Зображення тризуба археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих з першого століття нашої ери. Символ відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, в українських землях з II ст.
Перша літописна згадка про тризуб як князівський знак Київської Русі датована X ст. Вона збереглася в болгарському рукописі «Хроніка Манасії» (XIV ст.), де зображені воїни – дружинники князя Святослава, у руках яких прапори увінчані тризубцем.
Українська Народня Республіка, ставши наново державою, самостійною, незалежною, мусила вибрати собі й державний герб. Довгий час гостро стояло питання, яким же має бути державний символ України. Тривали дискусії, котрий із наших історичних символів гідний стати головним знаком новітньої української державності. За основу знака герба сучасної України, який ми знаємо, взято знак з монет Володимира Великого. Тризуб у графічній традиції періоду правління Великого князя Володимира був прийнятий не випадково. Саме за князя Володимира всі етнічні українські землі були об’єднані в одній державі. У 1918 році тризуб також було обрано гербом УНР як символ соборності українських земель. Такий герб має ідею поновлення традиції державності.
За пропозицією Михайла Грушевського, 25 лютого 1918 р. в Коростені Українська Центральна Рада прийняла Тризуб за офіційний герб УНР . Тризуб на гербі УНР був оповитий стилізованими оливовими гілками – символ прагнення нової держави до миру із сусідами.
З 22 січня 1919 року, згідно з законом про Злуку, Тризуб став використовуватися і як герб Західної області УНР. Залишався він гербом гетьманської держави П. Скоропадського, а також Директорії.
Уперше спроба конституційно оформити Тризуб як державний герб була зроблена у травні 1920 у проекті Конституції, розробленому Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге — спеціальною Урядовою Комісією з виготовлення Конституції Української Держави 1 жовтня того ж року.
Сучасний герб держави Україна, один із чотирьох її офіційних символів поряд з прапором, гімном і Конституцією, було затверджено 19 лютого 1992 року. Верховна Рада затвердила тризуб як Малий герб України, вважаючи його головним елементом великого Державного герба України.
Зараз існує понад 40 версій, які пояснюють походження та інтерпретують суть тризуба. Усі дотеперішні пояснення тризуба можна зібрати в 6 головних груп, що об’єднують однорідні гіпотези:
1) символ державної влади (верхня частина скіпетра або корони);
2) церковна християнська емблема (Трійця, голуб святого Духа);
3) військова емблема (франціска (спис з подвійною сокирою), якір, лук зі стрілою, шолом, сокира, спис з тризубчастими вістрями);
4) геральдично-нумізматична фігура (норманський крук чи сокіл, генуезько-литовський портал);
5) монограма (сплетіння кількох початкових літер у вигляді вензеля для позначення імені, слова або вислову), (схематичне зображення слова воля, символ влади над трьома (небесним, земним, підземним) світами, літери «Ш», яка означала цифру 3, символ поєднання минулого, сучасного та майбутнього);
6) геометричний орнамент (стилізована квітка (трисвічник), колос).
Державний герб України графічно красивий, лаконічний, самобутній – а головне стародавній. Ставши Державним Гербом сучасної України тризуб символізує спадкоємність традицій нашої території. Тризуб фактично означає історичний зв’язок модерної України із Київською Руссю.