Автор Тема: Спілкуємось українською! (Прочитано 55440 раз)

Taras_777 · « **Ответ #660 :** 17 Ноябрь 2024, 20:06:28 »

Taras_777 · « **Ответ #661 :** 18 Ноябрь 2024, 21:23:34 »

Taras_777 · « **Ответ #662 :** 20 Ноябрь 2024, 21:39:23 »

Taras_777 · « **Ответ #663 :** 21 Ноябрь 2024, 10:58:06 »

..❤️ Я вам цей борг, ніколи не залишу,
Ви й так уже, як прокляті, в боргах.
Віддайте мені дощ... Віддайте мені тишу...
Віддайте мені ліс і річечку в лугах...

Віддайте мені сад і зірку вечорову.
І в полі сіяча... і вдячну щедрість нив.
Віддайте мені все... Віддайте мені мову,
якою мій народ, мене благословив.

Ліна Костенко

Ти не радій, що гарно, мов у казці,
Посипав сніг лапатий із хмарин,
Бо там в окопі, у холодній касці,
Чийсь замерзає чоловік, чи син.

Захоплено, немов мала дитина,
З вікна на білий килим не дивись.
А краще стань тихенько на коліна,
І за чийогось тата помолись.

Зима прийде, вона не за горами,
І календарні принесе святА.
Та хай зігріє їх молитва мами,
І сніг холодний хай не заміта.

Не забувай в думках ні на хвилину,
Щоб ти вночі собі солодко спав,
Хтось вдома залишив свою дитину,
А хтось і взагалі життя віддав.

Тож перед тим, як йдеш спокійно спати,
Попивши перед сном гарячий чай,
Згадай в молитві кожного солдата,
І шану Богові за них віддай.

Юлія Посполіта Левченко

Taras_777 · « **Ответ #664 :** 21 Ноябрь 2024, 21:21:37 »

Taras_777 · « **Ответ #665 :** 22 Ноябрь 2024, 10:40:03 »

Мамо, це сон,
Що з нами сталось?
Всюди вогонь,
Ми відлітаєм.

Вже не болить...
Люди чом плачуть?
Татко кричить,
Матінко бачиш.

Що я помер?
Хочу додому.
Ти обніми,
Страшно самому.

Братик й сестра
Поряд? Так шкода...
Нас що, нема?
Ні, я не згоден!

Боже за що
Так хочем жити.
Ми ще малі
зовсім ще діти.

Мамо, це сон,
Що з нами сталось?
Всюди вогонь,
Ми відлітаєм.

Лариса Почуєва

Taras_777 · « **Ответ #666 :** 22 Ноябрь 2024, 14:50:07 »

Русь — історична назва України. ТАК!!!
Це — аксіома. Тут немає ніякого одкровення, з цим згодні усі історики і політики. Звідси випливає, що українці є прямими нащадками русів, — здавалося б, теж аргумент, який не потребує доведення. Але ж ні. Як відомо, спадкоємцями Русі проголосили себе не українці, а народ, який населяє сусідню країну, територію якої київські руси підкорювали в IX–XII століттях.

Спойлер :

Вийшло щось на зразок Румунії: румуни пишаються своєю давньою історією Дакії, але називаються чомусь ім'ям військових колонізаторів з Риму. З тієї, звичайно ж, причини, що довгий час Румунією управляли нащадки римських цезарів, які називали себе римлянами. Точно так же вийшло і з колишньою колонією Русі — Московією, правили якою нащадки київських князів.
Різниця між Росією і Румунією, які успадкували назву країн, що їх колонізували, полягає в тому, що румуни не претендують на спадщину Риму, у них є своє велике минуле, нічим не гірше римського. А у Росії свого минулого немає. Тобто воно є, але це, більшою мірою, спадщина древньої Чуді, яку підкорили руси.
На карті Речі Посполитої 1635-1648 р. червоним кольором виділена територія Руського воєводства — адміністративно–територіальної одиниці Польського королівства, утвореного 1434 року із земель Галицько–Волинського князівства (Львів, Галич, Перемишль). Адміністративним центром Руського воєводства у Польщі було місто Львів. Сьогодні в самому центрі історичного Львова є вулиця Руська, яка свідчить про ті часи.
До Казимира Великого (1340) ті землі називалися Руським королівством. Титул «короля Русі» від Папи Римського Інокентія IV у 1254 році прийняв Данило Галицький.
В 1434 році король Владислав III Варненчик видав привілей, яким зрівняв у правах галицько–руських бояр з польською шляхтою. Назва «бояри» замінювалася на титул «пан». На чолі адміністрації стояв воєвода руський (пол. wojewоda ruski, укр. воєвода руський), якого призначав король з числа великих землевласників.
Руське воєводство було ліквідоване в 1772 році під час поділу Польщі між Прусією, Австрією і Росією.
З книги «Від Русі до України. Відновлення історії». Для замовлення книги пишіть нам в особисті повідомлення.
Книгу можна замовити також на сайті rus-ukraine.com.ua

Taras_777 · « **Ответ #667 :** 23 Ноябрь 2024, 22:43:46 »

ШУКАЮ УКРАЇНУ...

Серед каміння і руїн
сьогоднішніх, вчорашніх,
серед країн і україн
свою шукаю, справжню.
Що серед попелу і зла
гибіла на майданах,
ту, що порвала і зняла
всі ланцюги й кайдани.
Ту, що не на одній війні
орли терзали й круки,
оту, що, втоплена в брехні,
не опускає руки.
Ту, котру ум не полишав
у будь-яке нашестя,
що між століть і між держав
не розгубила честі.
Не дасть сильнішому руки,
і не піде на прощу,
бо віддала у вояки
кровинку найдорожчу.
Серед війни добра і зла,
І тих, що хата скраю,
ота Вкраїна десь була,
і я її шукаю...

Л. Поливач. 17.11.2024р

Taras_777 · « **Ответ #668 :** 24 Ноябрь 2024, 13:01:49 »

НАЙКРАЩА КАРТА УКРАЇНИ...😊
СУПЕР !!!
СКІЛЬКИ ФАНТАЗІЇ, ВМІННЯ І НАПОЛЕГЛИВОСТІ В РУКАХ УМІЛЬЦЯ !!!🌻🌾
ЩИРА ПОДЯКА І ШАНА ВАМ ЗА ТРУД І КРАСУ !!!

Якби не ці руки …чи сходило б Сонце?
Чи знав би ти ,світе, про ще один день?
Якби не ці руки …в мозолях долоні..
Чи чув би ти ,світе ,пташиних пісень?
Якби не ці руки ..в мастилі..у бруді..
Чи пахнув би хліб на святковім столі?
Якби не ці руки ..і світло у грудях..
Чи були б ще весни..опісля зими..?
Якби оці руки здалися, втомились..
Чи був би ти ,світе…? Один знає Бог..
Якби не ці руки…за котрі молились-
не було би мрій….між відбоєм тривог…
Якби не ці руки …Чи мав би ти змогу—
дітей обіймати…любити…рости..?
Якби не ці руки ….Чи була б дорога
якщо, навіть, в ямах…на вільній землі ?
Це воїнів руки…Найкращих у світі
Вкраїнських Героїв ,захисників!
Якби не ці руки …чи міг би ти жити?
Задумайтесь,люди! Подякуйте їм!
Дякую вам ,справжні чоловіки!
Незламні! Сильні ! Надійні!

Taras_777 · « **Ответ #669 :** 24 Ноябрь 2024, 15:16:30 »

«Гуде сигнал тривоги 🚨 Проходжу повз кав'ярню. Під дверима стоїть дитина років 5-6 й гойдає візок з меншенькою. Тривога завиває новим витком.
Старша починає гірко плакати, майже навзрид. Не встигаю спитати, що трапилось, як виходить мама з рогаликами в руках:
– Чого ти плачеш? Що трапилось?
– Сирена, а тебе немає!
– Ну ти ж знаєш, де я? Все гаразд, тримай рогалика!
Дівчинка бере, заспокоюється й додає:
– Я просто боюсь померти без тебе...
«БОЮСЬ ПОМЕРТИ БЕЗ ТЕБЕ», – говорить п'ятирічна дитина.
Нехай вони всі будуть прокляті за те, що наші діти думають та плачуть про таке. Усі».

Taras_777 · « **Ответ #670 :** 24 Ноябрь 2024, 21:33:16 »

Taras_777 · « **Ответ #671 :** 25 Ноябрь 2024, 11:25:43 »

Життя жене свою вузькоколійку,
і хто збагне душі людської вік?
Жіночий голос погукав: — Андрійку! —
А озирнувся сивий чоловік.

Він озирнувся. На якусь секунду
розкружеляло часу велотрек.
І… пригадав, мов проковтнув цикуту,
що він уже дорослий, ім’ярек.

Що як же так… що справа ж і не в тому…
що він — це він, і серце ж молоде…
А вже він має третю ногу втоми —
цю паличку, і так уже і йде.

Отак і йде… І внуків уже трійко.
Подибав далі сивий чоловік.
Біжить хлоп’я, воно іще Андрійко.
Душа дитинна, зоряний релікт!

Ліна КОСТЕНКО

Taras_777 · « **Ответ #672 :** 25 Ноябрь 2024, 21:37:17 »

Taras_777 · « **Ответ #673 :** 26 Ноябрь 2024, 11:05:56 »

Ми, дві сестри, пілоти нашої країни. Ми вас оберігаємо і бажаємо удачі!

Цей перший сніг не радує мене…
Чому радіти? Хлопці, там, в окопах…
Не каву п’ють з солодким праліне
В розмірених, засніжених Європах.

Не на турецьких пляжах… В Хургаді…
На білосніжних яхтах, чи на віллах.
Сміливі, мужні, вірні, молоді
В окопах мерзнуть, наче у могилах…

Сидять між стін холодної землі.
Замерзлі пальці зброєю ворожать.
Жують холодний сніг, а на чолі
Червона цятка снайпера сторожить…

Аж чорний сніг… Земля горить вогнем…
Пекельний сніг… І кров холоне в жилах…
А хлопці, наші, з кожним божим днем
В окопах гинуть, наче у могилах…

Не тішить сніг… Не тішить, ні на мить.
Немає більше радості у цьому.
Сьогодні перший сніг… Душа болить…
За кожного, хто там — на нульовому…

✍️Іванна Басич

Taras_777 · « **Ответ #674 :** 26 Ноябрь 2024, 20:27:27 »

Це «Поранений янгол» Хуго Сімберга. На картині бачимо дітей, що несуть янгола. Янгол не бачить шляху - його очі зав'язані. Янгол не може летіти – він стікає кров’ю. Погляд хлопчика позаду сповнений докору, у ньому прочитується німе запитання: «Що ви накоїли, люди?». На обличчі хлопчика, який іде попереду, відбилася скорбота. Вони – діти – замість того, щоб рости й пізнавати світ, несуть у руках своє зранене дорослими невідоме майбутнє, несуть саме життя, таке крихке, таке вразливе…
Картина написана 1903 року, художник ніяк не пояснив своєї ідеї, залишивши право інтерпретації нам. І нині вона сприймається так.

Спойлер :