ЭТО ИНТЕРЕСНО!

[Taras_777]

Будь ласка, не вбивайте мене!
Привіт, я пожежний жук, який зазвичай називають жандармом.
Я не токсичний для людей та тварин.
Я не їм листя та інші рослини та овочі, я їм тільки залишки квітів або мертвих комах.
Ось чому мене часто знайдете в кутах, де вітром здуває пилюку і всі квіти.
Я не люблю інших комах і я маю певний запах. Людина відчуває його тільки якщо знаходиться поряд зі мною в 2 см. Кішки та собаки мене не 'їдять.
Якщо любите шашлик без комарів, дайте пожити поряд. Де я , там не має комарів.
Вибачте, що я завжди наводжу багато друзів і рідних, але ми нічого поганого не робимо.
Хочеш витягти мене зі своєї квартири чи будинку відпочинку, перенеси мене кудись туди, де поруч є купа деревини. Мені там буде добре... але, будь ласка, не вбивайте мене!

[Taras_777]

[133048]

[Taras_777]

🌊🔭 Знайомтесь з глибоководною рибою-телескопом — підводним мисливцем нічного бачення природи!
Захований на глибині понад 2000 метрів під хвилями, цей рідкісний хижак має трубчасті очі, які можуть повертатися як вперед, так і вгору, що дає йому потужну перевагу майже в повній темряві. 👀✨
Її конструкція — це чистий геній виживання: коли здобич пропливає повз, він ковтає її цілком за допомогою свого розширюваного шлунка — втеча неможлива. 🐟⚡
Справжнє диво еволюції, риба-телескоп — один із найзагадковіших мисливців глибокого океану.

[Taras_777]

🦟 Найменший детектив природи щойно розкрив справу!
Ще у 2008 році фінська поліція розслідувала викрадений автомобіль, коли натрапила на те, що більшість із нас проігнорувала б — мертвого комара на приладовій панелі.
Замість того, щоб змахнути його, у них виникла шалена ідея: що, якби вони перевірили кров усередині? 🔬
Виявляється, останній прийом їжі комара показав збіг ДНК, який привів їх прямо до злодія. Справу закрито. 🚔✅
Урок для злочинців: забудьте про відбитки пальців та камери… навіть комахи можуть свідчити проти вас.

[Taras_777]

У 1922 році Альберт Ейнштейн зупинився в готелі в Японії.
Коли кур’єр доставив йому посилку, вчений зрозумів, що не має грошей на чайові.
Замість цього він написав кілька слів на двох аркушах паперу й віддав хлопцеві.
З усмішкою додав:
👉 «Якщо тобі пощастить, колись ці нотатки будуть коштувати більше, ніж звичайна порада.»
Минуло майже сто років.
У 2017 році на аукціоні в Єрусалимі одна з цих нотаток була продана за 240 тисяч доларів,
а інша — за неймовірні 1,56 мільйона.
І що ж на ній було написано?
📝 «Тихе і скромне життя приносить більше радості, ніж прагнення до успіху, пов’язане з постійним неспокоєм.»
Іноді найпростіші слова стають найбільш безцінними. ✨

Кіт бачить світ інакше, ніж ми: він сприймає кольори не так яскраво, як людина, розрізняє переважно сині та жовті відтінки, але значно краще орієнтується в темряві. Його зір пристосований не до фарб, а до полювання. І все ж кіт відчуває наш настрій та емоції, іноді навіть краще, ніж люди. Відчуває ті самі емоції, що й ми. Ті самі справжні людські почуття!
Кіт, на відміну від собаки, якщо його вдарити, відвернеться від тебе спиною, бо буде зранений так само, як і ти. Усередині нас є кристал кварцу, а у кота його набагато більше.

Спойлер   :

Кіт бачить тебе наскрізь — від середини до зовні! Немає сенсу намагатися зробити «гарну міну» перед котом чи пестити його, якщо ти роздратований. Якщо ти не любиш кота, він може напасти або повністю тебе ігнорувати. У цьому він навіть гірший за дитину! Якщо кіт когось не любить — отже, ця людина має злий характер.
Коли кіт треться об когось, навіть якщо ця людина не любить котів, це свідчить про її добру вдачу! Іноді кіт може не хотіти бути поруч із тобою, бо ти проходиш через дуже низький енергетичний етап, випромінюєш слабку енергію, і тоді він уникає тебе. Коли він лежить на тобі чи десь удома, він «очищує» енергію простору, якщо вона там негативна.
Коти люблять людей із нестандартним станом — нездорових, нетверезих, дітей та всіх, хто певним чином виходить за межі «нормальності». Люди, які визнають лише собак, зазвичай тяжіють до влади.
Щоб полюбити кота, потрібно бути дуже гнучким і розуміти, що ніхто нікому не належить. Але водночас треба знати: єдина річ, яка тримає кота біля тебе, — це любов.
Кіт може померти від депресії, коли його господар зникає з його життя. Кіт неймовірно інтуїтивний, навіть перевершує інтуїцію людини. Їх палили разом із відьмами під час інквізиції, адже коти завжди були поруч із тими, хто працював із силами природи й цілющими травами.
Кіт дивиться на тебе й природним чином бачить енергії, істот, усе, що ти відчуваєш, що тобі подобається, і який ти є насправді. Пес натомість більш раціональний.
Муркотіння має частоту 25–150 Гц, і є дослідження, що такі вібрації можуть сприяти зниженню стресу, загоєнню кісток і зменшенню болю. Контакт з котом знижує рівень кортизолу (гормону стресу) й підвищує рівень окситоцину («гормону щастя»). Його присутність у домі допомагає зменшити відчуття самотності й тривоги.
Люби котиків і піклуйся про них, бо вони цього варті. Вони відчувають усе, що отримують, і є хранителями та енергетичними цілителями — як своїх господарів, так і довкілля.

[Taras_777]

Iнженер, який упорядкував час
Наприкінці XIX століття шотландський інженер докорінно змінив наше розуміння часу, запропонувавши поділити планету на часові пояси.
До того кожне місто жило за власним сонячним часом, і це працювало… аж поки не з’явилася залізниця.
 Одна лише лінія могла перетинати десятки різних «годин», перетворюючи планування подорожей на справжній хаос.
Його рішення було геніальним: стандартизувати час у 24 часових поясах по 15 градусів довготи кожен, із загальним орієнтиром — Гринвіцьким меридіаном як «нульовим часом».
Сьогодні завдяки цій системі весь світ синхронізується, достатньо лише поглянути на годинник.

Норвежці придумали спосіб робити з пустелі — чорнозем.
Технологія називається Liquid Nanoclay — рідка наноглина. Її розпилюють по піску, і вже за 7 годин суха земля тримає вологу, як родючий ґрунт.
Результати вражають:
- урожайність зростає на 20–50%
- споживання води зменшується майже вдвічі
- ефект тримається до 5 років після одного нанесення
Так у ОАЕ, Єгипті та інших країнах вже вирощують овочі прямо в пустелі.
Так, технологія поки дорога, але виглядає як шанс реально зупинити опустелювання і зробити їжу доступнішою. Наука перетворює фантастику в реальність.

[Taras_777]

У 1920 році в Токіо професор Хідесабуро Уено приніс додому цуценя акита — Хатіко.
Щоранку пес проводжав його до станції Сібуя. Щовечора повертався й чекав — упевнений, що серед натовпу знову з’явиться його найкращий друг.
Та у 1925 році професор раптово помер. Він більше ніколи не прийшов.
Хатіко цього не знав. І продовжував чекати.
День за днем. Рік за роком.
Під зливою, у люту завірюху, в нестерпну спеку — його місце завжди було тим самим: перед станцією. Дев’ять довгих років він не здався, зберігаючи вірність, яку навіть смерть не змогла зламати.
Коли його віддане серце зупинилося, Хатіко вже не був просто собакою. Він став живим символом вірності.
Сьогодні бронзова статуя біля станції Сібуя нагадує про його нескінченне очікування. Це не лише місце зустрічі — це пам’ятник скорботі, любові та відданості, що не підвладні часу. ❤️
Іноді слів не потрібно. Достатньо погляду собаки, щоб зрозуміти, що таке вічність любові.

[Taras_777]

У 1850 році садівник Джон Ґрей приїхав до Единбурга разом із дружиною та сином у пошуках роботи. Єдине, що йому вдалося знайти, — це посаду нічного сторожа. Умовою було те, що його завжди мав супроводжувати собака-охоронець. Так у його житті з’явився маленький скай-тер’єр на ім’я Боббі.
Вісім років вони провели разом, працюючи ночами й долаючи холод та негоду. У 1858 році Джон помер від туберкульозу. На похороні всі бачили, як пес не відходив від труни, а після поховання відмовився залишати кладовище.
Боббі ліг біля могили господаря й залишався там у будь-яку погоду. Сторож цвинтаря кілька разів намагався його прогнати, та собака щоразу повертався. Зрештою йому збудували невеликий притулок поруч із могилою Джона.
З часом вірність Боббі вразила все місто. Щодня опівдні в Единбурзі гучним пострілом з гармати сповіщали про обідню годину. Почувши цей звук, пес біг до пабу Greyfriars Place, де раніше ходив із господарем, і там на нього завжди чекав обід. Після цього він повертався назад до могили.
У 1867 році в місті ввели закон: усі собаки повинні мати господаря та сплачений податок, інакше їх знищували. У Боббі офіційного власника вже не було. Тоді сам мер Единбурга, сер Вільям Чемберс, оплатив йому довічну ліцензію та оголосив «власністю міста».
Боббі залишався біля могили Джона Ґрея  багато років, аж поки сам не помер. Наступного року баронеса Анджела Бердет-Кутс встановила біля пабу пам’ятник у вигляді колони з його статуєю.
На пам’ятній табличці викарбувано слова:
✨ «Боббі, помер 14 січня 1872 року. Хай його відданість і вірність стануть прикладом для всіх нас».
Ця історія доводить: справжня дружба сильніша за смерть. ❤️

[Taras_777]

[Taras_777]

Курка чи яйце: це велике екзистенційне питання

Яйця, як репродуктивні структури, існували задовго до появи сучасних птахів, включаючи так звану домашню курку. Скам'янілості яєць динозаврів показують, що відкладання яєць передувало появі курей десятки мільйонів років тому.
Курка, результат генетичної мутації в яйці
Нещодавнє дослідження пояснює, що перша справжня курка народилася з яйця, відкладеного близьким предком, протокуркою. Саме в цьому яйці відбулася вирішальна генетична мутація, яка дала початок курці, якою ми її знаємо сьогодні. Це означає, що саме яйце, що містило цю мутацію, виникло раніше за саму тварину.
Поступовий еволюційний процес
Одомашнення та еволюція курей є результатом серії поступових мутацій, відібраних протягом кількох поколінь. Ці трансформації зазнали впливу навколишнього середовища та втручання людини, з навмисним розведенням, яке відбирало риси, сприятливі для людини, такі як несучість, розмір та стійкість. Багата та досі частково загадкова історія
Хоча одомашнення курки сягає приблизно 8000 років у Південно-Східній Азії, її поява в різних регіонах світу супроводжувала міграції людей та культурний обмін. Завдяки традиціям, харчовому використанню та символіці, курка займала важливе місце в людській спадщині з доісторичних часів.
Коротше кажучи, сьогодні вчені підтверджують, що курка буквально виникла з яйця, окреслюючи континуум між природною еволюцією та одомашненням людини, і даючи чітку відповідь на одне з найбільших питань людства. Ця історія також спонукає нас замислитися над місцем, яке ми відводимо тваринам у наших суспільствах, та поставити під сумнів законність їхньої експлуатації.

[Taras_777]

Чорне море — не те, чим здається!
На глибині понад 150–200 метрів у Чорному морі майже повністю відсутній кисень. Натомість вода насичена сірководнем — це унікальна для морів риса. Саме тому воно справляє враження «мертвого» моря, зовсім не схожого на інші. Підводний рельєф тут справді незвичний, і це спонукає дослідників висувати різні, навіть альтернативні гіпотези його походження.
Офіційна версія (геологія та історія)
Чорне море — внутрішньоконтинентальна частина Атлантичного басейну. Воно виникло внаслідок тектонічних процесів та затоплення суші приблизно 7–8 тисяч років тому, коли води Середземного моря прорвалися через Босфор у низину. Ця подія відома як «Чорноморська катастрофа». До цього на місці сучасного моря було велике прісноводне озеро.
Версія біблійного потопу
Згідно з іншою гіпотезою, моря тут узагалі не було — лише родюча рівнина, що пішла під воду внаслідок потопу чи тектонічної катастрофи. Саме це явище нерідко пов’язують із біблійним Всесвітнім потопом.
Альтернативні версії
Існує й теорія штучного походження Чорного моря, так звана «кар’єрна гіпотеза». Її прихильники вважають, що воно не природна водойма, а гігантський кар’єр, виритий у давнину — чи то міфічними цивілізаціями, чи то штучними (техногенними) силами.
На користь цієї думки наводять такі аргументи:
• прямі обриви на морському дні,
• «східчаста» будова берегів,
• незвична симетрія форм підводного рельєфу.
Езотеричні та міфологічні інтерпретації
У міфах Чорне море постає як «ворота» або «резервуар» давніх цивілізацій — скіфів, таврів, даків, атлантів. Є легенди й про підводні міста та піраміди на його дні.

[Taras_777]

Користь сала
Шматочок сала з часничком на житньому хлібі проходить через живіт, опускається в дванадцятиперсну кишку (жири переварюються в ній).
Щоб переварити наш шматочок сала, в дванадцятиперсну кишку з жовчного міхура поступає коктейль ліпаз під назвою жовч. Печінка виробляє його. І сало переварюється.
Проте опісля жовчний міхур порожній і печінці треба зробити нову жовч! А з чого? З жовчних кислот, котрі, в свою чергу, виробляються печінкою з холестерину.
Таким чином, шматочок сала зменшує рівень холестерину в крові, надає почуття вгамування голоду та стимулює імунітет. Норма 20-30 грам сала за день.
Крім того, сало містить величезну кількість арахідонової кислоти, яка є частиною клітинних мембран та основним ферментом серцевого м`яза і бере участь у ліпідному (жировому) обміні.
Кислоти, що містяться в салі, мають жовчогінний ефект та допомагають утворенню в печінці "гарного " холестерину і розщепленню " поганого " холестерину.
Також в салі міститься олеїнова монокислота, яка захищає клітинні стінки печінки та нирок від оксидів та запобігає розвитку атеросклерозу.
Для прикладу, в Німеччині сало входить в дієти для пацієнтів з серцевими захворюваннями.
Але є одне застереження: мова йде не про копчене чи варене сало. Тільки про солоне сало з ринку.
Сало, до речі, не бере багато солі, яка тільки додає смаку. А з часником в ньому багато селену і кверцетину – додаткова профілактика атеросклерозу.
До речі, сало містить до 40 % ненасичених жирних кислот, майже як червона риба! А поліненасичені жирні кислоти - це ясний розум.

[Taras_777]

Луї Пастера зазвичай згадують при словах "пастеризоване молоко". Але цікаво, що сам Луї до молока не мав жодного стосунку. Він займався винoм та пивoм.
Середина XIX століття. Франція — виннa імперія. І раптом головний експортний продукт починає псуватись:
– вино перетворюється на оцет,
– з’являється різка гіркота,
– стає тягучим, мов сироп,
– мутніє.
Мільйони франків збитків, зіпсовані партії в Англії та Америці. Винороби говорять про «гнів божий» і фази місяця.
Імператор Наполеон III кличе на допомогу 40-річного хіміка Луї Пастера. У рідному Арбуа він розгортає лабораторію прямо на виноробні.
Під мікроскопом Пастер бачить:
–у здоровому винi — лише дріжджі,
– у зіпсованому — різні бактерії, кожна викликає свою «хворобу».
Висновок шокує епоху: винні недуги — не хімія і не бочки, а живі мікроорганізми.
Щоб зупинити псування, Пастер експериментує з нагріванням і знаходить рішення: 55–60 °C кілька хвилин — бактерії гинуть, смак зберігається. Так народжується пастеризація, спершу виннa, а згодом — пивнa.
Ця робота стала доказом мікробної природи хвороб. Від неї почалася сучасна мікробіологія, антисептика, вакцинація. Пастер пізніше створить вакцини від сибірки та сказу, а його ідеї візьме на озброєння хірург Джозеф Лістер.
Пастеризація молока з’явиться лише наприкінці XIX століття, вже після того, як Пастер піде з життя.
Все почалося з келиха винa — і змінило медицину світу.

У 1421 році Нідерланди пережили страшне стихійне лихо. Під водою опинилися 72 села, і багато людей, на жаль, не врятувалися.
Через чотири століття ця подія надихнула Лоуренса Альма-Тадему на створення картини «Повінь у Бісбосі 1421 року».
Художник зобразив сюжет місцевої легенди.
За переказами, після катастрофи жителі знайшли на невеликому клаптику суші дитяче ліжечко.
Його прибило хвилями. У ньому, ніби шалений, з краю на край стрибав кіт. Люди кинулися рятувати бідолашну тварину.
Але яке ж було їхнє здивування, коли всередині вони побачили спокійно сплячого немовля.
Кіт, рухаючись туди-сюди, утримував ліжечко в рівновазі, не даючи воді дістатися до малюка.