Автор Тема: Назад в прошлое...  (Прочитано 111836 раз)

oleg_satelit и 1 Гость просматривают эту тему.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5702
  • -> Вас поблагодарили: 22313
  • Сообщений: 5415
  • Респект: +1031/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Назад в прошлое...
« Ответ #735 : 16 Июнь 2025, 19:56:43 »

У бабусі завжди прибрано.
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5702
  • -> Вас поблагодарили: 22313
  • Сообщений: 5415
  • Респект: +1031/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Назад в прошлое...
« Ответ #736 : 17 Июнь 2025, 13:35:16 »

Так було..
Ми йшли до школи й назад компанією друзів.
Вечеря одразу після «На добраніч, діти»...
«Ну, постривай!», «Чіп і Дейл», «Том і Джеррі»...
Про ресторани навіть не йшлося.
Обіди - тільки вдома.
Ключ лежав під килимком або в поштовій скриньці.
І ніхто нічого не крав.
Одяг передавався від старших братів і сестер.
На свята обов’язково була родина і олів’є.
Після школи знімали форму й вдягали «для двору».
Поки не зробиш домашку - надвір не вийдеш.
Обідали всі разом, за столом.
Телефон - з диском - стояв у коридорі на спеціальній тумбочці.
Про приватні розмови навіть не мріяли - шнур не дасть піти далі ніж на метр!
Було всього кілька телеканалів: УТ-1, УТ-2 і «Інтер».
Щоб перемкнути - треба було спитати дозволу.
Ми стрибали в резинки, грали в «доганялки», «хованки» й «футбол на воротах з рюкзаків».
Взимку з’їжджали з гірки на портфелі, а не на санчатах.
Залишитися вдома - це було покарання.
А коли нудьгували, то чули: «Знайди собі справу, поки я не знайшов(ла) тобі!» 😄
Їли те, що зготувала мама. Не хочеш - значить, не голодний.
До нас у дім міг зайти кожен - ніхто не пішов би голодним.
Ніхто не купував воду в пляшках - пили з-під крана або зі шланга.
Найкращий перекус? Білий хліб із маслом і цукром! 😋
По суботах дивились мультики,
цілими днями катались на велосипедах,
купались у річках, рвали шкарпетки і були щасливі.
Нічого не боялись. Гралися до заходу сонця -
це й був наш сигнал іти додому.
Батьки завжди знали, де нас шукати.
Посварилися? Через 10 хвилин - знову друзі. Ну максимум - за тиждень.
Усі тьоті й дяді, бабусі й дідусі, сусіди - були "другими батьками".
І ми дуже не хотіли, щоб хтось із них «доніс» про нашу поведінку.
Ми грали в "класики", "два вогні", "в козаки-розбійники" і висіли на турніках біля під’їзду.
Це були справжні добрі часи.
Багато сучасних дітей ніколи не дізнаються,
що значить бути по-справжньому щасливою дитиною.
Я дякую за своє дитинство.
Бо слова «дякую», «будь ласка», «перепрошую», «добрий день»
- були частиною нашого життя.
Так нас виховали.
Повага до старших і до людини - всотувалась з молоком матері.
Ми дивились мультики, які вчили, як бути добрим,
як любити, як допомагати слабшим.
Це були часи, які не забуваються. І які хочеться згадувати.
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5702
  • -> Вас поблагодарили: 22313
  • Сообщений: 5415
  • Респект: +1031/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Назад в прошлое...
« Ответ #737 : 17 Июнь 2025, 21:38:39 »

КАЛЬКУЛЯТОР НАШИХ ПРЕДКІВ, ПОТІМ БУВ АРИФМОМЕТР І ВЖЕ,
ВЛАСНЕ, КАЛЬКУЛЯТОР
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5702
  • -> Вас поблагодарили: 22313
  • Сообщений: 5415
  • Респект: +1031/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Назад в прошлое...
« Ответ #738 : 18 Июнь 2025, 13:20:53 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5702
  • -> Вас поблагодарили: 22313
  • Сообщений: 5415
  • Респект: +1031/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Назад в прошлое...
« Ответ #739 : 21 Июнь 2025, 22:44:59 »

Кататися ось так на велосипеді в дитинстві, було справжнім мистецтвом.
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5702
  • -> Вас поблагодарили: 22313
  • Сообщений: 5415
  • Респект: +1031/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Назад в прошлое...
« Ответ #740 : 22 Июнь 2025, 09:56:29 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5702
  • -> Вас поблагодарили: 22313
  • Сообщений: 5415
  • Респект: +1031/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Назад в прошлое...
« Ответ #741 : 26 Июнь 2025, 14:55:51 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

григ1955

  • ЗАМ Админа
  • Аксакал
  • ******
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 15540
  • -> Вас поблагодарили: 272111
  • Сообщений: 51647
  • Респект: +18025/-0
Назад в прошлое...
« Ответ #742 : 26 Июнь 2025, 15:52:53 »
Полагаю, что это СССР - 80-е годы прошлого века. Носить меховые шапки было тогда модно и престижно. В гардероб их не сдавали, т.к. они были дорогие и их элементарно могли украсть. В институт (школу) носили их с собой в пакетах. Женщины часто не снимали их и в помещении. А сфотографироваться в них - самое оно! =+= Можно было и в парикмахерскую не ходить и голову не мыть лишний раз! :D

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5702
  • -> Вас поблагодарили: 22313
  • Сообщений: 5415
  • Респект: +1031/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Назад в прошлое...
« Ответ #743 : 26 Июнь 2025, 20:01:18 »

Скільки тобі було років у 1979 році...
« Последнее редактирование: 26 Июнь 2025, 20:09:25 от Taras_777 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5702
  • -> Вас поблагодарили: 22313
  • Сообщений: 5415
  • Респект: +1031/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Назад в прошлое...
« Ответ #744 : Сегодня в 15:05:12 »

🍽️ На обід - зазвичай котлета. Але не справжня
- а як «зі шкільної їдальні»: трохи м’яса, трохи хліба.
Справжнє - лише в неділю. Тоді була курка або голубці, і завжди - «на потім і на свято», бо найкраще лишали на кінець.
👧 Ми, дівчата, носили дерев’яні сандалі з шльопанням по коридору і гумові босоніжки з ринку - камінці забивалися, але ми уявляли, що то підбори.
Колготки на голові - то були довгі коси, як у дорослих.
👢 Хітом були «чоботи на блискавці», в’язані шапочки, шарфи із зайчиком.
Джинси «варьонки», спортивні костюми з плащовки, які шурхотіли на весь двір, - це було круто.
А якщо ще з написом “Adidas” - навіть якщо пришитий вдома - то вже модниця.
📺 Ми захоплювались «Ну, погоди!», співчували Карлсону, слухали казки на платівках.
А «Гостя з майбутнього» дивились пошепки - бо мама казала: «Тільки після уроків!»
І всі хотіли побачити, як виглядає дім Вінні-Пуха і що всередині у будці Мухтара 😁
У моїх спогадах - фільм «Челюсти», передача «600 секунд» і заборонений мультик «Том і Джеррі», що хтось записав на касету.
🚲 Їздили на «Орльонку» чи «Україні» за газировкою з автомату.
А назад - із розбитими колінами. Ніхто не плакав.
Болить? Та куди там - йод, бинт - і гайда далі.
Батьки більше турбувались, чи велосипед цілий, ніж наші лікті. 😉
А якщо було боляче - казали: «До весілля заживе».
У кого були струпи на ногах - той точно гарно провів день.
💉 Ми були витривалі: вуха проколювали ниткою й голкою - у ванній, із мамою, яка казала: «Не бійся, пройде».
🎮 Ми були спритні: грали в «гумку» - косточки, пояс, колінця, долоньки.
Іноді проходили всі рівні. Інколи - під пісню Софії Ротару з магнітофону.
💡 Ми були винахідливі: нову гумку купити - проблема, тож вирізали зі старих трусиків, зав’язували вузлики - і готово.
⏱ Ми були нетерплячі: в «хованки» рахували - «дев’ять, десять, одинадцять, дванадцять… Пішов!» - аби швидше почати шукати.
🔍 Ми були цікаві: розбирали калейдоскоп, щоб побачити, що там блищить усередині.
Кулька з тирси з базару жила рівно один день.

📚 Читали «Барвінок», «Мурзилку», «Веселку». Потім - «Юность».
Лічили вагони поїзда на зупинці. Нам ніколи не було нудно!
👨‍👩‍👧 Це були ті часи…
Коли тато щонеділі дивився «У світі тварин».
Коли ми впізнавали настрій мами по тому, як вона заходила після педради.
Коли нас виганяли з кухні, бо ми вишкрібали крихти з пирога або бігали по щойно вимитій підлозі.
Коли про «це» ми вперше дізнавались із журналу «Работніца» або з книжки, яку хтось приніс із бібліотеки «для старших».
Коли олівець, касета і магнітофон, який жував плівку, - були святинею у кімнаті.
🌾 Це було інше дитинство. Без ґаджетів, але з пригодами.
Без лайків, але з друзями у дворі.
Без фільтрів - але з блиском в очах.
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.