Назад в прошлое...

[Taras_777]

Колись давно життя мало смак... варення з суниці.. компоту зі смородини.
Сором'язливий поцілунок, туга, паперові листи...
Колись життя пахло... сіном, хлібом, печеною картоплею з вогнища.
Колись життя було кольору... соняшників, зерна, волошок і червоних маків.
Кольору тих єдиних очей, любові, правдивості.
Колись життя полягало в очікуванні... поїзда, телеграми, зустрічі.
Дотику руки, прогулянки, розмови на світанку.
Колись життя було звуком... гітари, зозулі, струмочка.
Омріяних кроків, серця, голоса коханої людини.

Сумую за тим «колись»... коли бабуся носила фартух, хустку, а під скромною стріхою була велика любов, а людина була важливою для іншої людини.

[Taras_777]

Я з покоління, яке…

Зранку вставало, пило какао і мчало до двору на турнік, замість того, щоб гортати TikTok.
Я з покоління, яке…
Мало вбудований GPS в інстинктах і сонячний годинник в очах — ми поверталися додому, коли вмикались ліхтарі.
Я з покоління, яке…
Не потребувало спортзалу — щоденний рюкзак важчий за тебе самого і біганина за м’ячем у дворі робили своє.
Я з покоління, яке…
Перше побачення проводило під під’їздом — з колою в скляній пляшці і тремтячим: «а поцілуєш мене?»
Я з покоління, яке…
У спадок отримувало велосипед від старшого двоюрідного брата, який мав уже десять власників — і все одно їхав краще, ніж новий.
Я з покоління, яке…
Могло прожити день без інтернету. Навіть вихідні. І нічого страшного не ставалося!
Я з покоління, яке…
Мало Facebook у пісочниці, Instagram — у кольорових записниках, а TikTok — у дворових бешкетах.
Я з покоління, яке…
Їло хліб з маслом і цукром, а не рахувало калорії.
Я з покоління, яке…
Могло мати обдерті коліна — зате мало найкращі спогади.
І знаєте що? Я б нізащо не проміняв це на інший світ.