Жінка в українській традиції — це берегиня, сила і тиха мудрість!
В українській культурі жінка ніколи не була другорядною. Вона не стояла в тіні чоловіка — вона була опорою роду, тією, на кому тримався дім, пам’ять і безперервність життя. Саме жінка з покоління в покоління берегла мову, пісню, звичай — усе те, що не знищили ані війни, ані заборони.
Українська жінка завжди поєднувала в собі працю і гідність. Вона працювала на землі, вела господарство, виховувала дітей — і водночас мала власний голос. У родині її слово важило, а рішення часто народжувалися у взаємній згоді, а не в примусі.
Особливе місце жінка займала в обрядах і символах. Вишиванка, вінок, рушник — це не просто речі, а мовчазні молитви, створені її руками. У кожен стібок вона вкладала захист, любов і віру. Жінка була тією, хто поєднував земне й духовне, щоденне й сакральне.
В українській традиції жінка — це не лише мати. Вона — кохана, порадниця, хранителька пам’яті й опора у найтяжчі часи. Її сила не завжди гучна, але саме вона допомагала вижити, вистояти й не втратити себе.
І сьогодні цей образ живе в сучасних українках — вільних, гідних, сильних. Вони несуть у собі тисячолітню традицію, але дивляться вперед, не озираючись зі страхом, а з вірою.
«УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ СТАЛА ПОПЕРЕК ГОРЛА СВІТУ…»
Муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» Саїд Ісмагілов, який захищає Україну, впевнений, що ніякі мирні угоди не наблизять Україну до миру. Путін не відмовиться від плану знищити Україну й українців.
Але шанс на порятунок є — це українська нація й українська армія
«Українська нація вперто не хоче вмирати. Складається враження, що ВОНИ вже не знають, що з нами робити.
Нас намагаються вбити росіяни, нас намагається поламати через коліно американська адміністрація Трампа, нас намагається хоч якось продати власна влада.
А українці бʼються в окопах, українці не продаються, українці відверто глузують з американських ділків без посад і відповідальності, що прикидаються миротворцями.
Українська нація тупо стала поперек горла усьому світу. Ніхто не знає, що з нами робити. Усі би і раді були вже домовитись з Путіним на умовах Путіна, але ми не збираємось капітулювати, тримаємо зброю, і тримаємо стрій.
В холодному повітрі на різних континентах повислі питання.
Чому ми не виходимо з піднятими руками?
Чому не складаємо зброю і продовжуємо опір?
Чому не посипаємо голови попелом?
Чому не копаємо собі помиральні ями?
Чому не погоджуємось віддати усе, що маємо?
Чому не обожнюємо владу і не хочемо собі царя?
Дуже незручна нація.
Без жартів, на нашому місці вже зламався би будь-хто, адже ніхто у світі не готовий до сучасної високотехнологічної війни проти низки ядерних країн, що усі разом чотири роки намагаються розчавити одну-єдину без ядерну країну.
Вже й істеричного Трампа підключили з його торговцями повітрям. Сусіди, усілякі там Орбани/Фіцо, бʼють нам у спину.
Божевільні гроші вкладаються у пропаганду. І такі самі божевільні гроші крадуться з українського бюджету.
А українці вперто не хочуть бути рабами.
Навідріз.
Ні під яким соусом.
Ніякими обіцянками.
Ніяким тиском і погрозами.
Звісно, що ще є у нас малороси, які готові падати на коліна перед московськими вбивцями, але вони вже в країні не вирішують.
Нарешті ви зробили це.
Століття поневолення, голодомори, масові страти, репресії, позбавлення власної мови і культури, депортації, катування і приниження дали нам імунітет і жагу до виживання.
Ми більше не віримо гарантіям безпеки, ми не віримо, що все минеться, ми не віримо, що за нас хтось заступиться.
Ми віримо лише в зброю у власних руках.
Озброєна і згуртована українська нація — єдина гарантія нашої безпеки і виживання, єдина гарантія існування України та українців. Дайте нам зброю і відійдіть, ми самі порвемо будь-якого ворога.
Світ все більше не вправі вчити нас життю, вся їхня філософія та ідеологія, всі їх принципи та цінності — ми побачили, чого вони насправді варті.
Вони нічого не варті.
Америка, що прагнула бути лідером і взірцем свободи і права впала на коліна перед диктатурами, і продала всі свої цінності з молотка, а Уіткофф та Кушнер бігають оформлювати продаж американської совісті та гідності.
У світі немає більше не те що міжнародного права, а навіть сталих правил.
Всі цінності нахиляють на догоду «гарним угодам».
Гроші, влада та марнославство стали новими глобальними цінностями.
Тож, у перший чверті ХХІ століття, ми маємо згуртовану групу диктатур, що вже диктують свої умови всьому світу, і маємо колишній табір демократій, де все більше членів цього альянсу відмовилась від сталих принципів на догоду новим глобальним цінностям.
В той час, як деякі політики кажуть «Ми ближче до миру ніж будь-коли!», я кажу «Ми ближче до глобальної технологічної війни ніж будь-коли».
Власне, вона вже триває, і ми найдосвідченіші в цьому.
І останнє, ви ніколи не нагодуєте упирів віддаючи їм більше крові.
Від цього в них збільшується апетит і амбіції.
Шанс на порятунок є, треба відкинути ілюзії і дивитись правді в очі через приціли нашої зброї!».
Начало
Вход
Регистрация