Спілкуємось українською!

[Taras_777]

Tвій банк це приховує. Гроші ще можна повернути.

Cитуація SOS. Уявіть: прилітає сповіщення про списання, а ви ні сном ні духом. Руки трусяться, паніка, хочеться плакати... Стоп! 🛑
Сльози відкладіть на вечір. Зараз вирішують хвилини. Поки транзакція «висить» в обробці (а це перші 1–2 години), гроші технічно ще можна перехопити. Вони в статусі hold, тобто ще не в кишені у шахрая.
Що робити, щоб реально повернути своє 👇
🔴 Забудьте про чат-ботів
Не пишіть у підтримку Моно чи Привату – це втрата часу. Поки бот «думає», шахраї виводять кеш. Тільки дзвінок!
Щоб не слухати музику на лінії, одразу кажіть оператору кодове слово: «ФРОД» або «ШАХРАЙСТВО».
Це працює як сирена для банку – з оператором з’єднують миттєво, бо це пріоритет №1.
🔴 Чарівне слово «Chargeback» (Чарджбек)
Паралельно блокуємо картку в додатку (це секунда діла), а оператору заявляємо: «Я цю оплату не робила. Вимагаю ініціювати процедуру CHARGEBACK».
Запам’ятайте цей термін. Це офіційний механізм повернення, а не просто «прохання розібратися».
🔴 Якщо кажуть «вже пізно»
Не губіться. Вмикайте «режим юристки» і кажіть:
💬 «Фіксуйте мою заявку про крадіжку коштів через вразливість системи безпеки банку».
І одразу – заяву в Кіберполіцію. Нікуди йти не треба, все робиться на їхньому сайті (cyberpolice.gov.ua) за 10 хвилин під каву. Без цієї заяви банк може відмовити у поверненні коштів.
Бережіть свої нерви і картки. І нагадую базу: банк поверне кошти тільки якщо ви самі не «злили» коди з SMS чи CVV. Тут уже ніякий чарджбек не врятує.
Збережи цей пост (прапорець праворуч), нехай краще буде під рукою, ніж потім гуглити в паніці. Подругам теж перешли – зараз такий час, що треба знати. 🙌

Антоніна Носова

[Taras_777]

Це старий Юліанський календар за яким саме і була об"явлена дата 25 грудня Різдва Христового в 350 році нашої ери Папою Римським Юлієм І, а не за новим Григоріанським календарем. Чому? Тому що до християнський Рим 25 грудня святкував день народження бога Мітри "Непереможного сонця" це день зимового сонцестояння і саме з 25 грудня день починав збільшуватись в часі. Це було язичне свято яке поступово перекочувало в християнство. Тоді в 350 році нашої ери Папа Юлій І об"явив 25 грудня днем Різдва Христового за старим Юліанським календарем який був введений римським імператором Юлієм Цезарем в 45 році до нашої ери. Але Юліанський календар був не точним, один сонячний рік був коротшим на 11хв. 14 сек. чим рік за Юліанським календарем. Тому за кожні 128 років набігала 1 доба. І за 15 столітть набігло 10 діб. Це стало причиною введення нового Григоріанського календаря в 1582 році Папою Римським Григорієм ХІІІ. А саме після 4 жовтня 1582 року було записане не 5, а 15 жовтня 1582 року. Але не всі країни одразу перейшли на новий календар, а поступово і довгий період, останнім перейшов Китай у 1949 році. Різниця між двома календарями починаючи з 1901 року становить 13 діб. Царська Росія ( в складі якої на той час була нинішня Україна) разом з церквою відмовились від нового календаря і продовжували жити за старим Юліанським календарем до 1917 року включно і святкували Р. Х. 25 грудня. УНР 1 березня 1918 року перейшла на новий Григоріанський календар, але Українська православна церква відмовилась переходити на новий календар і залишилась жити за старим Юліанським календарем аргументуючи це тим, що Юліанський календар ОСВЯЧЕНИЙ багатовіковими традиціями церкви. Тільки Р.Х. УПЦ стала святкувати вже в день 7 січня за новим календарем, що фактично відповідає дню 25 грудня за старим Юліанським календарем. Більшовики, щоб заставити УПЦ перейти на новий календар почали з 1920 року друкувати в нових Григоріанських календарях 25-26 грудня святковими днями Різдва Христового, а 7 січня навмисне друкували звичайним робочим днем. Це протистояння продовжувалось більше 10 років, але УПЦ не скорилась і прдовжувала святкувати Р. Х. 7 січня по теперішній час. Звідси витікає, що УПЦ з 1918 року до 1929 року і по даний час святкує Р.Х. 7 січня за новим стилем, що відповідає 25 грудня за старим стилем. Тож коли католики та й велика кількість православних церков святкують Р. Х. за новим Григоріанським календарем, то за старим Юліанським календарем це тільки 12 грудня, тобто Ісус Христос ще не народився. Чи малій частині православних та греко-католиків треба чекати 13 діб на народження Ісуса Христа. Тож коли на старому Юліанському (церковному) календарі нарешті настає 25 грудня Різдва Христового то на новому Григоріанському календарі вже 7 січня. От і вся "арифметика" з календарями.

[Taras_777]

Найбільший абсурд цієї війни: “сильні”
просять капітуляції у “слабких”. pосія — “друга армія світу”. Поруч — “третя” (США). Дві ядерні держави, дві великі , один хор:
— «Україно, прийми капітуляцію. Це ж заради миру».
І тут стоїть Україна — “28-ма армія світу”. Без ядерної парасолі. Але з людьми, які вчора були вчителями, водіями, підприємцями — а сьогодні тримають лінію, яку “наддержавам” незручно визнавати.
Сатира в тому, що капітуляцію пропонують не тому, хто програє.
Її пропонують тому, хто ламає сценарій.
Бо коли “28-ма” не падає — у світі з’являються незручні питання:
що тоді варті їхні рейтинги, гарантії й гучні заяви?
Вони називають це “реалізмом”.
А це просто страх програти — морально.
Україну вмовляють здатися, бо Україна довела одну річ:
не ядерна зброя робить країну великою — а народ, який не продає свободу за комфорт чужого страху.
Тож ні.
Мир не народжується з капітуляції жертви.
Мир народжується з поразки агресора.
Якщо відчуваєш так само — напиши в коментарях: «НЕЗЛАМНІ»

З сторінки Вадим Житник

«Не можна вести перемови з тим, хто вдерся в іншу країну, спустошив її та вбив усіх, хто став на його шляху. Його треба вигнати, змусити заплатити і зробити так, щоб він більше ніколи не зміг повторити таке», — Маргарет Тетчер
(принагідно: позбавила себе надбавки за посаду прем’єр-міністра й отримувала зарплату звичайного міністра. Її чоловік, у минулому впливовий бізнесмен, продав свій улюблений раритетний «роллс-ройс» — єдину машину в родині. Натомість купив звичайний седан. Мотив: чоловік прем'єр-міністра не може їздити на шикарному авто — який приклад чесноти тоді він може демонструвати?)

[Taras_777]

НЕ ОТОТОЖНЮЙТЕ андрофагів з РУССЮ!

НЕМА в НИХ ані ПРАВДИ, ані ЗАКОНУ
Мешканців територій, які нині посідає рф, батько історії Геродот ще у V столітті до нашої ери називав андрофагами — людожерами. І це не образна метафора, а чітка етнографічна характеристика, зафіксована в одному з найдавніших історичних джерел Європи.
Спроби московитських політиків «протягнути» історію своєї держави до цивілізованої Русі і Києва, примушуючи підконтрольних дослідників фальшувати науку, — не що інше, як геббельсівська машина російської пропаганди, розрахована виключно на внутрішнє споживання.
Можна довго годувати власне населення казочками про «поганих украінцев-бєндєровцев», але звернення до реальних історичних джерел миттєво нівелює цю брехню.
Хіба що припустити неможливе — що ті самі «бєндєровци» особисто водили рукою Геродота, коли він писав свою «Історію».
Натомість мудрий грек, який дві з половиною тисячі років тому особисто бував на землях сучасної України (а за деякими версіями — навіть народився тут), жодних росіян тут не виявив. Зате виявив скіфів-землеробів. Уже у V ст. до н. е. історики описують Скіфію як єдине цілісне утворення, чітко відмежоване від інших земель.
Практично вся територія Великої Скіфії — першого ранньодержавного утворення на території України — вкладається в межі сучасних кордонів України. Її обшири простягалися приблизно на 700 км зі сходу на захід — від Дунаю до Дону — і майже на стільки ж з півдня на північ: від Чорного й Азовського морів до району впадіння Прип’яті у Дніпро. Фактично — гігантський квадрат, контури якого дивовижно збігаються з кордонами сучасної України.
Але найцікавіше — хто ж був сусідами Великої Скіфії.
Правда, зафіксована Геродотом, мала б надзвичайно засмутити московських пропагандистів. Бо якщо частину навколишніх народів він чітко окреслює як інші народи, то мешканців територій, які відповідають півночі й північному сходу від Скіфії, він називає однозначно — людожерами:
«…За пустелею живуть андрофаги — особливе, але зовсім не скіфське плем’я…
…Серед усіх племен найлютіші звичаї у андрофагів. Нема в них ані правди, ані закону.
Андрофаги — кочовики… Це єдине плем’я людожерів у тій країні».
Навряд чи навіть у хворій уяві російських ідеологів можна всерйоз припустити, що це «бандерівці» писали за Геродота. Хоча, з огляду на сучасне безумство кремлівського фюрера та його гауляйтерів, які оголосили «полювання» на Степана Бандеру, не виключено, що згодом московія захоче «денацифікувати» і Геродота.
Та як би не брехала московська пропаганда, образ московитів -андрофагів Геродот прописав чітко і навічно.
І в цьому контексті українська поетеса з Чернівців Інга Кейван, наприклад, закликає не ототожнювати андрофагів з Руссю:
«Не віддавайте їм епітет “руський”. Так ви віддаєте історію.
Руський — це те саме, що український.
А щодо нашого агресивного, схибленого сусіда доречніше вживати: російський, московський, московитський, андрофазький — залежно від контексту…».
І це — не емоція, а питання історичної відповідальності та самоідентифікації.
Бо хто віддає назву — той віддає і свою історію.
За матеріалами buknews.com.ua
А про те, чому Русь — не росія, а Україна. 

Ось чому усі намагаються нас знищити та загарбати наші багатства … і тут ще немає запасів прісної води….
Крім того, що в Україні можна вставити ціпок у землю і виростить дерево, ще:
Бог коли створював землю немов засіяв нашу землю усіма багатствами які тільки можливі!
Україна займає...

1-е місце в Європі за розвіданими запасами уранових руд;
2-е місце у Європі, 10-те у світі за запасами титанових руд;
2-е місце у світі за розвіданими запасами марганцевих руд (2,3 млрд. тонн або 12% від світових запасів);
2-е місце у світі за запасами залізняку (30 млрд. т);
2-е місце у Європі за запасами ртутних руд;
3-е місце в Європі (13-те у світі) за запасами сланцевого газу (22 трлн м.куб)
4-е місце у світі !!! за сукупною вартістю природних ресурсів;
7-е місце у світі за запасами вугілля (33,9 млрд. т)
Україна – аграрна країна:
1-е місце у Європі за площею орних земель;
3-е місце у світі за площею чорнозему (25 % світового обсягу);
1-е місце у світі з експорту соняшника та соняшникової олії;
2-е місце у світі з виробництва та 4-е місце з експорту ячменю;
3-е місце у світі з виробництва та 4-е місце з експорту кукурудзи;
4-е місце у світі за обсягом вирощуваної картоплі;
5-е місце у світі з виробництва жита;
5-е місце у світі з виробництва бджільництва (75 тис. тонн);
8-е місце у світі з експорту пшениці;
9-е місце у світі з виробництва курячих яєць;
16-те місце у світі з експорту сиру
Україна може забезпечити потреби у продовольстві для 600 млн осіб.
Україна – індустріальна країна:
1-е місце у Європі з виробництва аміаку;
2-ге місце в Європі та 4-те у світі за потужністю газотранспортна система
(вихідна пропускна потужність газотранспортної з країнами ЄС – 142.5 млрд. куб.м газу);
3-е місце в Європі та 8-е у світі за встановленою потужністю атомних електростанцій;
3-е місце у Європі та 11-те у світі за довжиною мережі залізниць (21,7 тис. кілометрів);
3-е місце у світі (після США та Франції) з виробництва локаторів та локаційної техніки;
3-е місце у світі з експорту чавуну
4-е місце у світі з експорту турбін для атомних електростанцій;
4-е місце у світі на ринку будівництва ракет-носіїв та їх комерційного
використання виведення на орбіту корисних вантажів;
4-е місце у світі з експорту глин
4-е місце у світі з експорту титану
8-е місце у світі з експорту руд та концентратів;
9-е місце у світі з експорту продукції ВПК;
10-те у світі за обсягами виробництва стали (32,4 млн. т).
Карта запасів природних ресурсів.
.....
Чого ж нам не вистачає, щоб зайняти за сукупністю, ну хоча б 3 місце в Європі?

[Taras_777]

Білгород і Суджа — це не “споконвічна pосія”. Це історично українські міста, які москва забрала силою.
Про це майже не говорять.
А дарма.
 27 грудня 1918 року Тимчасовий робітничо-селянський уряд України ухвалює рішення переїхати… до Білгорода.
Так, саме український уряд.
Так, саме в Білгород.
Чому?
Бо Білгород і Суджа на той момент вважалися українськими містами.
Трохи фактів, які руйнують міфи
Після падіння pосійської імперії Україна формувала свої кордони за логікою:
 де українці
 де економічний і культурний зв’язок
 де реальна географія, а не імперські фантазії
 Ще у 1917–1918 роках:
• Білгородщина офіційно вважалася частиною УНР
• Білгородський повіт входив до Харківської губернії
• Суджа разом із Білгородом була включена до складу України
Саме Суджу у листопаді 1918 року оголосили тимчасовою столицею радянської України.
Так. Столицею.
Української.
Не російської.
Що пішло не так?
Коли більшовики захопили Харків, уряд України одразу переїхав туди.
А далі почалося знайоме.
 Український уряд неодноразово:
• вимагав залишити Білгород і Суджу в складі України
• доводив економічний, культурний і етнографічний зв’язок із Харківщиною
• мав підтримку навіть союзної комісії СРСР, яка визнала:
 кордони треба проводити за національним принципом
 Але…
 kремль сказав «ні».
Сталін прямо заявив:
«Ми не можемо піти на це — буде спротив з боку росіян».
І все.
Питання закрили.
Факти — неважливі.
Реальність — неважлива.
Люди — неважливі.
Висновок, який болить
 Білгород і Суджа не “завжди були російськими”
 Їх забрали політичним рішенням, а не історією
 Україна десятиліттями намагалася їх повернути — безрезультатно
Це та сама логіка, за якою:
• стирали кордони
• ламали ідентичність
• привчали світ думати, що “так було завжди”
Не було.
 Знайте це. Говоріть про це. Зберігайте це.
Бо історію в нас забирали не один раз — і завжди мовчки було легше.
Якщо вважаєш це важливим — постав
 або поділись.
Алгоритми люблять взаємодію.
А правда — світло.

[Taras_777]

[Taras_777]

Він став символом всієї України Вічна Слава і Памʼять Герою!

[Taras_777]

До Нового року залишилось зовсім мало часу.
І бажання звучать однаково:
МИР!
Щоб не рахувати вибухи.
Щоб чекати ранки, а не новини.
Щоб діти засинали спокійно.
Щоб додому усі повернулись.
Нехай новий рік почнеться зі спокою.
І продовжиться життям.

[Taras_777]

Сію, сію, посіваю
З Новим роком всіх вітаю!

[Taras_777]

Як зустрінеш 1 січня — так проживеш рік: головні традиції та заборони цього дня 👇

1 січня — це не просто початок нового календарного року. В українській традиції цей день має глибоке символічне значення, поєднуючи в собі давні звичаї, віру в оновлення життя та надію на щасливе майбутнє. Наші предки вірили: як зустрінеш Новий рік — так його і проживеш, тому до цього дня ставилися з особливою повагою.

🌾 Традиції 1 січня

Однією з найдавніших і найважливіших традицій є посівання. З самого ранку хлопчики або чоловіки заходили до осель, засіваючи зерном (пшеницею, житом, ячменем) і промовляючи побажання достатку, здоров’я та миру. Вважалося, що перший посівальник має бути чоловіком — це добра прикмета на щасливий рік.
Також у цей день:
намагалися прокинутися рано, щоб увесь рік бути працьовитими;
одягали чистий або новий одяг — на оновлення долі;
зберігали в хаті зерно, хліб, монети як символ достатку.

🎉 Іменини 1 січня

За церковним календарем 1 січня свої іменини святкують:
Василь, Григорій, Феофан
Ім’я Василь особливо шановане в народі, адже пов’язане з добробутом, силою та щедрістю. Недарма посівальники часто починали свої віншування словами про Василя — як добрий знак на цілий рік.

🚫 Що не можна робити 1 січня

Наші пращури вірили, що цього дня діють особливі заборони:
❌ Не можна сваритися, лаятися чи плакати — інакше рік буде сповнений негараздів.
❌ Не варто виносити сміття — разом із ним можна винести добробут.
❌ Не позичають грошей — щоб увесь рік не жити в боргах.
❌ Не починають важку фізичну роботу — рік буде важким.

🔮 Народні прикмети на 1 січня

Українці уважно спостерігали за погодою та подіями цього дня:
❄️ Сніг або іній — на врожайний рік.
🌬 Вітер — буде багато фруктів.
☀️ Ясна погода — рік обіцяє бути щасливим і спокійним.
👣 Хто першим зайде в дім — таким і буде рік для родини.

✨ Символіка дня

1 січня символізує оновлення, очищення та надію. Усе задумане цього дня вважалося особливо сильним: слова — пророчими, думки — матеріальними, а бажання — такими, що мають шанс здійснитися.

💙 На завершення

Навіть у сучасному світі варто зберігати ці теплі традиції — не як забобони, а як зв’язок із корінням, родиною та власною душею. Нехай 1 січня стане для кожного днем світлих думок, щирих побажань і доброго початку нового року 🌟

[Taras_777]

[Taras_777]

👑 Коли Європа ще вчилася бути Європою — Київ уже виховував королев
Чи знали ви, що понад тисячу років тому дочок київського князя Ярослава Мудрого коронували в наймогутніших державах Європи?
Не одну. Не дві.
Чотири корони — з одного київського дому.
Це не міф і не “перекази”.
Це — зафіксована історія.

👑 Київські князівни на європейських престолах
🔹 Анна Ярославна — королева Франції, дружина Генріха І
🔹 Анастасія Ярославна — королева Угорщини
🔹 Єлизавета Ярославна — королева Норвегії, а згодом і Данії
🔹 Агата Ярославна — мати святої Маргарити, королеви Шотландії
Коли європейські королівські доми шукали союзів —
вони дивилися не на Захід і не на Південь, а на Київ.
Бо Київська Русь була державою, з якою рахувалися.
🌍 Київ — центр європейської політики XI століття
Це ще не все.
▪️ Князь Ізяслав, син Ярослава, був одружений з польською принцесою.
▪️ Князь Всеволод — з донькою візантійського імператора.
▪️ А мати всієї цієї династії — Інгігерда, донька короля Швеції.
Тобто:
👉 Франція
👉 Угорщина
👉 Норвегія
👉 Данія
👉 Польща
👉 Візантія
👉 Швеція
Усі дороги сходилися в Києві.
📖 Анна Ярославна — королева, яка привезла в Париж Київ
Анна Ярославна була не просто “дружиною короля”.
Вона:
— знала чотири мови,
— була освіченішою за більшість французької знаті,
— привезла до Парижа Євангеліє з Києва,
на якому королі Франції присягали аж до XVIII століття.
Її підпис стоїть на державних документах —
у той час, коли її чоловік ставив хрестик.
👉 Її нащадки — 18 королів Франції.
👑 Київська кров у британській короні
А тепер — факт, який особливо дратує тих, хто намагається стерти нашу історію.
Королева Єлизавета II, яка нещодавно відійшла у вічність,
була нащадком Агати Ярославни — київської князівни.
Так, тієї самої, чия донька стала святою королевою Шотландії Маргаритою.
Випадковість, що Британія сьогодні — один із найнадійніших союзників України?
Чи, може, історія має довгу пам’ять?
⚔️ Королеви з характером
Київські князівни не були покірними ляльками при троні.
🔹 Єлизавета, королева вікінгів, відповідала на погрози самодержців так, що сьогодні це назвали б стилем «руського корабля».
🔹 Вона ж врятувала англійську принцесу Гіту і видала її заміж за нашого Володимира Мономаха.
Це була не слабка кров.
Це була кров державності.
❓ То де тут “російське”?
Ніде.
Бо Русь — це Київ.
Бо Русь — це Україна.
Коли в Парижі коронували Анну Ярославну,
на місці майбутньої москви ще вовки рили нори.
 Висновок простий
Поки хтось у Європі “вагається”,
чи пускати Україну до ЄС,
варто нагадати:
👉 Ми були в Європі ще тоді, коли Європа шукала нас сама.
Київ дав Європі королев, королів і династії.
москва — лише проблеми.
І коли у нас намагаються відібрати ідентичність,
варто просто відкрити історію.
💙💛 Слава Україні.
Слава Києву — матері європейських корон.

[Taras_777]

Одного дня осел провалився у колодязь. Тварина годинами голосно ревла, а господар безпорадно намагався придумати, як її звідти витягти.
Зрештою фермер вирішив: осел уже старий, колодязь давно пересох, усе одно його треба засипати — тож, мабуть, не варто й намагатися рятувати тварину.
Він покликав сусідів на допомогу. Кожен узяв лопату й почав кидати землю в колодязь.
Осел зрозумів, що відбувається, і заревів ще дужче. Та за кілька кинутих лопат землі, на загальний подив, стих.
Фермер зазирнув униз і не повірив очам. З кожною новою лопатою землі осел робив щось неймовірне: струшував із себе ґрунт і втоптував його під копита.
Невдовзі всі побачили, як осел піднявся до самого верху колодязя, ступив на край і вибрався назовні.
Життя теж кидатиме в нас землею й різним брудом.
Мистецтво вибратися з ями полягає в тому, щоб обтрусити з себе все зайве й використати це як сходинку вгору.
Кожна проблема — це крок уперед.
Ми можемо вибратися навіть із найглибшої ями, якщо не здаємося.
Використовуй ту «землю», яку в тебе кидають, щоб рухатися вперед 💪
— з мережі

Цього року мені виповнилося 72. І замість святкування я сидів за обіднім столом — тим самим, за яким колись стояли святкові торти, лежали шкільні зошити й різнокольорові горнятка з какао — і дивився на порожній стілець.
Без свічок. Без телефону, що розривається від дзвінків. Лише я, трохи теплий чай і гул посудомийки, який цього дня здавався надто гучним.
Виявляється, старіння — це не один великий момент. Це повільне розплітання всього, що ти вважав вічним.
І того ранку я вперше тихо сказав собі:
«Ти все життя чекав на людей, які були зайняті тим, щоб жити своє життя».
Ця правда вдарила сильніше за будь-який день народження.

Спойлер   :

Правда №1: Люди йдуть уперед — навіть ті, кого ти виростив
Діти дорослішають. Друзі віддаляються. Сусіди переїжджають. Обіцянки розчиняються у фразі: «Я зателефоную пізніше».
А ти лишаєшся з крихкими спогадами, мов зі склом у руках, і не можеш згадати, коли саме дім став таким тихим. Але ось чого зазвичай не кажуть:
Те, що вони віддали́лися — не зрада. Це просто життя тягне їх у нові пори — так само, як колись потягло й тебе.
Правда №2: Тіло все пам’ятає
Одного ранку ти встаєш і раптом відчуваєш біль, якого вчора точно не було.
Сходи стають крутішими. Ночі — довшими. І ти розумієш: здоров’я не дається «за замовчуванням» — його виборюють щодня.
І догляд за власним тілом раптом перестає бути тягарем і стає ніби вибаченням за всі роки, коли ти змушував його терпіти.
Правда №3: Ніхто не прийде й не принесе тобі життя, якого ти хочеш
Десятиліттями я чекав:
• поки хтось складатиме мені компанію на прогулянках;
• поки з’явиться партнер для нових захоплень;
• поки рідні знайдуть час заїхати;
• поки хтось дозволить мені жити для себе;
Аж поки одного ранку я подивився в дзеркало й нарешті побачив правду:
Я відклав власне життя «на потім». І ніхто не збирався забирати його замість мене.
Тоді я написав для себе нові правила — не сумні, а чесні й визвольні.
Правило 1: Перестань чекати, що хтось наповнить твоє життя
Хочеш радості — створи її. Прагнеш спокою — бережи його. Мрієш про спогади — іди й створюй їх.
Тобі дозволено — навіть у 70 — починати знову.
Правило 2: Йди разом зі своїм тілом, а не проти нього
Розтягуйся. Гуляй. Пий воду. Перестань ставитися до здоров’я як до фону. Тепер це головна лінія сюжету.
Правило 3: Цікавість — не привілей молодих
Вчися новому. Не бійся виглядати смішно. Спробуй гончарний гурток. Розбуди ту частину мозку, до якої роками ніхто не звертався.
Ріст не має віку. Комфорт — має.
Правило 4: Відпусти уявлення про життя, яке ти «мав би» прожити
Не тому, що воно не вдалося, а тому, що настав час звільнити місце для нового.
У майбутнє не заходять, тримаючись за двері, які вже зачинилися.
Правило 5: Обирай спокій так, ніби це твій пенсійний фонд
Не кожна суперечка варта участі. Не кожне запрошення потребує згоди. Не кожна людина має доступ до найглибших частин тебе.
Спокій здобувають. І його варто берегти.
Останнє усвідомлення
Я надто багато років чекав, що світ колись повернеться до мене обличчям.
А правда така:
Життя — це не те, на що чекають. Це те, що будують — у 67, у 80, у 92.
Старіння не означає, що час закінчується. Воно означає, що ти нарешті зрозумів, наскільки він цінний.
І саме в цьому — твоя сила.
Ти ще не завершив. Ти не зникаєш. Твоя історія не закривається.
Ти просто перегортаєш сторінку. І цей розділ — лише твій, щоб написати його самому.

[Taras_777]