Норманську теорію розробили німецькі історики Готліб-Зігфрід Байєр, Август-Людвіг Шлецер та Герард-Фрідріх Міллер — учені петербурзької академії XVIII століття, запрошені до pосії ще за часів фаворита Анни Іванівни Ернста Бірона.
Її остаточне утвердження відбулося під час правління німкені Софії-Августи-Фредеріки Ангальт-Цербст-Дорнбурзької, відомої світові як катерина ІІ.
Саме за неї норманська теорія стала офіційною доктриною імперської історіографії: державність нібито прийшла до слов’ян «з півночі», від варягів, бо самі слов’яни — «племена дикі, не здатні до державотворення».
ІМПЕРСЬКИЙ ПІДТЕКСТ
Суть теорії проста:
«слов’яни другосортні, українці — третьосортні».
За цією логікою, українці — «народ, який ніколи не мав держави і не здатен її створити». І саме тому нібито мають «природного господаря» — москву.
Коли українці були під владою московії, російської імперії, СРСР — вони не мали вибору, окрім як вивчати «історію» без України.
Без скіфських і сарматських царів.
Без древлян і полян як державних утворень.
Без зв’язку із західнослов’янським світом.
Бо підкорений народ не міг мати давнішої й славнішої історії, ніж народ пануючий.
ІСТОРИЧНА ПІДМІНА
Так древлянські, київські, сіверські князівства було зведено до «племен» на рівні чуді, мері чи мордви.
За норманською теорією, державність прийшла тільки після «покликання варягів».
І навіть сьогодні, у XXI столітті, Україна продовжує вивчати історію, побудовану на норманській схемі.
Дипломи, наукові звання, програми університетів — усе тримається на тезах, сформульованих у петербурзі 300 років тому.
НАСЛІДКИ
Ця парадигма меншовартості породила пряму залежність:
• південні міста, як-от Маріуполь чи Донецьк, в офіційній історії досі мають «російські дати заснування»;
• отже, коли імперія приходить «повертати свої міста» — вона має навіть «історичне право»;
• бо українська історична наука не спромоглася за 30 років незалежності відновити справжню історію власних територій.
Це не просто наукова проблема.
Це — пряме коріння сучасної війни.
І частина відповідальності за неї лежить на українських істориках, які далі поширюють імперські міфи під виглядом «академічної традиції».
НОВА СТАРА ЗАГРОЗА
Тепер замість «норманської» нам підсовують теорію "політичної нації" від 1917 чи 1991 року.
Концепція «політичної нації» — це спроба відрізати народ від його історичних коренів. Вона зводить усе державотворення лише до новітнього періоду, наче до того нас просто не існувало. Так підмінюють живу історію народу абстрактною формулою.
Це пряме продовження старої схеми:
немає історії — немає народу.
Саме цим сьогодні оперує путін, стверджуючи, що «українців створив ленін».
Але ми — не новоутворення й не політичний конструкт.
Ми — автохтонний народ, що тисячоліттями живе на своїй землі і засновував держави з різними назвами.
Тому термін «політична нація» для нас — це зовнішній ярлик, а не суть.
Ми не з’явилися внаслідок домовленості, як США.
І якщо вже вживати точні слова, то ми — етнічна нація, корінний народ цієї землі.
Кому потрібна норманська теорія — вже зрозуміло.
Питання інше:
чи вистачить у нас мужності відновити власну історію — без німецьких і московських окулярів?
Анатолій Герасимчук.
Про справжні, спільні з європейськими народами витоки українського етносу, про скіфів, сарматів, антів, древлян і русів, про відновлення ланцюга нашої державності — розповідають єдині нині незалежні від московських догм книги
«Від Русі до України. Відновлення історії», перше російськомовне виданні цієї книги «Русь-Украіна. Факти і сенсації»,
та книга «Чий Крим. Війни в степах України».
Начало
Вход
Регистрация