Автор Тема: Спілкуємось українською!  (Прочитано 89785 раз)

0 Пользователей и 3 Гостей просматривают эту тему.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 6166
  • -> Вас поблагодарили: 24178
  • Сообщений: 5944
  • Респект: +1051/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #1095 : 12 Сентябрь 2025, 21:44:08 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 6166
  • -> Вас поблагодарили: 24178
  • Сообщений: 5944
  • Респект: +1051/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #1096 : 13 Сентябрь 2025, 11:59:58 »

У Краматорську працює таксі. Сівши на вокзалі в авто на заднє, я відрухово берусь за ремінь — і Володимир Бортюк спиняє мене: «Ти точно хочеш могти вискочити з машини, якщо в неї влетить ефпіві». А тоді я помічаю, що водій також непристібнутий. Навіть хочеться засміятися — це ж бо так логічно тут, — але сміх застрягає в горлі.
Спойлер   :
У Краматорську працюють аптеки. Я натерла ногу, замовила собі пластир через Таблетки.юа і забрала його за квартал від нашого житла. На вулиці Василя Стуса. В ЦУМі, який буквально впритул до ресторану RIA. Так, того самого, по якому відбувся удар 27 червня 2023 року. Того, де зазнала смертельного поранення Вікторія Амеліна й загинуло ще багато людей. І ресторан, і готель над ним досі зяють вибитими вікнами й голими перекриттями. А в аптеці поруч на касі в 2025 році мене просять назвати останні чотири цифри номеру замовлення.
У Краматорську в кожному будинку вибиті вікна. У деяких — всі. Магазини й відділення банків замість вітрин зустрічають відвідувачів шматками ДСП і написами балончиком «МИ ПРАЦЮЄМО». Двері, які відчиняються в на позір суцільному шматку ДСП, помічаєш тільки згодом. А от котика, що з цікавістю дивиться на перехожих унизу з одного з небагатьох освітлених вікон житлової багатоповерхівки, бачиш одразу. Там іще гірлянда у вікні. І байдуже, що до Нового року ще три місяці.
У Краматорську працюють кафе й ресторани. Ми з Вовою вечеряли в ресторані «Рим» буквально через дорогу від RIA. А поруч із ним — кав'ярня, де від відкриття до самої комендантської (а вона тут із 21, тож після 20 все вже зачиняється) неможливо знайти вільний стіл. У Краматорську готують «київські» сніданки (і наливають фільтр, ми знаємо, де!), смачнезна шаурма в КУШ і бургери-роли у W Burger. Ну, знаєте, я приїхала до чоловіка-військового — то мене кружили)
У Краматорську часу без тривог на день менше, ніж з ними. У Краматорську бахкає весь час. У неділю двері нашої зйомної квартири відчинилися від вибуху над нашими головами — сирена ввімкнулась лише через 5 хвилин. Але водночас мені давно не було так спокійно, як за 4 дні, проведені в Краматорську.
Може, тому, що за два метри від будинку, де живемо, стоїть водомат, і літр води там усього 2 гривні, і є навіть мінералізована — чому такого в Києві нема? Може, тому, що в кожному дворі запаркована швидка — значить, швидко допоможуть, якщо що. Може, тому, що під'їзди закривають лише на ніч — ну, бо якщо ефпіві, можна забігти в будь-який. А може, тому, що кожна друга машина — військова. І байдуже, що в деяких нема дверей і віконного скла — там є люди. Їдуть і сміються. Непристібнуті, бо ж раптом ефпіві, знаєте.
І взагалі військові в Краматорську всюди. П'ють каву на терасах — пиво не можна, та його не дуже й хочеться. Перемовляються повагом. Ходять по вулицях, дивлячись навколо оцим «та точно я цивільний» поглядом з-під кепки. Їдять шашлик біля озера в парку — поруч бігають діти, над головами бахкає, але дітям не страшно. Сидять на лавках увечері — і ми сидимо, ну бо коли ще побачиш місячне затемнення?
В Краматорську до перехоплення подиху просторі площі, охайні клумби й підстрижені кущики. В Краматорську підлітки, обвішані значками й лабубами, жартують масні жартики, бо що ж іще робити підліткам. У Краматорську багато любові — особливо багато на залізничному вокзалі.
А ще в Краматорську найбільший прапор України з досі мною бачених.
Так боляче, що мусить проходити такий жах таке прекрасне українське місто.
Але в Краматорську так багато любові, що вистачить на всю війну. Хай скільки вона триватиме.
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 6166
  • -> Вас поблагодарили: 24178
  • Сообщений: 5944
  • Респект: +1051/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #1097 : 13 Сентябрь 2025, 15:04:02 »


Безмежно Дякую ось цій осінній днині
За кетяги червоні на калині,
За дощики живильні і рясні,
За яблука солодкі і квасні.
За цей листок, що жовкне на очах,
І за молитву неба при свічах,
І за ці хмари, і за ці зірки.
І за петрушку, кріп і огірки.


За все, за все, що є й чого не бУло.
За те, що я нічого не забула -
Ні каганця, ні гасової лампи,
Ні хутіна, ні сі, ні навіть трампа.
Що я живу - подяка ЗСУ,
Що я тримаюсь й досі наплаву
Завдячую поезії і прозі
І людям, яких бачу на порозі.


Нелегко все. І все таке хитке.
І кожну ніч пожарище бридке.
І дим гіркий, і слід війни на стінах,
І цей компрес з капусти на колінах -
Все повертає кожен раз до тями,
До розуміння, що немає мами.
Ти не один, таких, як ти, багато.
Що вже на небі баба, дід і тато...


І осінь вже. Зненацька і раптово.
Ти розумієш - в Бога все готово
І твій саван, і підвінечне плаття.
І що вінцем земного є "розп'яття".
І все відносно - все дійде до краю.
Та я Життя і досі вибираю!
Свою дорогу, по якій ходжу.
І Дякую я Господу кажу.

Галина Потопляк
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.