Автор Тема: Спілкуємось українською!  (Прочитано 88141 раз)

0 Пользователей и 8 Гостей просматривают эту тему.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 6120
  • -> Вас поблагодарили: 24039
  • Сообщений: 5901
  • Респект: +1048/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #1080 : 03 Сентябрь 2025, 17:38:34 »

Топ-10 цікавих фактів про українську мову ✨
💡 1. Слово як ДНК нації. Для 36–37,5 мільйонів українців наша мова є рідною, а загалом у світі нею спілкуються від 41 до 45 мільйонів. Це ставить українську у топ-32 найпоширеніших мов світу!
📖 2. Словникове багатство. У сучасній українській налічується близько 256 тисяч слів. І ця скарбниця постійно зростає.
🔎 3. Лексичні “сусіди”. Найближча до української — білоруська (84% спільної лексики). Далі йдуть польська (70%) і сербська (68%). Російська ж має лише 62%. Якщо ж дивитися на граматику й фонетику, то з білоруською, чеською, словацькою й польською українська має 22–29 спільних рис, а з російською — всього 11.
✍️ 4. Давні назви. Проста, руська, русинська, козацька… У різні часи українську називали по-різному. А до середини XIX ст. найпоширенішою була назва “руська мова”.
🕰️ 5. Найдавніша згадка. Ще у 448 році візантійський історик Пріск Панійський у таборі Аттіли записав два українських слова — “мед” і “страва”.
🔤 6. Буквені рекорди. Найбільше слів в українській починаються з літери “П”, а найрідше використовується літера “Ф”.
🗣️ 7. Сім відмінків. Українська — єдина серед східнослов’янських мов, що має кличний відмінок. І це додає їй особливого звучання.
🌄 8. Багатство синонімів. Одне тільки слово “горизонт” має 12 варіантів: обрій, небосхил, крайнебо, виднокрай… і ще цілий ряд поетичних назв.
🐾 9. Малята тварин. Цікаво, що всі назви дитинчат — іменники середнього роду: теля, кошеня, жабеня.
💞 10. Пестливі слова. В українській зменшувальні форми зустрічаються всюди. Навіть слово “вороги” має ніжний варіант — “вороженьки”.
✨ Недаремно кажуть: “Мова — ДНК нації”. У ній — історія, музика й душа нашого народу.
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 6120
  • -> Вас поблагодарили: 24039
  • Сообщений: 5901
  • Респект: +1048/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #1081 : 03 Сентябрь 2025, 22:45:33 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 6120
  • -> Вас поблагодарили: 24039
  • Сообщений: 5901
  • Респект: +1048/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #1082 : 04 Сентябрь 2025, 13:10:41 »

💛💙 Історія, яку ми забуваємо: день, коли Пилип Орлик змусив петра І капітулювати
23 липня 1711 року, поблизу молдавського міста Ясси, трапилося дещо надзвичайне. Уявіть собі: грізний цар петро І, який ще недавно переможно крокував Європою, опинився у пастці, оточений козаками, татарами, турками та шведами. І саме тоді, коли здавалось — усе пропало, він змушений був підписати Прутський договір. Це була дипломатична поразка, яку в pосії намагаються не згадувати.
«Вовча яма» для петра: як цар потрапив у капкан
Після Полтавської битви 1709 року, здавалось би, доля козацької державності була вирішена. Мазепа помер, Карл XII втік до Бендер. Але боротьба не завершилася — її підхопив гетьман у вигнанні Пилип Орлик.
У 1711 році він разом із союзниками — Карлом XII, Кримським ханом Девлет-Гераєм II, запорожцями на чолі з Костем Гордієнком та турецьким султаном — організував спільний похід проти петра I.  московське військо зайшло глибоко на територію Молдавії — і саме там опинилося в пастці.
Прутський договір: поразка, захована під куполами

петро І, щоб урятувати себе та військо, мусив іти на принизливі умови:
Віддати Туреччині фортецю Азов, яка була стратегічним вікном до Чорного моря.
Зруйнувати укріплення — Таганрог, Кам’яний Затон і Новобогородицьку.
Припинити втручання у справи Речі Посполитої та визнати незалежність козаків, що перебували під турецьким і кримським протекторатом.
Вивести
московські війська з земель запорожців і союзних козаків.
Заборонити собі мати посла в Стамбулі, тим самим фактично визнавши, що Туреччина має більший вплив у регіоні, ніж
московія.
Забута перемога: чому Пилип Орлик — герой тіней
Сьогодні про цю подію рідко говорять. Та уявіть собі, який це був дипломатичний тріумф: козак у вигнанні змусив
російського царя відступити! Пилип Орлик показав, що Україна навіть у найважчі часи може диктувати свої умови, якщо має союзників і волю до боротьби.
Це ще одне свідчення того, що історія українського опору імперії почалась не вчора — і тривала навіть тоді, коли здавалось, що все втрачено.

💛💙💛💙💛💙💛💛💙💛💙💛💙💛💛💙💛💙💛💙💛


4 вересня 1965 року відбулася прем'єра фільму "Тіні забутих предків", який вразив таких режисерів як Фелліні, Скорсезе та Антоніоні.
Фільм “Тіні забутих предків” — увійшов у двадцятку найкращих картин світу всіх країн і народів. Гарвардський університет включив “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова до списку обов’язкових для перегляду претендентам на кандидатський ступінь у кінознавстві.
Фільм знімали 1,5 року, значно довше ніж планували. Параджанов не хотів поспішати та ігнорував численні догани за повільні зйомки.
Робив як відчував: коли вже був затверджений увесь акторський склад, в останню мить забрав головну роль у російського актора Геннадія Юхтіна й передав її Іванові Миколайчуку.
За спиною перешіптувались – цьому студенту всього 23 роки, і це взагалі його перша робота в кіно. Параджанов не зважав. Він готував шедевр.
Тож якщо потрібно було перезняти якусь сцену декілька разів, так і робили, і байдуже, що до місця зйомок потрібно було пробиратись десятки кілометрів через карпатські хащі.
Режисер розумів, якщо він не відчуватиме гуцулів – стрічка не вийде. Тому навідувався на весілля й похорони, ходив на полонини до вівчарів і єдиний з усієї знімальної групи жив не в готелі, а у звичайній гуцульській сім’ї – як сам він казав біля джерела натхнення.



Параджанов не допускав фальші. Замість статистів – справжні гуцули у своєму одязі. Народна музика й закадрові голоси теж у їхньому виконанні.
Інший режисер уже давно запросив би професійних співаків з Києва, але Параджанов садив на літак найбільш голосистих жителів Карпат і особисто допомагав заносити в салон літака триметрові трембіти.
Першими змонтований фільм побачили cамі гуцули 24-го серпня 1965 року. До сільського клубу запросили всіх акторів масовки. Для кожної жінки Параджанов привіз по квітчастій хустці.
Офіційна презентація в київському кінотеатрі “Україна” пройшла зі скандалом. На сцену піднялись Іван Дзюба, Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл та виступили проти арештів серед інтелігенції.
Після такого стрічку фактично було заборонено до показу. А невдовзі вірменину приписали український буржуазний націоналізм. Утім, за кордоном стрічка зробила справжній фурор і зібрала 28 міжнародних відзнак…

💛💙💛💙💛💙💛💛💙💛💙💛💙💛💛💙💛💙💛💙💛


🕯 Василь Стус. Історія у трьох акцентах

1. Виклик
1965 рік, кінотеатр «Україна». Молодий поет піднімається і вигукує: «Хто проти тиранії — встаньте!». Ці слова стали вироком для нього, але й символом для нас.
2. Неволя
Два арешти. Мордовія, Колима, Перм. Карцери, заслання, сухі голодування. Розтоптані рукописи. Але навіть у найтемніших бараках він продовжував писати — на клаптиках паперу, крихітними літерами. Його збірка «Палімпсести» стала голосом нескореності.
3. Повернення
У ніч із 3 на 4 вересня 1985-го його серце зупинилося в карцері Кучино. Після чергового виснажливого сухого голодування. Та через чотири роки, коли десятки тисяч українців несли його труну вулицями Києва, він повернувся. Назавжди. На рідну землю. У слові. У пам’яті. У свободі.
📖 Його заповіт:
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів'ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.

✨ Василь Стус — не лише поет. Це совість, що і сьогодні вчить нас: свобода варта найвищої ціни.
« Последнее редактирование: 04 Сентябрь 2025, 13:13:22 от Taras_777 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 6120
  • -> Вас поблагодарили: 24039
  • Сообщений: 5901
  • Респект: +1048/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #1083 : 04 Сентябрь 2025, 20:01:12 »

🎥 Усик у Голлівуді: українець поруч із Джонсоном та Блант!
На Венеційському кінофестивалі відбулася прем’єра нового фільму «The Smashing Machine» («Незламний») від студії A24, режисера Бенні Сафді.
Головні ролі виконали світові зірки — Дуейн «The Rock» Джонсон і Емілі Блант.
Але особливою гордістю для нас став Олександр Усик.
🥊 Кого грає Усик?
У фільмі Усик перевтілився в легендарного українського бійця Ігоря Вовчанчина — справжню ікону змішаних єдиноборств кінця 1990-х.
• Вовчанчин починав як кікбоксер і вже 1993 року став чемпіоном світу за версією IAKSA.
• У 1995 році дебютував у ММА й швидко здобув популярність завдяки своїй вибуховій техніці та неймовірній серії перемог.
• У нього була одна з найдовших безпрограшних серій в історії MMA — 40 боїв поспіль без поразок.
• Виступав на найбільших аренах світу, зокрема в японській PRIDE, де став справжнім кумиром фанатів.
• Провів понад 60 поєдинків у ММА, з яких 56 виграв, причому 41 — нокаутом.
• За холоднокровність і силу ударів отримав прізвисько Ice Cold.
Саме образ Вовчанчина Усик відтворює на екрані: український боєць, який завдає герою Джонсона (Марку Керру) першої великої поразки. Це ключовий переломний момент у сюжеті.
🌟 Реакція у Венеції
Показ завершився вибухом емоцій — публіка аплодувала стоячи протягом 15 хвилин 👏🏼. Джонсон розчулився до сліз, а глядачі були вражені не лише його драматичною грою, а й тим, наскільки автентично й переконливо Усик передав дух Вовчанчина.
🎬 Чому це важливо?
• Для Усика — це вихід за межі боксерського рингу. Він уже чемпіон світу, а тепер дебютує в Голлівуді, та ще й у ролі українського героя ММА.
• Для України — це нагода нагадати світу про Ігоря Вовчанчина, який у 1990-х прославляв нашу країну у спорті, і показати, що сучасні чемпіони продовжують цю традицію.
• Для кіно — це поєднання акторської гри світових зірок із реальною спортивною силою, яка додає фільму особливої правдивості.
🗓 Світова прем’єра — 3 жовтня 2025 року.
Це буде не просто фільм про бої, а історія про силу, падіння та відродження. І в ній — два українські акценти: легенда Ігор Вовчанчин і чемпіон Олександр Усик.
✨ Усик уже довів, що може підкорювати ринг. Тепер він підкорює і Голлівуд.
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 6120
  • -> Вас поблагодарили: 24039
  • Сообщений: 5901
  • Респект: +1048/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #1084 : 05 Сентябрь 2025, 11:02:52 »

⚠️ Стережіться потрапити в полон до лікарів!
Не покладайте надмірних надій на медицину. Вона непогано «лікує» багато хвороб, але не може зробити людину здоровою. Вона навіть не навчила ще, як стати по-справжньому здоровим. Більше того: остерігайтеся потрапити в залежність від лікарів! Іноді вони схильні перебільшувати слабкість людини та могутність своєї науки, створюють у людей уявні хвороби й дають обіцянки, яких не можуть виконати.
Щоб бути здоровим, потрібні власні зусилля — постійні й значні. Замінити їх нічим не можна. Людина настільки досконала, що відновити здоров’я можливо майже з будь-якої точки його занепаду. Лише з віком і поглибленням хвороб потрібні все більші зусилля.
Розмір будь-яких зусиль визначається стимулами, а стимули — значимістю мети, часом і ймовірністю її досягнення. І, на жаль, ще й характером! Проблема в тому, що здоров’я як важлива мета постає перед людиною тільки тоді, коли смерть стає близькою реальністю. Але слабку людину навіть смерть надовго не налякає.
Для здоров’я однаково необхідні чотири умови: фізичні навантаження, обмеження в харчуванні, загартовування, вміння відпочивати та достатньо часу на сон.
І ще — щасливе життя! На жаль, без перших умов воно саме по собі не забезпечує здоров’я. Але якщо немає щастя, то де знайти стимули для зусиль, щоб працювати над собою і відмовлятися від надмірностей?
Природа милосердна: достатньо 20–30 хвилин фізкультури щодня, але такої, щоб задихатися, спітніти й щоб пульс почастішав удвічі. Якщо подвоїти цей час — буде зовсім чудово.
Слід обмежувати себе в їжі. Можна обрати будь-який шлях: або жити постійно з невеликим відчуттям голоду й бути струнким завжди, або ж час від часу влаштовувати повні періоди голодування.
Уміння розслаблятися — це теж наука. Але, як і всюди, потрібен характер.
Кажуть, що здоров’я — це вже саме по собі щастя. Це не зовсім так: до здоров’я легко звикнути й перестати його помічати. Проте воно допомагає досягти щастя в родині й на роботі. Допомагає, але не визначає.
А от хвороба — справжнє нещастя. Якщо вона тяжка.
А якщо легка, то деяким навіть подобається: можна розслабитися, отримати співчуття від інших чи хоча б пожаліти самого себе.
То чи варто боротися за здоров’я? Подумайте!
І ще одне невелике зауваження — спеціально для молодих. Так, ви здорові, і вам здається, що ще зарано перейматися думками про майбутні хвороби. Але… час швидкоплинний. Не встигнете озирнутися, як святкуватимете тридцятиріччя, і почнеться перше десятиліття, коли треба думати про майбутнє. До того ж — на жаль! — навіть зараз не всі ви маєте справжнє здоров’я.
Часто до мене приходять налякані юнаки та дівчата, які вже тримаються за лівий бік грудей, скаржаться на серцебиття й показують роздруківки кардіограм. На щастя, в більшості з них немає жодної хвороби, крім детренованості. Дивишся на такого на рентгені — серце маленьке, зжалося від бездіяльності. Йому б бігати чи хоча б танцювати щодня, а він сидить за книжками, не випускає сигарети з рота й засинає з таблетками.
Таким справді варто читати далі й вчитися. Тим більше, що молодь на слово не вірить і вимагає доказів. (І правильно робить, звісно.)
Але й ті, хто здорові й не потребують «лекцій», не забувайте: рух, зелена їжа, загартовування й час для сну — справді необхідні. Можете мені повірити.

Академік Микола Амосов — доктор медичних наук
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 6120
  • -> Вас поблагодарили: 24039
  • Сообщений: 5901
  • Респект: +1048/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #1085 : 05 Сентябрь 2025, 16:19:15 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 6120
  • -> Вас поблагодарили: 24039
  • Сообщений: 5901
  • Респект: +1048/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #1086 : 06 Сентябрь 2025, 11:08:42 »


" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 6120
  • -> Вас поблагодарили: 24039
  • Сообщений: 5901
  • Респект: +1048/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #1087 : 06 Сентябрь 2025, 21:07:05 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 6120
  • -> Вас поблагодарили: 24039
  • Сообщений: 5901
  • Респект: +1048/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #1088 : 06 Сентябрь 2025, 22:23:18 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.