
Українець, який створив близько 40 000 картин. Його виставки проходили в Парижі, Брюсселі, Амстердамі… А в Україні про нього майже не згадують.
Художник-самоук із Лемківщини — Епіфаній Дровняк, відомий світові як Никифор Криницький — людина, яку роками вважали диваком, жебраком, бездомним. Але світ побачив у ньому генія.
Він народився у 1895 році в містечку Криниця, у родині глухонімої жінки, і сам довгий час не міг говорити. Через це його вважали "неповноцінним" і викреслили з системи — без освіти, без підтримки. Але з дитинства він мав одну пристрасть: малювати. Паперу часто не було — тож творив на клаптях, обгортках, картоні.
Замість слів — фарби. Замість визнання — байдужість. Його не приймали до художніх спілок, і навіть паспорт не хотіли видавати — не той, мовляв, "соціальний тип".
Та попри все, Никифор не припиняв малювати. Його акварелі — це наївне мистецтво, яке ніби говорить просто, але відкриває глибину. Міста, церкви, люди, образи фантазії — у стилі, який пізніше назвуть "примітивізмом".
Його випадково помітив художник Єжи Вольф у 1930-х. Потім були перші виставки. Потім Париж. Потім — Європа. Його роботи порівнювали з Руссо і Піросмані. Його називали "поетом пензля".
💬 Але Никифор ніколи не малював заради слави. Він ішов по вулиці, сідав на сходах, діставав фарби — і створював. Так з’явилося майже сорок тисяч робіт. І кожна — це мовчазний крик душі людини, яку довго не чули.
Пішов з життя Никифор у 1968-му. Його ім’я внесено до списку 100 найвидатніших художників світу-примітивістів. Його роботи зберігаються в музеях Варшави, Кракова, Парижа, Нью-Йорка. І — у спеціальному Музеї Никифора в Криниці.
Але в українському інформаційному просторі він досі — радше загадка, ніж визнаний митець.