Раптом білий Ford Escort різко виїхав перед ними й зупинився, повністю заблокувавши дорогу.
З автомобіля вийшов чоловік. Рудоволосий, із бородою. Його звали Ієн Болл. Йому було 26 років, він був безробітним і давно готувався до цього.
Він тримав у руках дві одиниці зброї.
Те, що сталося далі, було суцільним хаосом.
Інспектор Бітон миттєво вийшов з автомобіля, щоб протистояти тому, кого він вважав розлюченим водієм. Болл вистрілив йому в плече майже впритул. Після одного пострілу пістолет Бітона заклинило. Він упав поранений.
Алекс Каллендер, водій, вийшов, щоб допомогти. Болл вистрілив і в нього.
Поруч у таксі проїжджав журналіст на ім’я Браян Мак-Коннелл. Побачивши насильство, він кинувся втрутитися. Болл вистрілив йому в груди.
Кров на асфальті. Крики. Паніка.
Болл ривком відчинив задні дверцята й наставив зброю на принцесу Анну.
Він наказав їй вийти з автомобіля. Він був підготовлений. У його Ford Escort поліція згодом знайде наручники, заспокійливі пігулки «Валіум» і лист із вимогою викупу, адресований королеві Єлизаветі ІІ, у якому він вимагав 2 мільйони фунтів стерлінгів.
Болл продумав усе до дрібниць. Принцеса Анна мала стати його квитком до багатства. Він давно стежив за нею, вивчав її розпорядок.
«Вона була б найпростішою», — сказав він пізніше поліції. — «Я бачив, як вона виходить разом із чоловіком».
Він уже поранив чотирьох чоловіків, які намагалися його зупинити. Зброя була заряджена й спрямована їй просто в обличчя.
Він наказав їй вийти.
Принцеса Анна подивилася на нього.
І сказала: «Та ні за що».
Вона не кричала. Не верещала. Сказала це чітко й твердо.
Болл схопив її за руку, намагаючись витягнути з автомобіля. Вона вхопилася за ручку протилежних дверей. Її чоловік утримував її з іншого боку, тягнучи назад усередину. Почалася боротьба — принцеса опинилася посередині.
Її сукня порвалася. Пізніше вона зізналася, що саме тоді «втратила самовладання»: порвана сукня розлютила її більше, ніж пістолет.
Болл наполягав, щоб вона вийшла. Вона й далі відмовлялася.
Через роки в інтерв’ю Майклу Паркінсону принцеса Анна описала ту сюрреалістичну розмову:
«Він відчинив двері, і в нас була така собі дискусія про те, куди ми підемо або не підемо. Він сказав, що я маю піти з ним — уже не пам’ятаю, чому. А я сказала, що не думаю, що хочу кудись іти».
Вона зробила паузу й додала:
«Я була надзвичайно ввічливою, бо подумала, що в той момент було б нерозумно бути занадто грубою».
Замисліться: чоловік, який щойно стріляв у кількох людей, тримав заряджену зброю, спрямовану їй у лице. А вона хвилювалася, щоб не бути неввічливою.
Вона продовжила:
«У нас була доволі спокійна розмова про те, що я нікуди не піду, і що було б набагато краще, якби він відійшов і ми всі про це забули».
Уся ця розмова — ці абсурдні переговори між принцесою та її майбутнім викрадачем — виграла безцінний час.
І тоді сталося щось надзвичайне.
Чоловік на ім’я Рональд Рассел повертався з роботи автомобілем. Він побачив щось схоже на дорожній інцидент і зупинився, щоб допомогти. Рассел був заввишки 1,93 метра, колишній боксер-важковаговик і працював керівником у клінінговій компанії.
Підійшовши ближче, він зрозумів, що це не дорожня суперечка. Це була спроба збройного викрадення.
Рассел підійшов прямо до Болла й ударив його сильним ударом у потилицю… двічі. Потім він фізично став між нападником і принцесою, очікуючи, що в нього вистрілять.
«Як колишній боксер-важковаговик і людина зростом 1,93», — пояснив Рассел пізніше, — «я вирішив, що перебуваю в хорошій позиції, щоб знешкодити ситуацію».
За кілька хвилин прибув поліцейський Майкл Гіллз. Він патрулював неподалік і почув звуки боротьби. Подумав, що це аварія, і підійшов до Болла.
Болл обернувся й вистрілив йому в живіт.
Гіллз упав, але встиг викликати підкріплення по рації, перш ніж знепритомнів.
Прибули інші поліцейські. Болл, зрозумівши, що його оточили, кинувся тікати. Детектив Пітер Едмондс повалив його й знешкодив за лічені хвилини.
Напад було припинено.
Дивом усі четверо поранених чоловіків вижили. Інспектор Бітон, попри кілька вогнепальних поранень, боровся до кінця. Алекс Каллендер одужав. Браян Мак-Коннелл вижив після пострілу в груди. Поліцейський Майкл Гіллз вижив після поранення в живіт.
Ієна Болла звинуватили в замаху на вбивство та спробі викрадення. Йому діагностували шизофренію й помістили до лікарні Бродмур — психіатричного закладу суворого режиму. Він провів там десятиліття й вийшов на умовно-дострокове звільнення у 2019 році.
У листопаді того ж року королева запросила всіх учасників подій до Букінгемського палацу. Інспектор Бітон отримав Хрест Георга — найвищу цивільну нагороду Великої Британії за хоробрість. Рональд Рассел і поліцейський Гіллз отримали Медаль Георга. Алекс Каллендер, Браян Мак-Коннелл і детектив Едмондс були нагороджені Медаллю королеви за відвагу.
Вручаючи Расселу нагороду, королева нахилилася до нього й сказала:
«Ця медаль — від королеви. Але я хочу подякувати вам як мати Анни».
Пізніше Рассел розповідав, що цей момент — коли королева говорила не як монарх, а як мати, дякуючи людині, яка врятувала її доньку, — був одним із найзворушливіших у його житті.
Спроба викрадення назавжди змінила систему безпеки королівської родини. До 20 березня 1974 року захист був обмеженим. Після нападу Болла все змінилося: посилили підготовку, розширили команди, повністю перебудували протоколи.
Але найбільше історія пам’ятає не зміни в правилах.
Вона пам’ятає три слова.
«Та ні за що».
І пам’ятає 23-річну жінку, яка, маючи перед обличчям заряджену зброю й чоловіка, що вже стріляв у людей, просто відмовилася підкоритися.
Вона не панікувала. Не благала. Не кричала. Вона вела те, що згодом назвала «досить спокійною розмовою» про те, чи вийде вона з машини.
Вона вирішила, що ні.
І не вийшла.
Мужність не завжди реве. Іноді вона звучить спокійно. Іноді — ввічливо. Іноді — роздратовано через порвану сукню.
А іноді вона звучить як голос молодої принцеси, з пістолетом, спрямованим у її обличчя, яка твердо каже: «Та ні за що».
Принцеса Анна не перемогла Болла сама: інспектор Бітон боровся, попри страшні поранення, Рассел ризикував життям, багато людей проявили надзвичайну відвагу. Але її відмова, її здатність залишатися спокійною й продовжувати говорити дали той час, який був потрібен, щоб прийшла допомога.
Понад пів століття потому ця фраза — «Та ні за що» — залишається легендарною.
Бо іноді найсміливіше, що ти можеш зробити, — це просто сказати «ні».
Начало
Вход
Регистрация