Автор Тема: ЭТО ИНТЕРЕСНО! (Прочитано 283995 раз)

Taras_777 · « **Ответ #1860 :** 28 Ноябрь 2025, 21:33:03 »

💀 Чорна Смерть: коли світ зупинився, а зі смертю танцювали всі! 🦠

Сьогодні ми зануримося у найжахливіший період середньовічної історії — до часів Чорної Смерті (Бубонної чуми). Це історія про те, як світ зійшов з розуму, про жахи, які знищили третину Європи, та про лікаря, що виглядав як ворон із пекла. 🌑⛓️
Несподіваний ворог: тінь, що прийшла зі Сходу 🚢
У середині XIV століття Європа жила, не підозрюючи, що торгівельні шляхи, які приносили їй багатство (Шовковий шлях), везуть і її вирок.
🔅Катапульта смерті: Кажуть, що чума прийшла після того, як монголи, облягаючи місто Кафа (Крим), почали катапультувати трупи, заражені чумою, через стіни.
🔅Торгівельний шлях: Справжніми розповсюджувачами були нещасні чорні пацюки та їхні блохи. Кораблі, що прибували до портів Італії (Генуя, Венеція), несли на борту не товари, а вирок цілій цивілізації.
Моторошні симптоми: хвороба, що не давала надії 🩸🦠
Чума була блискавичною, неминучою і абсолютно жахливою.
🔅Бубони: Першим і найстрашнішим знаком були чорні, набряклі, болісні шишки (бубони) у паху, під пахвами або на шиї. Звідси й назва — бубонна чума. Вони нагадували гігантські чорні вугрі.
🔅Швидка смерть: Людина, яка прокинулася вранці здоровою, могла померти до вечора. Часу на сповідь, на прощання чи навіть на усвідомлення не було. Смерть приходила за 2-5 днів.
🔅Хаос і запах: Міста перетворилися на пекло, де трупи лежали на вулицях, а повітря було настільки густим від смороду гниття та хвороби, що, здавалося, ним неможливо дихати.
Лікарі-ворони і танці смерті 🦅🎭
На тлі масової смерті і страху виникли нові, моторошні образи:
🔅Чумні лікарі: Їхній образ став символом епохи. Вони носили довгі шкіряні плащі, а головне — маску з дзьобом, наповненим ароматичними травами (м'ятою, ладаном), щоб відганяти "заразне повітря". Насправді, вони нічим не могли допомогти, а їхній вигляд лише посилював жах.
🔅Сюрреалістичний жах: У мистецтві того часу набув поширення Танець Смерті (Danse Macabre) — мотив, де скелети ведуть у свій танець представників усіх класів: короля, селянина, кардинала, жебрака. Чума була великим зрівнювачем, і перед нею були рівні всі.
Соціальний колапс: божевілля і фанатизм 🔥🕯️
Соціальні зв'язки розпалися. Батьки кидали хворих дітей, чоловіки — дружин. Настав час абсолютного цинізму і релігійного божевілля.
🔅Самокатування: З'явилися Флагеланти — фанатики, які ходили містами, публічно бичуючи себе ланцюгами, вважаючи, що чума — це кара Божа, і лише через самокатування можна врятувати світ.
🔅Полювання: У пошуках винних розпочалися погроми. Чуму приписували євреям, чаклунам, іноземцям. Страх породив інквізицію та полювання на відьом.
Спадщина Трагедії:
Чума забрала до 200 мільйонів життів по всьому світу. Це була найбільша демографічна катастрофа в історії. Але парадоксально, вона також призвела до кінця Середньовіччя: праця стала цінуватися, впав феодальний лад, а люди почали шукати відповіді не лише в Церкві, а й у науці.
У тиші старих європейських міст іноді чути відлуння дзвонів, що не припиняли дзвонити, ховаючи мертвих... 🔔💀

Кажуть, що Ілон Маск у розмові з Лексом Фрідманом видав фразу, від якої навіть Wi-Fi на секунду задумався:
«Після 2027 року дороги назад не буде».
Журналіст, як людина смілива (або просто недосвідчена), перепитав: «Це про що?»
І Маск… завис. Як старий роутер при збоях електромережі. Майже на хвилину.
А потім видав: «Це не катастрофа, це перехід».
Ну от супер. Знаєте, коли тобі кажуть «перехід», але з таким обличчям, ніби тобі зараз вручать рахунок за опалення — це звучить не надто заспокійливо.
Аналітики там щось покопирсались і знайшли три теми, при яких Маск починав заїкатися так, наче Siri йому тихо підказувала: «Не говори цього!».
Теми такі:
1. Колапс уваги.
Маск каже, що ми перестали дивитися вперед.
Раніше люди планували на 30 років.
Зараз — максимум на 3.
А дехто планує тільки до зарплати, і це, між іншим, оптимісти.
MIT виявив, що покоління після 2000 року тримає увагу… 8 секунд.
Це навіть менше, ніж тримає зарядка Bluetooth-навушника, який забули в кишені.
Маск назвав це культурною формою Альцгеймера.
Красиво. Трохи страшно. Але красиво.
2. ШІ, який перестає бути «службовцем».
Маск каже: «Коли система почне коригувати людину, а не навпаки — лінійна логіка закінчиться».
Романтично так закінчиться, я б сказав.
У стилі: «Вибач, дорогенький користувачу, але ми тут подумали — ти неефективний».
І вже зараз алгоритми вирішують, що ми дивимось, кого лайкаємо, кого любимо, що їмо і про що думаємо.
Революції машин не буде.
Буде тихе, спокійне, ввічливе «Ми тепер керуємо».
Як супермаркет у неділю, що раптом закрився.
3. Енергетична залежність.
Маск каже: без електрики людина вже не виживе навіть день.
Він не жартує. Я от без зарядки годину не виживаю, і це вже питання національної безпеки.
«Коли енергія стане валютою, той, хто керує енергією — керує світом», — каже він.
До 2027-го баланс «людина–енергія» хитнеться. І все, що не автономне — зникне.
Можливо, навіть теща не встигне зарядити телефон і настане мир.
Не факт, але тут хоч десь оптимізм.
А далі Маск сказав найважливіше:
«Поки у нас є цілі — ми не алгоритми».
От тут я задумався.
Бо якщо моєю ціллю є «поїсти і поспати» — то я, здається, вже на половині шляху до iOS 18.
Маск каже, що нам треба встигнути навчитись бути людьми,
перш ніж системи вивчать це краще за нас
і почнуть робити все замість нас.
Я взагалі не проти, щоб хтось робив за мене.
Але не все. Особливо не думати.
Тому робимо висновок:
Поки ми вміємо ставити питання — ми живі.
Поки ми сміємось — ми в процесі оновлення.
Поки ми шукаємо сенс — ми не софт.
І головне — якщо вже й буде великий перехід,
то нехай ми увійдемо в нього не з розрядженим мозком.
Хоча… якщо чесно…
Я інколи теж зависаю на хвилину, як Маск.
Тільки без мільярдів на рахунку.
А шкода.

Taras_777 · « **Ответ #1861 :** 29 Ноябрь 2025, 15:06:07 »

Чорнобильський біолог, який більше п'ятнадцяти років живе серед покинутих сіл, заросших лісом і тишею, одного разу на конференції в Празі сказав фразу, після якої зал на кілька хвилин завмер у тиші
“Радіація виявилася добрішою за людей... »
Тиша була глибока, як Чорнобильський ліс вночі. Тому що всі знали: Він не перебільшує.
Тридцять дев'ять років минуло з моменту катастрофи. А територія, яку світ вважав приреченою на тисячоліття, перетворилася на один з найчистіших і найдикіших заповідників Європи. Там, де колись стояли бетонні блоки, зараз проростає життя - вперте, мудре і майже примітивне.
Популяція великих тварин збільшилася в сім разів.
Вовки оселилися в старих школах, комфортно оселилися під парти, де колись сиділи діти.
Ведмеді повернулися сюди вперше за сто років.
Рись ходить по дахах будинків, покритих мохом.
Олені, лось, дикі коні Пржевальського блукають вулицями, які досі пам'ятають людські голоси.
Те, що ми називали мертвою зоною, стало тріумфом життя.
Статистика, суха і беземоційна, каже просту річ: відсутність людини - найкраща умова для відновлення природи.
Але найцікавіше - не тільки повернення. Це еволюція прямо на наших очах.
Тварини мутують... не шкодити, а заради виживання.
Чорнобильські вовки в шість разів більш стійкі до інфекцій. Їхні клітини здатні самостійно відновити ДНК після радіації.
Жаби почорніли - їх шкіра багата меланіном, який поглинає радіацію, як броня.
Собаки, які живуть поряд з реактором, мають понад 200 унікальних генетичних варіацій, які не зустрічаються більше Деякі вчені вважають, що ці мутації можуть стати запорукою розвитку протиракових та радіаційних препаратів.
Навіть птахи бувають різні.
Їх кров містить в десять разів більше антиоксидантів, ніж звичайну кров. Вони сильніші, розмножуються швидше і співають ще голосніше. Орнітолог, який вивчав цих птахів, сказав фразу, яка стала символом нового Чорнобиля:
«Це не диво — це біологія, яка навчилася не боятися. "
І рослини... Вони просто порушили правила.
Берези ростуть крізь бетон, сосни пробивають асфальт, а виноград плете старі антени, перетворюючи метал на живий каркас.
Біля реактора вчені знайшли гриби, які харчуються радіацією. Вони поглинають іонізуюче випромінювання і перетворюють його Це явище називають радіотрофією - вперше в історії зафіксовано, як живе тіло буквально "з'їдає" радіацію.
А деякі дерева в області ростуть втричі швидше, ніж за межами області.
Грунти містять унікальні мікроорганізми, здатні розкладатися ізотопи цезію та стронцію. Здається, природа почала очищатися - без допомоги, без техніки, без людей.
Чорнобиль більше не є символом руйнування.
Він став лабораторією майбутнього. Місце, де біологія пише новий сценарій, це сценарій, де життя перемагає навіть там, де ми думали, що все помер
Там, серед руїн, природа тихо каже нам правду, яку ми ніколи не хотіли чути:
Ти не центр світу.
Ти лише гість.
І, можливо, найстрашніше відкриття Чорнобиля не в радіації, а в тому, що світ буде жити ідеально без нас.

Taras_777 · « **Ответ #1862 :** 30 Ноябрь 2025, 15:04:42 »

🔥 ВЕНЕЦІЯ НЕ ПЛАВАЄ… і саме це найбільше вражає 😱🌊
Багато хто думає, що місто “тримається на воді”, але правда ще захопливіша: Венеція стоїть на мільйонах дерев’яних паль, забитих у дно лагуни ще в Середньовіччі. Так, саме на дереві!
🏗️ Як це зробили?
Давні будівничі вбивали величезні колоди крізь м’який мул до твердого шару, який називається каранто (щільна суміш глин і пісків).
На ці палі клали систему балок, а зверху — платформу з істрійського каменю, настільки щільного й солестійкого, що він рівномірно розподіляє вагу всіх будівель.
І вже на цій основі виростали палаци, мости та фасади, які ми бачимо сьогодні.
🌳 Чому ж дерево не гниє?
Тому що воно повністю занурене й засипане осадами майже без кисню.
У такому середовищі гриби та бактерії не виживають, а з часом пори дерева тверднуть, заповнюючись мінералами з води.
Саме тому палі з вільхи, модрини та дуба стоять століттями, не руйнуючись.
⚠️ Чи працює це вічно?
Працює — але потребує постійного контролю.
Ґрунт ущільнюється, деякі райони просідають, тому фундаменти підсилюють і додають нові палі.
Сьогодні ретельно стежать за рівнем води й станом ґрунтів, а також захищають основи будівель від течій і організмів, що прогризають деревину.
✨ Коротко:
Венеція не плаває — вона стоїть завдяки шедевру стародавньої інженерії, де дерево, камінь і постійний догляд працюють у досконалій рівновазі з лагуною.

Чоловік, який двічі намагався врятувати світ, але зрештою став “найбільш руйнівним організмом в історії Землі”.
Томас Мідґлі-молодший ніколи не прагнув бути лиходієм; навпаки — він присвятив життя тому, щоб зробити світ ефективнішим. Блискучий інженер, поет за душі та автор понад 170 патентів, він просто хотів розв’язувати побутові проблеми.
Та зрештою завдав атмосфері планети більше шкоди, ніж будь-яка війна, вулкан чи промисловість разом узяті.
Його перше “вирішення проблеми” з’явилося у 1921 році.
Тодішні автомобільні двигуни страждали від неприємного детонаційного стуку, і Мідґлі виявив, що додавання тетраетилсвинцю до бензину усуває шум та підвищує потужність.
Попри те, що він сам отруївся свинцем під час експериментів, автомобільна індустрія сприйняла його відкриття як диво.
Протягом десятиліть тонни свинцевих частинок викидалися в атмосферу, отруюючи мозковий розвиток мільйонів дітей по всьому світу.
Але на цьому він не зупинився. У 1928 році Мідґлі взявся вдосконалити холодильники.
На той час вони працювали на токсичних газах, які інколи труїли цілі сім’ї під час сну. Тож Мідґлі створив безпечну й негорючу альтернативу — хлорофторвуглеці, або CFC (фреон).
Здавалося ідеально… аж доки згодом не з’ясувалося, що ці гази піднімаються у стратосферу й руйнують озоновий шар, залишаючи людство беззахисним перед смертельним сонячним випромінюванням.
Остання іронія його життя виглядає так, ніби її написав жорстокий сценарист.
У 51 рік Мідґлі захворів на поліомієліт і був паралізований. Використавши свій винахідницький хист, він розробив складну систему мотузок і блоків, щоб підіймати себе з ліжка без сторонньої допомоги.
2 листопада 1944 року його знайшли мертвим — він заплутався й задушився власним пристроєм.
Людина, яка задушила планету, померла від задухи у створеній ним же машині, залишивши нам вічний урок: добрі наміри — це не те саме, що правильні рішення.
Цей текст створено на основі праці J. R. McNeill — “Something New Under the Sun: An Environmental History of the Twentieth-Century World”. Матеріал має інформативний та освітній характер. Підготовлено Universo Sorprendente.

Він читав дві сторінки одночасно. Пам’ятав 12 000 книг напам’ять. Лікарі називали його «безнадійним» — але саме він надихнув фільм «Людина дощу».
Коли 11 листопада 1951 року народився Кім Пік, лікарі винесли вирок: занадто велика голова, серйозні аномалії мозку, відсутнє мозолисте тіло. Вони були впевнені — він ніколи не ходитиме, не говоритиме, не зможе жити самостійно. Радили негайно віддати дитину до закладу.
Але його батько, Френ Пік, сказав одне слово: «Ні».
І це «ні» змінило історію.
Уже в три роки Кім демонстрував феноменальні здібності: почувши, як йому читають книжку, наступного дня переказував її слово в слово, включно з номерами сторінок і розділовими знаками. Згодом він навчився читати дві сторінки одночасно — правим і лівим оком окремо. Зберігав у пам’яті 98% прочитаного. У фіналі — близько 12 тисяч книг різних жанрів і напрямів.
Його пам’ять була як жива енциклопедія: дати, події, міста, статистика, музика, історія — усе миттєво, точно, безпомилково.
Попри відсутність мозолистого тіла, його мозок створював унікальні нейронні зв’язки. Вчені називали його явище «загадкою, що змінює уявлення про можливості людини».
У 1984 році сценарист Баррі Морроу познайомився з Кімом і був вражений його людяністю, теплом та феноменальною пам’яттю. Саме ця зустріч стала основою для образу Реймонда Беббіта у фільмі «Rain Man», який згодом отримав чотири «Оскари».
Після виходу стрічки Кім із батьком подорожували світом — виступали в школах та лікарнях, зустрічалися з людьми. Ті, хто говорив із ним бодай кілька хвилин, казали: він не просто мав неймовірний розум — він умів дарувати відчуття, що тебе бачать і чують.
Кім Пік помер у 2009 році у віці 58 років. Його мозок передали науковцям — дослідження тривають досі. Але головний спадок Кіма — не тільки унікальна пам’ять.
Він довів:
інакшість — це не вирок. Це інший формат геніальності.
І що «нормальність» не є мірою цінності людини.
Лікарі казали, що він ніколи не житиме повноцінно.
Він прожив життя, яке надихає мільйони.

Taras_777

На узбережжі Британської Колумбії, сховані в глибинах Великого Дощового Лісу (Great Bear Rainforest), живе генетично унікальна підвид вовків — прибережний вовк.
Їхній раціон настільки незвичний, що руйнує всі звичні уявлення про вовків. До 75% їхнього харчування надходить із океану: молюски, краби, трупи тюленів, морські птахи, а восени — особливо лосось.
Але ось що справді захоплює: коли вони полюють на лосося, роблять щось абсолютно виняткове.
Дослідники зафіксували цю поведінку в річках острова Денні та інших прибережних зонах у сезон нересту.
Вовки ловлять лосося з вражаючою ефективністю: 21,5 риби на годину, з успішністю 39,4% у кожній спробі. Та з кожного впійманого лосося вони зазвичай їдять лише голову. І нічого більше.
Цілі річки вкриваються тілами лососів, ідеально цілими, за винятком точного, «хірургічного» укусу там, де мала бути голова.
Чому ж так?
Є дві основні гіпотези:
1️⃣ Оптимізація харчування. Голова лосося надзвичайно багата на омега-3 та цінні жирові речовини мозку. Під час нересту тіло риби виснажене, а от мозок зберігає найважливіші жирові запаси.
2️⃣ Запобігання смертельним хворобам. У тілі лосося — особливо в нирках і м’язах — може міститися бактерія Neorickettsia helminthoeca, що передається через трематод і спричиняє «отруєння лососем» (salmon poisoning disease), смертельно небезпечне для псових. Також вовки уникають стьожкових червів та інших паразитів, якими часто заражаються ведмеді, поїдаючи рибу повністю.
Гризлі та чорні ведмеді в цьому регіоні їдять лосося цілком — і регулярно страждають від масивних паразитарних інфекцій. Прибережні вовки засвоїли інший урок.
Дослідники вважають таку точність, повторюваність і майже безпомилкову ефективність ознакою довгої історії соціального навчання — поведінки, яку вовки передають з покоління в покоління.

ЧОМУ 90% чипів виробляють на ТАЙВАНІ?

Спойлер :

Дикая Амазонка: Легенды джунглей | Wild Amazon: Legends of the Junglе | WILD EARTH |

Спойлер :

Taras_777

Поки «Титанік» тонув у крижаних водах Північної Атлантики — серед криків, хаосу й темряви — з корабельних кухонь вийшла одна спокійна постать.
Він не був офіцером.
Не мав ні відзнак, ні свистка, ні влади.
Це був Чарльз Джогін, головний пекар «Титаніка».

Спойлер :

Як природа створила це майже неймовірно - дерево перетворилося на замерзлий водоспад лише вітром, туманом та жорстоким арктичним холодом.
Захоплена на Алясці, ця "морожена плакуча верба" утворилася, коли дні морозного туману огортали кожну гілку товстими шарами З вітром, що дме з одного напрямку, лід розтягнувся у довгі, що тече, схожі на каскадні завіси снігу.
Зимова скульптура, повністю сформована природою, і ще більш сюрреалістична завдяки крихітній людині, яка стоїть поруч.

Taras_777

Слова, які колись були… прізвищами!

Часто вживаємо їх щодня і навіть не замислюємось, що колись це були цілком реальні люди. Деякі з них залишили слід в історії, інші – просто стали мемом свого часу.
Ось кілька цікавих прикладів:
• Хуліган – так звали сім’ю з Ірландії, відому своїм розгульним і вибуховим характером. Особливо «відзначився» Патрік Хуліган, чиє ім’я регулярно з’являлося в поліцейських звітах.
• Шовінізм походить від надмірно відданого Наполеонові солдата на ім’я Ніколя Шовен, який славився гучними промовами про велич Франції.
• Саксофон з’явився завдяки Адольфу Саксу, але ім’я інструменту подарував його друг, композитор Гектор Берліоз.
• Сендвіч – винахід графа Джона Монтегю, який у розпал підготовки експедиції Кука просто не мав часу на повноцінні трапези.
• Бойкот – прізвище управляючого Чарльза Бойкота. Після того як робітники почали його ігнорувати, англійська преса увічнила його ім’я як символ протесту.
• Джакузі – похідне від прізвища італійця Кандідо Якуцці. Американська вимова дещо змінилась, але слово прижилося у всьому світі.
• Олів’є – знаменитий салат названий на честь шефа Люсьєна Олів’є, який так і не розкрив справжній рецепт.
• Бефстроганов – блюдо, створене кухарем графа Строганова. У перекладі з французької – «яловичина по-строганівськи».
• Лодир – походить від німецького лікаря Хрістіана Лодера, що змушував пацієнтів годинами ходити. Людям це здавалось дивним, тож і виник вираз.
• Шарлатан – за легендою, це ім’я лікаря Шарля Латена, який обіцяв чудеса, а зникав, щойно отримував оплату.
• Галіматія – від прізвища французького лікаря Галі Матьє, який лікував… сміхом і всілякими нісенітницями.
• Пасквіль – римлянин Пасквіно був відомий гостротою язика, і його ім’ям назвали статую, що стала «дошкою народного сарказму».
• Липень і серпень отримали назви на честь Юлія Цезаря та імператора Октавіана Августа.
• Меценат – від імені щедрого покровителя мистецтв Гая Цільнія Мецената.
• Силует названо на честь Етьєна де Силуета, який після політичної невдачі популяризував мистецтво обводити тінь людини.
• Мансарда – спадок архітектора Франсуа Мансара, який першим перетворив горище на житловий простір.
• Кардиган – назва походить від генерала Джеймса Томаса Браднелла, графа Кардигана

Taras_777

🌕✨ УВАГА, НЕБО: ЧЕТВЕРГОВИЙ СУПЕРМІСЯЦЬ — УНІКАЛЬНИЙ!
Повідомлення для всіх, хто закоханий у небо:
Повний Місяць у четвер, 4 грудня, буде не просто яскравим… він буде рідкісним.
Ця груднева супермісяць стане останньою такого типу до 2042 року.
Якщо небо буде безхмарним, знайдіть кілька хвилин, щоб вийти надвір і підняти очі вгору:
🌕 Він буде низько над горизонтом
🌕 Здаватиметься величезним
🌕 Сяятиме яскравіше, ніж зазвичай
Справжнє природне видовище — спокійне й величне.
Зробіть фото, вдихніть ніч… і згадайте:
коли це явище повториться, ми будемо на двадцять років старші.
Тож насолодімося цим моментом зараз.
У цьому теж є магія: дивитися в небо й пам’ятати, що час минає, а краса залишається.

🏹🎓👩🏻‍🎓😯У 2016 році австралійський абориген, дідусь на ім’я Галі Ялкаррівуй, подолав понад 3 200 кілометрів, щоб побачити, як його онука Саша Мулунґунгавуй Юмбулул отримує диплом. Він перетнув віддалені траси, пустелі й малі ізольовані громади з єдиною метою: вшанувати свою родину та традиції.
Для багатьох корінних сімей випуск — це не просто академічна подія, а перемога цілих поколінь, які стикалися з нерівністю та історичними бар’єрами.
Коли він нарешті прибув і зміг сісти в залі на церемонії, його присутність розчулила всіх. Своїм вчинком він показав, без зайвих слів, наскільки важливими є ці досягнення для корінних родин, що десятиліттями жили в умовах обмежень.
Його подорож стала потужним нагадуванням: не існує надто довгого шляху, коли йдеться про святкування своєї ідентичності та гордості

Рідкісного волохатого равлика шукають всім Лондоном

У британській столиці, вздовж берегів Темзи, активно розшукують німецького волохатого равлика. Навіщо це потрібно і що це за дивний молюск?~

Ініціювали загальнолондонську експедицію конхіологи – науковці, що вивчають раковини молюсків: як сучасних, так і вимерлих. До вчених приєднались понад 100 дослідників-аматорів та пересічних містян. Координують пошуки зоопарк Citizen Zoo та Лондонське зоологічне товариство (ZSL).
Німецький волохатий равлик розміром з ніготь (Pseudotrichia rubiginosa) раніше зустрічався на фрагментованих ділянках довкілля, переважно вздовж прибережної зони Темзи. Тепер молюск стрімко зникає, розповіло видання The Guardian.
У Великій Британії його вперше виявили в 1982 році. Проте знайдені скам’янілі останки свідчать про те, що він жив тут принаймні з часів неоліту, а можливо, й останнього льодовикового періоду. Тоді Темза ще була з’єднана з Рейном – найдовшою річкою Німеччини.

Вважається, що тонкі волоски на раковині допомагають равлику виділяти (регулювати) вологу та прилипати до рослин, якими він харчується, а також слизьких прибережних об’єктів.
«Я був на сьомому небі від щастя, коли знайшов свого першого німецького равлика. Ніколи не думав, що буду так тішитись. Вони справді гарні створіння, якщо уважно до них придивитися, і мають дуже цікавий вигляд із цими своїми короткими прямими волосками», – не стримував емоцій Елліот Ньютон, директор з відновлення дикої природи в Citizen Zoo.
Джо Пекореллі, менеджер програми зі збереження прісноводних ресурсів у ZSL, тим часом сказав: «Цей чарівний маленький равлик протягом тисяч років вважав своїм будинком береги річок і водно-болотні угіддя, проте нині, на жаль, він став великою рідкістю у Великій Британії і, можливо, його ареал обмежений лише декількома ділянками».
Велика дослідницька команда зрештою виявила равлика неподалік від району Кью, в Річмонді-на-Темзі, поблизу острова Айлворт та на схід від доку Коді.
Експедиція допоможе науковцям визначити, як відновлення довкілля, боротьба із забрудненням та потенційне переміщення равликів між ділянками можуть сприяти зростанню популяції виду, який є одним із пріоритетних у Лондонському плані дій зі збереження біорізноманіття. Цей вид, до речі, вважається таким, що перебуває під загрозою зникнення і в інших європейських країнах, наприклад, у Німеччині.
«Німецький волохатий равлик – це вид, що пробуджує уяву і відкриває людям очі на цікаву та різноманітну фауну Лондона. Молюск нагадує нам про дивовижний світ природи, який існує просто біля нас» – зауважив Ньютон.

Taras_777 · « **Ответ #1867 :** **Сегодня** в 21:31:45 »

29 годин романтики: Китай запустив найдовший у світі пасажирський авіарейс

Найдовший регулярний пасажирський авіапереліт, що триває 29 годин та з’єднує Китай та Аргентину, долає майже 20 000 кілометрів.

Запустила рекордно тривалі комерційні рейси китайська авіакомпанія China Eastern Airlines. Марафонська подорож завдовжки близько 20 000 км пролягає над Тихим океаном і навіть неподалік Антарктиди.
Перм’єрний рейс стартував 4 грудня в міжнародному шанхайському аеропорту Пудун о 02:00 за пекінським часом, повідомили в авіакомпанії. Після 2 годин 25 хвилин зупинки в Окленді (Нова Зеландія) літак вирушив на схід і прибув до Буенос-Айресу о 16:30 за місцевим часом того самого дня. Політ у цьому напрямку тривав 25 годин 55 хвилин. А тим часом рейс з Аргентини до Китаю дещо довший – рекордний: 29 годин.

Слід зауважити, що зупинка в Окленді не передбачала заміну літака. До слова, вибираючи літак для найдовших авіарейсів, перевізник зупинився на далекомагістральній моделі Boeing 777-300ER. Після першого рейсу China Eastern Airlines планує здійснювати перельоти до Буенос-Айреса понеділками та четвергами, а до Шанхая – вівторками та п’ятницями.
В авіакомпанії не пояснили, чим був зумовлений запуск такого довжелезного маршруту. Але експерти висловили припущення, що Китай прагне розширювати міжнародне авіасполучення у світлі односторонніх угод про безвізовий режим, зокрема з Аргентиною. Ця південноамериканська країна є визнаним у всьому світі виробником яловичини, сої та літію, які мають великий попит на китайському ринку.
Протягом багатьох років чимало авіакомпаній намагалися запустити найтриваліший регулярний рейс. До останніх днів цей статус рекордсмена був у авіаперевізника Singapore Airlines, що започаткував рекордно довгий безпосадковий рейс із Сінгапуру до Нью-Йорка. Він триває понад 18 годин, долаючи 5 349 кілометрів, розповіло видання IFLScience. І що важливо, цей авіарейс виконується стабільно протягом значного періоду часу. Історія знає й інших претендентів на звання світового рекордсмена. Але більшість їхніх перельотів були разовими чи короткостроковими.
Тим часом у світі некомерційних авіаперельотів відбувалися і значно триваліші подорожі. Неймовірно, але рекорд за тривалістю безпосадкового польоту 1959 року не побито й досі. Два пілоти – Роберт Тімм та Джон Кук – кружляли навколо Лас-Вегаса 64 дні, 22 години та 19 хвилин. Загалом льотчики подолали 240 000 кілометрів, що еквівалентно більш ніж шести навколосвітнім подорожам.
На щастя, китайська авіакомпанія China Eastern Airlines поки що не має наміру повторювати цей рейс.

Спойлер :

Наука реву: ШІ виявив невідомий тип рику левів
Нове дослідження британських науковців показало, що африканські леви не обмежуються одним типом рику: до нього додається ще один – проміжний.

Ви можете подумати, що добре знаєте рик лева за заставкою, яку MGM використовує на початку своїх фільмів. Але насправді знаменитого на весь світ лева озвучив тигр. Порівняно з левиними звуками тигрячі хрипліші та вищі.
Команда Ексетерського університету під керівництвом Джонатана Гроукотта, дослідника з кафедри екологічної розвідки стверджує, що рик лева слід розділити на два окремі типи: гучний та проміжний, якому притаманне рівніше та менш різноманітне звучання.
Дійти такого висновку вченим допоміг штучний інтелект. Виявлення цієї особливості може мати неабияке значення для збереження популяції левів, вважають науковці. На їхню думку, результати нової роботи можуть полегшити моніторинг чисельності левів, що, своєю чергою, спростить захист цих тварин.
Нині загальна популяція диких левів Африки оцінюється у 22-25 тисяч особин. І ця цифра вдвічі менша, ніж 25 років тому. Основною причиною скорочення популяції є втрата левами довкілля внаслідок антропогенної діяльності та конфлікти з місцевим населенням. За даними Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи, леви нині перебувають під загрозою зникнення.

Про що дізналися вчені?
Рев – важливий елемент поведінки левів. Він не лише сигналізує родичам у прайді про місцеперебування тварини, але й позначає територіальні кордони для недружніх левів-чужинців.
До свого дослідження команда залучила левове населення Національного парку Ньєрере в Танзанії. Науковці записували звуки цих тварин за допомогою фотопасток. А результати аналізував штучний інтелект.
Дослідники використали контрольоване машинне навчання, щоб класифікувати вокалізації, які виникають під час гарчання лева, за різними типами звуків. І першою чергою – за гучним та проміжним риками. На спектрограмі команда побачила, що гучний рик є складним і дугоподібним. Проміжний рев був більш плоским та менш варіативним, і він завжди виникав після гучного, розповіло видання Science Alert.
За допомогою найпростіших акустичних параметрів (тривалість та максимальна частота звуку) науковці змогли ідентифікувати кожен тип вокалізації з точністю 95,4 відсотка.
Також учені виявили, що можуть ідентифікувати окремих левів з точністю 94,3 відсотка. А отже, завдяки такому методу розпізнавання риків дослідники, ймовірно, зможуть точніше оцінювати густину та чисельність популяції левів.
Джонатан Гроукотт зазначив: «Цікаво було дізнатися, що мова левів складніша, ніж вважалося раніше. Однак поки що неясно, в чому полягають комунікативні відмінності між двома типами рику. Наразі ми маємо радіти з того, що ШІ допомагає нам дізнаватися більше про такі знакові явища дикої природи, як левиний рик».

Спойлер :