ЭТО ИНТЕРЕСНО!

[Taras_777]

КРУПНЕЙШИЙ корабль стоимостью 20 МИЛЛИАРДОВ долларов побил все рекорды!

Спойлер   :

[Taras_777]

🌻 Чи знали ви, що звичайний соняшник зберігає в собі справжню математичну загадку?
Його краса не лише в яскравих пелюстках — навіть розташування насіння підкоряється точному закону природи: спіралі Фібоначчі. Саме вона дозволяє рослині максимально ефективно використовувати простір для росту.
Що це за спіраль? Уявіть послідовність чисел: 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21… Кожне наступне утворюється складанням двох попередніх. Якщо на площині побудувати квадрати з такими сторонами й провести через них плавну лінію, з’являється знаменита «золота» спіраль.
🌱 Соняшник укладає свої зернята саме за цим принципом. Завдяки цьому вони не заважають одне одному, а простір використовується максимально раціонально. Це дає змогу квітці виростити більше насіння та краще вбирати світло й поживні речовини.
І тут природа послідовна: 🐚 мушлі равликів формуються за тим самим законом, 🌌 спіральні галактики повторюють цю гармонію, а орбіти деяких планет теж відображають Фібоначчі.
🐝 Навіть бджоли інстинктивно діють за подібними принципами — знаходять найефективніші маршрути до квітів і будують шестикутні соти, які зберігають максимум меду при мінімальних витратах воску.
✨ Природа показує нам, що справжня ефективність завжди поєднана з гармонією. І якщо ми говоримо про пасічницький інвентар, то кожен інструмент має створюватися з тим самим розумінням: від зручності стамески до надійності димаря — кожна дрібниця важлива.

На початку ХХ століття шотландський фермер, повертаючись додому, почув крик про допомогу. У болоті боровся за життя хлопчик. Фермер не вагаючись врятував його, протягнувши гілку й витягнувши на сушу.
Хлопчик дякував крізь сльози й поспішив додому — батько чекав на нього.
Наступного ранку до хати фермера під’їхала розкішна карета. З неї вийшов багатий джентльмен і спитав:
— Це ви врятували життя моєму синові?
— Так, — відповів фермер.
— Я мушу віддячити. Назвіть будь-яку суму.
— Ви нічого не винні, — сказав фермер. — Я зробив те, що мала б зробити будь-яка людина.
І тоді гість запропонував інше: оплатити освіту сина фермера.
Так хлопчик отримав шанс на майбутнє.
Минуло кілька років. Цей хлопчик став відомим лікарем, який відкрив пеніцилін. Його ім’я — Олександр Флемінг.
Згодом син того самого джентльмена тяжко захворів на запалення легень. І врятувала його… та сама людина, точніше — його відкриття.
Бо хворим був Уїнстон Черчілль, майбутній прем’єр-міністр Великої Британії.
Його батько, який свого часу оплатив навчання Флемінга, звався Рандольф Черчілль.
🌍 Історія зробила коло.
Адже добро, посіяне одним серцем, повернулося сторицею.
Не випадково Вінстон Черчілль казав:
“Зроблене тобою завжди повернеться до тебе.”

[Taras_777]

🥸🥹🤔🤗 Шахи на трьох
Так, ви не помилилися — існує й така версія гри!
Правила майже ті самі, що й у класичних шахах, за винятком кількох моментів, коли фігура проходить через центр дошки.
📌 Основні правила:
♟ Ходи робляться по черзі, за годинниковою стрілкою. Хто ходить першим — вирішує жереб.
♟ Перемагає той, хто першим поставить мат.
♟ Оскільки пішаки рухаються прямо, частина з них іде вліво, а частина вправо.
🤯 Але є цікавий нюанс: якщо двоє гравців тимчасово об’єднаються проти третього — той програє. Проте союзники миттєво стають суперниками, адже виграє лише той, хто поставить вирішальний мат!
🤩🥵🤝 Шахи на трьох — це стратегія, психологія й подвійна інтрига в одній грі.

[Taras_777]

НАША ДРУЖБА І АПАСНА, І ТРУДНА!

Липень 1987 року, москва, срср.
41-річний Дональд Трамп прибуває до москви разом зі своєю дружиною, чеською моделлю Іваною Зельнічковою, на запрошення радянського посла в США (!!!) Юрія Дубініна. Запрошення було схвалене політбюро цк кпрс.

Спойлер   :

Трамп, який перебуває у фінансовій кризі – його активи стрімко падають, а борги зростають, – відображає свій стан у відомому анекдоті:
--"Бачиш того жебрака в капелюсі на 5-й авеню?" – каже він своєму супутнику, якому щойно подарував діамантове намисто.
"Той чоловік багатший за мене на 1,5 мільярда доларів!"
"Але у нього ж нічого немає!"
"У нього нічого немає, але у мене 1,5 мільярда боргів!"Повернувшись із
москви, банкрутований Трамп несподівано отримує кредит від консорціуму з 16 банків і купує готель Plaza в Нью-Йорку. Незабаром він отримує ще один кредит від консорціуму з 22 банків для купівлі авіаліній Eastern Air Lines Shuttle (перейменованих у Trump Shuttle).
Що сталося в москві 1987 року? Хто фінансував Трампа?
Фінансування надходило з радянських джерел кгб у США – через гарантії позик, а не прямі грошові виплати. У москві-1987 відбувся перший політичний договір Трампа – йому запропонували підтримку для майбутньої президентської кампанії в США, і він погодився.
володимир крючков, глава кгб, у доповіді політбюро представив Трампа як піддатливого американського кандидата, який міг би стати керованим президентом США.
До поїздки в москву Трамп заявляв, що ніколи не буде балотуватися в президенти, оскільки віддає перевагу вільному життю бізнесмена. Але після 1987 року він змінив свою позицію.
1996–1997 роки, москва, росія.
Трамп тричі відвідує москву, зустрічається з російськими бізнесменами, намагаючись побудувати **Trump Tower Moscow без власних інвестицій, лише за рахунок коштів московських кримінальних структур.
агентство кгб спостерігає за ним, не чинячи тиску. Це полегшення для Трампа, але він також не отримує грошей, що залишає його розчарованим у росії Єльцина.
Липень 1998 року, москва.
володимир путін стає директором кгб . Його радником стає генерал філіп бобков – колишній заступник голови кгб, який курував зарубіжну розвідку та керував справою Трампа.
бобков передає путіну компромат на Трампа. Трамп отримує "послання": ... повернуло контроль і пам’ятає про нього
Листопад 2013 року, москва.
Після фінансової кризи 2008 року Трамп повертається в москву як банкрут, проводячи конкурс "Міс Всесвіт" у Crocus City.
Організатор заходу Араз Агаларов виплачує Трампу 14 мільйонів доларів і надає необмежений доступ до молодих учасниць конкурсу. ... знімає всі події у високій роздільній здатності, включаючи моменти з неповнолітніми дівчатами, які видавали себе за конкурсанток.
путінські агенти нагадують Трампу про його "зобов’язання" 1987 року, обіцяючи фінансування та інформаційну підтримку для його президентської кампанії.
2016 рік – перемога Трампа
путінські пропагандисти святкують:
"Америка – наша!"
16 липня 2018 року, Гельсінкі, Фінляндія.
Закрита зустріч Трампа з путіним. Тільки їхній перекладач – агент кгб .
путін демонструє Трампу записи його "зустрічей" у Crocus City. Трамп виходить розгубленим і заявляє журналістам:
"...я не довіряю своїм спецслужбам... я довіряю володимиру путіну..."
6 січня 2020 року, Вашингтон.
Трамп програє вибори. путінські агенти надсилають йому "послання" – не визнавати поразку, підняти своїх прихильників і атакувати Конгрес США.
Трамп закликає прихильників до штурму Капітолію.
22 березня 2024 року, москва.
путін спалює Crocus City – своєрідний сигнал Трампу.
Висновок:
Трамп повністю втягнутий у:
1. Багаторічну співпрацю з радянськими та російськими спецслужбами.
2. Фінансування від ворожої держави.
3. Компромат у вигляді відеозаписів.
4. Прямий зв’язок із терактами, організованими путіним.
путін зробив Трампа своїм "кишеньковим президентом".

Із відкритих джерел Інету

[Taras_777]

110-РІЧНЕ ФОТО ТИТАНІКА ЗНАЙДЕНО – ЕКСПЕРТИ ЗБЛІДЛИ, КОЛИ ЙОГО ЗБІЛЬШИЛИ!

[Taras_777]

Згідно з дослідженнями, фінські школярі — одні з найкращих учнів планети. При цьому вони проводять у школі менше часу, ніж діти з інших країн, а на домашні завдання витрачають максимум пів години на день.

Цікаві факти про шкільну освіту у Фінляндії

1. Фінська освіта — безкоштовна. І все інше — обіди, екскурсії, шкільне приладдя — теж безкоштовне. Якщо учні живуть далі ніж за 2 кілометри від школи, їх підвозить на заняття та додому шкільний автобус. Усе це фінансує держава: на освіту виділяється цілих 12,2 % від загального бюджету країни.
2. Оцінювальна система у Фінляндії — 10-бальна, але до 3-го класу оцінки взагалі не ставлять. З 3-го по 7-й клас використовують словесні оцінки: від «посередньо» до «відмінно». Свої бали знає лише сам учень. Лаяти за оцінки тут не прийнято — їх використовують, щоб мотивувати дитину вдосконалювати знання й коригувати її індивідуальний навчальний план.
3. До кожного учня — індивідуальний підхід. На одному уроці школярі можуть виконувати завдання різної складності — залежно від своїх можливостей. Діти з різними фізичними та інтелектуальними здібностями навчаються разом. Якщо учневі важко, вчителі організовують індивідуальні заняття. Додатково викладають і спеціальні предмети, наприклад, рідні мови для дітей емігрантів. Вважається, що школяр сам може обирати, що для нього корисніше: якщо йому нецікавий урок, він може читати книгу чи навіть займатися рукоділлям.
4. У фінських школах немає форми. На уроки можна приходити в будь-якому одязі: ніяких вимог немає.
5. Діти не зобов’язані сидіти за партою. Під час занять вони можуть сидіти в кріслах або просто на підлозі. У теплу пору року уроки проводять на свіжому повітрі — на траві біля школи чи на спеціальних лавках-амфітеатрах.
6. Домашніх завдань дуже мало. Фінські вчителі вважають, що діти повинні відпочивати й проводити час із батьками, а не за уроками. Домашні завдання займають небагато часу й можуть бути цікавими: наприклад, на історії можуть попросити взяти інтерв’ю в бабусі, щоб дізнатися, яким було життя у 50-х роках, і порівняти його з сучасним.
7. А екзаменів взагалі немає. Фінські вчителі кажуть: «Готувати потрібно або до життя, або до іспитів. Ми обираємо перше». Тому іспитів у школах Фінляндії немає. Учитель може за власним бажанням провести контрольну, але обов’язковим є лише один стандартний тест у 16 років, після завершення середньої школи.
8. У школах навчають лише того, що знадобиться в житті. Головне, чого тут навчають дітей, — це вміння вчитися та пристосовуватися до нового, постійно мінливого світу. Зубрити нічого не потрібно — адже завжди можна заглянути у Вікіпедію.
9. Усі школи однаково хороші. Обирати школу у Фінляндії не прийнято — усі ходять до найближчої. Тут немає «елітних» закладів: де б дитина не жила, вона має доступ до школи з кваліфікованими вчителями, якісними матеріалами та повноцінним харчуванням.
10. У школі проводять вечірки з ночівлею. Іноді діти беруть спальні мішки та разом із вчителями залишаються у школі на ніч: дивляться кіно, грають, сплять у спортзалі на матах, а вранці снідають… морозивом.

Ну як не полюбити таку школу?

[Taras_777]

Коли кит помирає… це не кінець. Це початок.
Тіло кита не плаває на поверхні вічно. Зрештою воно повільно, тихо опускається на дно океану.
Це явище називають “падіння кита”.
І там, у глибинах, відбувається щось дивовижне.
Тіло одного-єдиного кита стає прихистком життя.
Протягом десятиліть воно живить сотні морських істот: акул, крабів, дрібних падальників і унікальні форми життя, яких не існує більше ніде.
З однієї смерті народжується ціла екосистема.
Із смерті проростає життя. Тихе. Рясне. Святе.
Але є й більше.
Упродовж усього життя кити поглинають вуглець із атмосфери.
І коли вони помирають та занурюються на дно, цей вуглець іде разом із ними, де залишається замкненим на століття.
Навіть після смерті вони допомагають охолоджувати планету, що нагрівається.
Навіть у тиші — захищають нас.
А поки вони живуть… співають.
Не словами, а звуками настільки потужними, що можуть долати тисячі кілометрів під водою.
Матері співають своїм малятам.
Деякі групи згадують тих, кого втратили.
Інші чекають тих, хто залишився позаду.
Їхні пісні — це не просто комунікація.
Це зв’язок.
Серце синього кита — розміром із невеликий автомобіль.
І коли він занурюється у найбільші глибини…
воно б’ється лише двічі на хвилину.
Наче шепоче нам:
Зберігай спокій.
Пірнай глибше.
Рухайся граційно.
Колись моряки боялися китів, як чудовиськ.
Сьогодні ми знаємо правду:
Вони — лагідні гіганти.
Охоронці океанів.
Носії пам’яті.
Так само, як слони навчають співчуття на землі,
кити шепочуть його у воді.
І обидва види показують нам:
Велич не кричить.
Вона співає. Веде.
І коли приходить час… віддає себе, перетворюючись на щось ще більше… 🧡

[Taras_777]

«Багато хто бачив у мені худорлявого й бідного хлопця… але я вже тоді бачив у собі найкращого у світі.» ⚽🔥
Я виріс на Мадейрі, у маленькому будинку, де іноді нам не вистачало навіть на їжу. Я ділив кімнату з братами і мріяв про м’яч під пахвою. У мене не було розкоші, але була амбіція, яка не вміщалася в грудях. З дитинства я повторював собі, що досягну цього… навіть якщо ніхто в це не вірив, крім мене. 🏡
У 12 років я сам поїхав до Лісабона. Щоночі я плакав. Сумував за сім’єю, важко звикав до нового життя, з мого акценту сміялися. Одного разу мені сказали, що я ніколи не стану футболістом, бо я «занадто емоційний». Того ж дня я тренувався удвічі більше. І не зупинився. Я тренувався, коли інші спали, коли йшов дощ, коли тіло благало про відпочинок. 😓⏰
У мене були важкі моменти: серцеві проблеми в 15 років, які ледь не зупинили мою кар’єру, поразки, що різали, як ножі, постійна критика. Але я йшов далі. Бо знав, що весь цей біль мене шліфує. Я грав в Англії, Іспанії, Італії… і в кожній країні залишав свою історію. Бо я хотів бути не просто найкращим гравцем: я хотів бути найвідданішим, тим, хто ніколи не здається, хто надихає. 🌍🏆
«Люди бачать голи… але не бачать тих моментів, коли я плакав у тиші. Тому ніколи не недооцінюй того, хто працює в тіні.» ☁️

— Кріштіану Роналду

[Taras_777]

Коли вовк програє бій і усвідомлює, що шансів перемогти вже немає, він спокійно підставляє супернику горло, ніби промовляючи: «Я визнаю поразку, давай зупинимося».
І тоді відбувається диво: вовк-переможець завмирає, наче втрачає силу добити.
Тисячоліттями сама природа формувала цей механізм — інстинкт, який не дозволяє нищити того, хто відкрито прийняв свою поразку. Глибоко закладений у ДНК, він нагадує: виживання виду важливіше за миттєву насолоду від знищення суперника.
У світі вовків ніхто не принизить того, хто здався, і не назвуть боягузом того, хто утримався від удару. Тут немає засудження, немає глузувань. І переможця, по суті, теж немає — бо обидва вовки йдуть кожен своєю дорогою, а життя триває далі.
Якби ж люди навчилися у вовків — не знищували один одного заради гордині, влади чи вигоди, а обирали мудрість і самозбереження!
Відповіді на багато питань приховані у природі — потрібно лише уважно придивитися.

[Taras_777]

«Якби я не став фізиком, я був би музикантом».
— Альберт Айнштайн 🎻✨
Хоча Айнштайн отримав Нобелівську премію з фізики, він завжди мав глибоку любов до музики. З дитинства він грав на скрипці, часто годинами імпровізуючи, натхненний творами Моцарта й Баха.
Коли він боровся з важким рівнянням, то не завжди сидів за письмовим столом — Айнштайн брав до рук скрипку й грав.
Одного пам’ятного вечора в Прінстоні, після особливо складної лекції, до нього підійшов студент і зізнався:
«Професоре, іноді ваші пояснення настільки складні, що я зовсім не можу їх зрозуміти. Але сьогодні, коли ви зіграли Моцарта, вперше я відчув, ніби справді зрозумів вас».
Айнштайн тепло всміхнувся й відповів:
«Це тому, що істина — це не лише формула. Це гармонія. Іноді музика відкриває про всесвіт більше, ніж будь-яка математика».
Наука без музики — це як рівняння без душі. 🎶🌌

[Taras_777]

Найвірніший птах — це ворон. Не лебідь і не голуб.

Голуб може, звісно, створювати міцні пари на все життя, але буває й так, що лише на кілька сезонів.
А от ворон обирає собі пару назавжди. Він виховує пташенят і з великою турботою дбає про свою сім’ю. І коли один із пари помирає, другий більше не шукає заміни. Ворон допомагає ростити онуків, правнуків і навіть осиротілих пташенят. Він стає незамінним помічником у своєму роді аж до самої смерті.
Лебеді теж живуть парами, але самець (або самка) часто може «сходити наліво», хоча завжди повертається. Зате вони вміють танцювати дивовижний танець кохання, ніжно переплітаючи свої довгі витончені шиї.
Ворони так не вміють. Але чи ви хоч раз чули, як глибоко, переливчасто й самозабутньо співає закоханий ворон? Як щиро й ніжно він ставиться до своєї обраниці та пташенят?
Не завжди біле є святим, а чорне — проклятим.
Насправді багатьом людям варто було б для виховання почуттів прожити хоча б одне життя вороном.
І повірте — для кожного це була б велика честь. 🖤

[Taras_777]

Ви знали, що дерева можуть лікувати… а деякі навіть забирають енергію?
Ми звикли думати, що дерева — це просто рослини. Тиша, зелень, фон для прогулянок. Але це зовсім не так.
Дерева — живі істоти. Вони відчувають. Вони спілкуються з нами, але не словами, а енергією. І якщо ви бодай раз обіймали дерево по-справжньому, ви знаєте: це щось більше, ніж просто кора й листя. Це ніби розмова душа в душу.
У мене була клієнтка, яка розповіла:

Спойлер   :

Я гуляла парком, притулилася до берези — і відчула, ніби мене обійняли. Сльози самі покотилися. Це було так щиро, що я зрозуміла: дерево мене почуло».
І знаєте що? Це не вигадка. Такі історії трапляються частіше, ніж ми думаємо.
Дуб — сила і захист
Дуб — це справжній гігант. Він має чоловічу енергію, сильну, впевнену. Він підходить тим, хто шукає опори в житті. Його енергія допомагає будувати кар’єру, вистояти у важкі часи, тримати удар долі.
Є особливість: якщо ви «подружитеся» з дубом, він буде підтримувати навіть на відстані. Люди кажуть, що після зустрічі з дубом відчувають його силу навіть у місті, серед бетону й шуму. Це дерево-охоронець.
Береза — м’якість і любов
Береза — дерево-жінка, материнське й ніжне. Її енергія тепла й лагідна. Коли обіймаєш березу, ніби знову потрапляєш у дитинство — де безпечно, де мама поруч, де не треба нічого доводити.
Береза добре підходить тим, кому бракує турботи. Дітям, жінкам, людям у стані втоми й розгубленості. Вона ніби шепоче: «Ти не сам. Ти люблений».
Верба — сувора мудрість
Верба — теж жіноче дерево, але її сила зовсім інша. Вона не буде втішати ніжно, як береза. Вона навчить вистояти, коли болить.
Розлука, хвороба, сімейні сварки, втрати — саме тоді верба допомагає зібрати сили. Але вона дуже чутлива. Якщо ви приходите з нещирими думками, з обманом чи агресією — верба може «відповісти». Вона не терпить фальші.
Горобина — чистильник
Горобина має потужну силу очищення. Вона знімає важкі прив’язки, відганяє некроенергії, розганяє темні впливи. Це дерево-вартовий.
Але з нею треба бути обережним: горобину не обіймають. Найкраще стати спиною до стовбура й дати їй кілька хвилин попрацювати. Першого дня не більше 5 хвилин! Інакше може стати важко — і це нормально: дерево забирає негатив, який ми носимо роками.
Дерева-вампіри — допомагають, але виснажують
Є дерева, які забирають біль і тривогу. Це осика, вільха, ялина, тополя, каштан. Вони працюють інакше: приймають у себе наш біль, але якщо затриматися довше, почнуть тягнути вже й нашу життєву силу.
Осика — знімає головний біль.
Вільха — витягує сімейні конфлікти.
Каштан — прибирає агресію й злобу.
Тополя — забирає душевний біль і гіркоту.
Секрет у тому, щоб вчасно зупинитися. Відчули, що стало легше? Подякуйте й одразу відійдіть. Інакше ці дерева можуть забрати більше, ніж потрібно.
Чому це працює?
Навесні дерева особливо сильні. Соки йдуть угору, в кожній гілочці — життя. Якщо подивитися тонким зором, можна побачити, як із верхівок б’ють фонтани світла, різнокольорові, мов веселка. Це стихії: земля, вода, вогонь, повітря й ефір.
А ми? Ми теж частина цієї системи. Навіть коли просто гуляємо лісом, наш організм підлаштовується під ритм природи. Ми розслабляємося й навіть не розуміємо чому. Це працює наша давня пам’ять.
Як практикувати?
Прийдіть до дерева, яке вас «покликало».
Подякуйте й попросіть дозволу.
Обійміть його або станьте спиною.
Закрийте очі й відчуйте. Нехай енергія пройде крізь вас.
Це схоже на розмову без слів. І дерево завжди відповідає щирим.
А тепер цікаво
Ви колись відчували, що дерево «живе» і говорить із вами?
Яке дерево для вас особливе — дуб, береза, верба, горобина, чи, може, інше?