
Чорне море — одне з найзагадковіших і найрідкісніших морів на планеті.
Його склад, глибини та розподіл життя настільки своєрідні, що не мають аналогів серед інших морів Землі. Це — унікальна природна система, якою не може похвалитися жоден інший морський басейн.
• Чорне море — одне з найбільш малонаселених морів у світі.
На кожен кубічний кілометр його води припадає лише 37 кг біомаси. Для порівняння: у більшості інших морів цей показник значно вищий.
• Приблизно 90% усього живого у Чорному морі — це медузи.
• За глибиною життя Чорне море поділяється на дві зони:
– киснева (до 150–200 м), де мешкають морські організми
– сірководнева, нижче 200 м, де життя практично відсутнє
Ця глибока частина займає понад 87% усієї водної маси.
• Жодне інше море не має такої структури — це виняткове явище в природі.
• Походження самої назви «Чорне море» досі лишається невідомим і не має єдиного пояснення.
• На дні Чорного моря виявлено родовища нафти та газу.
• У морі водяться тюлені та невеликі види акул — вони не є небезпечними для людини, але засвідчують багатство видового складу.
• У серпневі ночі поверхня моря може світитися. Це явище створюють особливі мікроскопічні водорості — нічосвітки. Видовище виглядає магічно і спостерігається лише в сприятливих природних умовах.
Чорне море — не лише курорт і хвилі. Це складна, тиха, виняткова система. Жива пам’ять геологічного минулого. І водночас — один із найрідкісніших морських феноменів на нашій планеті.

Чому насправді пірати носили папуг на плечі?
Це маловідомий факт, але відповідь зовсім не така романтична, як нам здається.
У книжках і кіно ми бачимо: пірат, засмагле обличчя, пов’язка на оці — і обов’язково яскравий папуга на плечі.
Здається, ніби це щось веселе. Кумедне. Майже як домашній улюбленець у морських пригодах.
Але реальність була зовсім іншою.
Папуги не були прикрасою. Вони були товаром.
Контрабанда екзотичних тварин — папуг, мавп, навіть ящірок — була одним із найприбутковіших тіньових бізнесів у XVIII столітті.
Європейська еліта шаленіла від «диковинок» із Нового Світу. І пірати задовольняли цей попит — активно, цинічно, вигідно.
Папуга, якого перевозили в трюмі чи навіть на плечі — це не «друг». Це живий скарб.
За одного яскравого ара можна було отримати до 10 фунтів — сума, яка дорівнювала 5 місячним зарплатам звичайного моряка.
Особливо це стосувалося дрібних піратських суден. У них не було достатньо гармат, аби штурмувати великі кораблі з золотом.
Тому вони обирали інший шлях: перевозили те, що можна було «доставити тихо» — пір’я, кігті, живу тишу тропіків.
Часом — на замовлення. Часом — на ризик. Але завжди — заради виживання.
Тож папуга на плечі — це не вигадка.
Але не символ пригод.
А символ прибутку.

Багато з нас у дитинстві чи на дачі грали в «дурака». У когось були вже затерті колоди, у когось — новенькі пластикові, з дивними «обличчями» на валетах і королях. Але хто всі ці люди? Просто декорації? Чи… ні?
Існує одна стара легенда — не знайдете її в підручниках, але розказували її картярі ще з XIX століття.
Кажуть, що чотири королі в колоді — це не вигадані постаті, а реальні володарі з різних частин світу. Їх обрали не за титулами, а за характерами:
♠ Піковий король — мудрий і жорсткий цар Давид, який завжди тримає меч. Бо захищав свій народ і боровся зі злом, навіть тоді, коли сам був грішним.
♥ Червовий король — пристрасний Карл Великий, серце імперії, яка трималась не силою, а словом.
♦ Бубновий король — блискучий Юлій Цезар, який мріяв не про багатство, а про вічну славу. Його масть — це не просто «діаманти», це знак амбіцій.
♣ Трефовий король — Олександр Македонський, завойовник у зеленому, бо рухався, як вітер, і залишав після себе квітучі міста.
Кажуть, що художник, який малював першу відому французьку колоду, хотів нагадати людям, що сила — в характері, не в золоті. І що кожна карта — це не просто гра, а шматочок історії людства, захований у кишені.