Хто ще пам’ятає ті чудові часи, коли ми танцювали твіст, рок-н-рол або мадісон, навіть не замислюючись?
Сукні кружляли, кроки ковзали по підлозі, а вся зала наповнювалася щирою, простою радістю.
У неділю пообіді всі збиралися, щоб рухатись в одному ритмі й на мить забути про все інше.
Ми вчили нові па, спостерігаючи за іншими, сміялися зі своїх незграбностей і раділи кожному руху.
То був час, коли кілька мелодій могли наповнити серце теплими спогадами.