Легендарне фото. Четверо українців, які стали символами нашого спротиву.
За кожним із них своя історія, свій шлях і величезна відповідальність.
Але всіх об’єднує одне. Україна.
Хочеться одного: щоб усі наші захисники повернулися додому живими. І щоб наступні легендарні фотографії ми робили вже після Перемоги.
Слава Україні!❤️

Вони були настільки популярними, що їхні відео ще досі трапляються нам у стрічці. Здавалося, от-от мало б вийти нове відео, смішний жарт чи цікава історія, і тому ти ще раз із надією заходиш на їхню сторінку, але нових відео там уже немає і не більше буде… Бо ці блогери — улюбленці української публіки — загинули на війні.
Сьогодні я хочу розказати вам про тих, хто не просто воював на війні, а й встигав, попри важкі будні, передавати українцям промінчик радості й сміху. Сьогодні я хочу згадати про тік-ток і ютуб-блогерів, які загинули на війні.
🔹Максим Тимощук — воїн ЗСУ та відомий TikTok-блогер, чиї дотепні й щирі відео про армійське життя зсередини збирали мільйонні перегляди та надихали українців. У нього була величезна аудиторія — 330 тисяч підписників. Але війна не жаліє нікого. Максим загинув у червні 2024 року під час запеклих боїв на Покровському напрямку.
🔹Сергій Матвєєв «Мольфар» — український військовослужбовець, оператор БПЛА та відомий блогер. Він здобув велику популярність у соцмережах завдяки своєму щирому гумору та оптимістичним відео, які знімав прямо з передової. Мав більше 350 тисяч підписників. Життя захисника обірвалося 5 січня 2026 року під час виконання бойового завдання в селі Софіївка Запорізької області — регіоні, звідки він сам був родом.
🔹Віктор Суходольський («Дідусік ТВ») — пішов на фронт добровольцем ще восени 2014 року, служив у розвідці та снайпером в АТО. Згодом створив популярний український YouTube-канал «Didusik.TV». Основний контент каналу базувався на спілкуванні автора через сервіс «чат-рулетка» з громадянами росії та прихильниками «руского міра». У цих розмовах Віктор Суходольський вів запеклу інформаційну війну, розвінчував міфи російської пропаганди, демонстрував знання історії та викривав абсурдність імперських наративів. 17 червня 2023 року Віктор загинув на Запорізькому напрямку.
🔹Євгеній Брах «Малі». Військовий блогер, колишній боєць Французького іноземного легіону, згодом — Сил спеціальних операцій України. Знімав відео про тренування, спілкувався з підписниками, публікував спільні ролики з побратимами, зокрема з «Янкі». У його відео було багато гумору, жартів із побратимами та невимушених розповідей про службу. Мав аудиторію в TikTok, Instagram та YouTube. Загинув 21 вересня 2022 року під час бойового завдання у віці 26 років.
Кожен із них по-своєму допомагав українцям переживати війну, знаходив сили підтримувати інших і дарувати усмішку. Кожен заслуговує на те, щоб його пам’ятали.
Світла пам’ять нашим захисникам!

Ось такі памʼятники потрібно встановлювати в Україні після перемоги!
Пам’ятаєте Дмитра Шаповалова🤔 Того самого воїна, відео з яким облетіло Україну після звільнення з pociйcького пoлoнy.
26 квітня 2023 року Дмитро повернувся додому після року, одного місяця і 13 днів pociйської нeвoлi. На відео він їв яблуко й зі сльозами та усмішкою промовив слова, які запам’яталися мільйонам українців:
«Я про нього рік мріяв. Про яблуко».
За плечима Дмитра були роки військової служби, бoї за Україну, Донецький аеропорт, Авдіївка, Дебальцеве та pociйcький пoлoн, де він пережив гoлoд, кaтyвaння й психологічний тucк.
Але навіть після пережитого він повернувся до війська. Хотів знову бути корисним своїй країні.
Проте, 9 червня 2025 року сepцe Дмитра не витpимaлo - він пoмep. Йому було лише 32 роки.
Знаєте, яким я бачу вшанування таких людей після нашої перемоги🤔 Не лише традиційні постаменти з військовими у формі та збpoєю. А пам’ятники, які розповідатимуть справжні людські історії.
Ось таким, наприклад, міг би бути пам’ятник Дмитру: він сидить на траві, тримає в руках яблуко, усміхається. Таким, яким його запам’ятали українці.
Бо за кожним таким обличчям — людське життя, родина, мрії, пережиті випробування і любов до України.
Ми маємо пам’ятати не тільки тих, хто віддав життя на пoлi бoю, а й тих, хто пройшов пoлoн, повернувся додому, але чиї долі назавжди змінила вiйнa.
Дмитро Шаповалов. Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.