Прочитайте Тичину зараз!
Актуально ... аж холоне кров.
Я єсть народ, якого правди сила
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила.-
А сила знову розцвіла.
Щоб жить - ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить - я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
Бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала,
Як вішала моїх дочок, синів
І як залізо, хліб та вугіль крала ...
О, як твій дух осатанів!
Ти думала - тобою весь з'їдаюсь?-
Та подавившись падаєш в траву ...
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
Бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила!-
А сила знову розцвіла.
Сини мої, незламні українці,
Я буду вас за подвиг прославлять,-
Ідіть батькам на допомогу й жінці,
Дітей з ярма спішите визволять!
На слобожанських нивах, на подільських,
На Чорнім морі - я прошу, молю!-.
Вбивайте ворогів, злодюг кремлівських,
Вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я - я не стидаюсь,
Гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
Бо я живу.
Повстань! І з ран - нове життя заколоситься,
Що з нього світ весь буде подивлять,
Яка земля! Яке зерно! Росиця!-
Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
І я сію, крильми розгортаюсь,
Своїх орлів скликаю кличу, зву ...
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
Бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті,
Добробут в нас підніметься, як ртуть,
Заблискотять косарки в житі,
Заводи загудуть ...
І я життям багатим розсвітаюсь,
Пущу над сонцем хмарку, як брову ...
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
Бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила!-
А сила знову розцвіла.
Кремлівська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
Бо я живу.
Павло Тичина