Автор Тема: Спілкуємось українською! (Прочитано 54345 раз)

Taras_777

Пам'ятаємо,
хто зберіг для нас це Різдво...
Честь і слава вам,
Воїни Світла!

Taras_777

Це старий Юліанський календар за яким саме і була об"явлена дата 25 грудня Різдва Христового в 350 році нашої ери Папою Римським Юлієм І, а не за новим Григоріанським календарем.

Спойлер :

Чому? Тому що до християнський Рим 25 грудня святкував день народження бога Мітри "Непереможного сонця" це день зимового сонцестояння і саме з 25 грудня день починав збільшуватись в часі. Це було язичне свято яке поступово перекочувало в християнство. Тоді в 350 році нашої ери Папа Юлій І об"явив 25 грудня днем Різдва Христового за старим Юліанським календарем який був введений римським імператором Юлієм Цезарем в 45 році до нашої ери. Але Юліанський календар був не точним, один сонячний рік був коротшим на 11хв. 14 сек. чим рік за Юліанським календарем. Тому за кожні 128 років набігала 1 доба. І за 15 столітть набігло 10 діб. Це стало причиною введення нового Григоріанського календаря в 1582 році Папою Римським Григорієм ХІІІ. А саме після 4 жовтня 1582 року було записане не 5, а 15 жовтня 1582 року. Але не всі країни одразу перейшли на новий календар, а поступово і довгий період, останнім перейшов Китай у 1949 році. Різниця між двома календарями починаючи з 1901 року становить 13 діб. Царська Росія ( в складі якої на той час була нинішня Україна) разом з церквою відмовились від нового календаря і продовжували жити за старим Юліанським календарем до 1917 року включно і святкували Р. Х. 25 грудня. УНР 1 березня 1918 року перейшла на новий Григоріанський календар, але Українська православна церква відмовилась переходити на новий календар і залишилась жити за старим Юліанським календарем аргументуючи це тим, що Юліанський календар ОСВЯЧЕНИЙ багатовіковими традиціями церкви. Тільки Р.Х. УПЦ стала святкувати вже в день 7 січня за новим календарем, що фактично відповідає дню 25 грудня за старим Юліанським календарем. Більшовики, щоб заставити УПЦ перейти на новий календар почали з 1920 року друкувати в нових Григоріанських календарях 25-26 грудня святковими днями Різдва Христового, а 7 січня навмисне друкували звичайним робочим днем. Це протистояння продовжувалось більше 10 років, але УПЦ не скорилась і прдовжувала святкувати Р. Х. 7 січня по теперішній час. Звідси витікає, що УПЦ з 1918 року до 1929 року і по даний час святкує Р.Х. 7 січня за новим стилем, що відповідає 25 грудня за старим стилем. Тож коли католики та й велика кількість православних церков святкують Р. Х. за новим Григоріанським календарем, то за старим Юліанським календарем це тільки 12 грудня, тобто Ісус Христос ще не народився. Чи малій частині православних та греко-католиків треба чекати 13 діб на народження Ісуса Христа. Тож коли на старому Юліанському (церковному) календарі нарешті настає 25 грудня Різдва Христового то на новому Григоріанському календарі вже 7 січня. От і вся "арифметика" з календарями.

Taras_777 · « **Ответ #332 :** 01 Январь 2023, 12:19:51 »

В Україні відзначають день народження Степана Бандери: як він став ідеологом українського націоналізму. Головні факти

Спойлер :

В Україні 1 січня – це не лише перший день нового року, а й особлива, символічна дата для національної боротьби. 1 січня 1909-го в селі Старий Угринів (нині Івано-Франківська область) народився Степан Бандера.
Він – один із найвідоміших борців за незалежність України у XX столітті та один із провідних ідеологів українського націоналізму. 1 січня 2023-го виповнюється 114 років від дня народження Бандери. Цього дня вшановують не лише Степана Андрійовича, а й його послідовників, усіх учасників визвольного руху.

Традиційно в цю дату проходили факельні марші, але в умовах повномасштабної війни, розв'язаної pосією, проведення такого масового заходу неможливе.

У Калуші Івано-Франківської області було заплановане вшанування Бандери "Незламний борець за свободу України". Потім усі охочі зможуть поїхати на екскурсію та віче до музейного комплексу Бандери у селі Старий Угринів. Безкоштовні автобуси на батьківщину лідера ОУН також організують у Долині.

О 12:00 урочисте віче заплановане в Городенці Івано-Франківської області, о 13:00 – у Дрогобичі Львівської області, о 14:00 – у Коломиї (Івано-Франківська область).
У Тернополі вшанування й покладання квітів до пам'ятника Степану Бандері заплановано на 14:00 у парку Тараса Шевченка.
Особистість Бандери: факти з біографії та міфи

Батько Степана Андрійовича був греко-католицьким священиком, військовим капеланом та суспільно-політичним діячем (наприклад, обіймав посаду посла в парламент Західноукраїнської Народної Республіки), а матір походила з родини священиків Глодзінських. У Бандери було шість братів і сестер, він друга дитина в сім'ї.

Під час Першої світової війни фронт чотири рази пересувався через його рідне село. У травні 1919 року під час наступу польських військ десятирічний Бандера з родиною був евакуйований до подільського містечка Ягельниця. Навчався він в українській гімназії у Стрию (туди вступив у 10-річному віці, до цього був на домашньому навчанні).
У Старому Угринові працював у читальні Просвіти, вів театрально-аматорський гурток і хор, заснував місцеве товариство "Луг" (його члени проводили спортивні свята та концерти, ставили вистави й виступали з доповідями, популяризуючи українську національну ідею). Також керував організаційно-навчальною роботою по лінії підпільної Української військової організації (УВО) у довколишніх селах.

У вересні 1928-го Бандера переїхав до Львова, де почав навчатися в агрономічному відділі Високої політехнічної школи (але її так і не закінчив через арешт). Паралельно вступає до підпілля ОУН.

У студентські роки він продовжував активну участь у багатьох ініціативах й організаціях. Займався кількома видами спорту: бігом, плаванням, лижами. Також виконував завдання для Української військової організації – поширював підпільні видання, був зв'язковим.
Незважаючи на молодий вік, Бандера став засновником і Провідником ОУН (революційної) у 1940–1941 і Закордонних частин ОУН у 1946–1959 роках. Степан Андрійович ніколи не був головнокомандувачем УПА. Він не міг особисто командувати Українською повстанською армією, оскільки з липня 1941-го перебував у нацистському ув'язненні, розвіяли міф в Українському інституті національної пам'яті.

Так, УПА почала формуватися лише 1942 року. З моменту арешту 5 липня 1941-го Бандера фізично не міг керувати ні політичними, ні мілітарними утвореннями націоналістів. Українською повстанською армією командували Василь Івахов, Дмитро Клячковський, Роман Шухевич і Василь Кук.
Через свою діяльність Бандера разом із сім'єю змушений був часто міняти місце проживання. До 1948 року вони переїжджали шість разів. Через необхідність дати дочці хорошу освіту, Бандера з родиною у 1954-му остаточно переїхав до Мюнхена (Німеччина), де жив під ім'ям Штефан Попель.

15 жовтня 1959 року агент кдб Богдан Сташинський убив Бандеру, отруївши його за допомогою пістолета-шприца з ціаністим калієм. Це сталося в під'їзді будинку, де жив Бандера, на вулиці Крайтмайр, 7. Українець помер у лікарні, не приходячи до тями.

Як писав OBOZREVATEL, згідно із соцопитуваннями, після початку повномасштабної війни з рф в Україні зросла кількість людей, які позитивно оцінюють розпад pадянського cоюзу. Також, якщо порівнювати з даними за минулий рік, у країні побільшало прихильників діяльності Степана Бандери.

Taras_777 · « **Ответ #333 :** 04 Январь 2023, 21:58:50 »

Потрібно, що б в нас на генетичному рівні викарбувались ці кадри!!!!!!!!!!

Спойлер :

Taras_777 · « **Ответ #334 :** 06 Январь 2023, 20:16:44 »

Taras_777 · « **Ответ #335 :** 07 Январь 2023, 16:14:13 »

Сторічний ветеран УПА передав Зеленському сторічну шаблю

Спойлер :

Taras_777 · « **Ответ #336 :** 13 Январь 2023, 21:04:06 »

З 2014 року ми з радістю беремо в свою команду перелесенців з Донбасу.
От і вчора.
Я проводив співбесіду з дівчиною з Маріуполя.
Прекрасне резюме.
10 років роботи на одному місці і з підтвердженням потрібного нам фаху.
- Коли ви приїхали в Київ?
- Два месяца назад.
- А до того пів року були в Маріуполі?
- Нет, в pоссии.
- Скільки часу ви провели в pосії?
- Ну до сентября. Сын не поступил в школу в Ростове и мы уехали.
- А якби поступив?
- Ну конечно же остались бы там жить.
На цьому етапі співбесіду можна було б закінчити, але мені здавалося що я її не правильно зрозумів.
- Тобто після всього що сталося з Маріуполем і Україною, ви були готові залишитися жити в pосії?
- А какая вам разница!? Если я вам подхожу по профессиональным навыкам, какая вам разница, кого я поддерживаю и где я готова жить?
- Для нас є різниця.
- Я уже столько пережила. У меня отняли мой дом.
- А хто відняв? Хто в цьому винен?
- Война виновата.
- Але у цій війни є агресор. Назвіть будь ласка країну яка винна в усьому що з вами сталося.
- Зачем вы меня втягиваете в свою политику. Вы же ищете сотрудника, вот и скажите, подхожу я вам как работник или нет?
Чесно.
На 10 місяці війни після всього того горя яке pосія вже принесла моїй країні чути такі слова в столиці України - це якийсь сюр.
- Ні, не підходите.
- Скажите почему? Только потому, что я готова жить в pоссие.
- Ви мабудь прекрасний фахівець, але час коли були потрібні виключно професійні якості нажаль назавжди пішов.
Ви доросла людина.
Якщо на 10 місяці військові агресії, після Бучі, Ірпеня, Маріуполя і Ізюма, після тисяч закатованих цивільних і десятків тисяч загиблих українських військових, ви не розумієте хто в цьому винен і готові жити в pосії.
То це світоглядні розбіжності.
Ми не зможемо знаходитися з вами в одному офісі і одній команді.
Вона встала і пішла на вихід, а на останок сказала:
- Я легко могла сказать вам не правду, которая бы вам понравилась и получить эту работу. Но я сказала вам как есть и осталась без работы.
- Була б моя воля, ви би залишилися не тільки без роботи, а й без українського громадянства.
Без чіткої, зрозумілої проукраїнської позиції вам тут не раді.
Тут.
Це не в нашій компанії і не в Києві.
Тут - це в Україні.

Алексей Давиденко

В війні винна не тільки poсія але й ті громадяни України, котрим було до всього ''какая разница''

Taras_777 · « **Ответ #337 :** 15 Январь 2023, 22:51:23 »

Любіть дітей без їх досягнень в школі.
Любіть дітей без всяких дивних вмінь,
Без нагород, медалей й п'єдесталів.
Без запалу до ваших давніх мрій.
Любіть дітей за їх пухкенькі щічки.
Товстих, худих, високих і низьких,
Бо справжній дар – це впевненість у собі.
Й недоліки бувають чарівні!
Любіть дітей, які щось не встигають.
Яких не надто цінять вчителі,
Читайте зауваження без встиду.
Тактовно помагайте у біді.
Любіть дітей, які несуть турботи.
І не дивіться, що у когось інші,
Ви порівнянням не ламайте долі.
У кожного є сторони сильніші.
Любіть дітей, щоби і вас любили.
З ціпком, склерозом, памперсом...Таких!
Щоби самотність не дивилась в шибки.
Бо старість потребує дорогих,
Любіть дітей. Щоби і вас любили.
З Альцгеймером, маразмом, без грошей.
Любіть дітей й навчайте їх любити.
Та це робити треба кожен день!

Автор: Таня Нємцева

Taras_777 · « **Ответ #338 :** 16 Январь 2023, 15:53:12 »

16 січня – Всеукраїнський день пам’яті Героїв-воїнів – «Кіборгів»

Сьогодні в Україні відзначають День пам’яті захисників донецького аеропорту, яких за мужність та неймовірну стійкість називають Кіборгами.

Спойлер :

“Кіборги” вистояли, не встояв бетон”, – фраза, яка увійшла в історію разом із подвигом українських бійців.
Бої за Донецький аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року, тобто 242 дні. В обороні також брали участь волонтери і медики, тому в День пам’яті кіборгів вшановують і їхню пам’ять.
За офіційними даними, захищаючи Донецький аеропорт, загинули більше 200 військових.
26 травня 2014 року проросійські сепаратисти та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька.
Цього самого дня українські силовики завдали удар по позиціях терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем. Пізніше була повна дестабілізація міста Донецьк, початок окупації та нескінченні спроби ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону.
У різний час в аеропорту та прилеглому селищі Піски воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1», вояки Добровольчого українського корпусу (ДУК) та багато інших. Багатьох із них було відзначено державними нагородами, деяких із них – посмертно.
18-21 січня 2015 року внаслідок підриву терміналу ДАП загинуло 58 захисників-кіборгів, які відстоювали цей плацдарм до останньої краплі крові. 21 січня 2015 року було прийнято рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу – цей об’єкт був повністю зруйнований і не придатний для оборони.
Сьогодні, 16 січня, з ініціативи самих «кіборгів», які пройшли через 242-денне пекло, відзначається День захисників ДАПу та вшановується пам’ять загиблих побратимів.
Вічна пам'ять, вічна слава і честь захисникам України!

Taras_777 · « **Ответ #339 :** 20 Январь 2023, 23:06:59 »

Мене звати Україна, чуєш ,кате?
Мене звати Україна - я багата
На Дніпрові води, сині гори,
На степи безмежні, ніби море.
Я віками землю захищала,
Хоч втрачала, чуєш, хоч втрачала
Сина і дочку, яких плекала,
Та тобі не знати! Я кохала!
Подивись, мерзото, я співаю,
Піснею над світом знов літаю,
Хоч летить в обличчя слів гризота,
Та я горда, вічна, як свобода.
Почекай, росіє, час спливає,
Ти з безсилля зуби виставляєш,
Та повір мені: народ мій знає,
Ти програла, с....о, ти вмираєш.

Taras_777 · « **Ответ #340 :** 21 Январь 2023, 16:58:38 »

"ЖАБА"
(казочка)
Вихваляла руzzька жаба мокшанське болото,
Аж піна летіла біла з огидного рота...
Все квакала і квакала, билася в істериці:--
--"Слава Богу, -- все кричала -- що ми не в Америці!
Заздрять нам у всьому світі -- ми дуже багаті!.."
А, тим часом купа гною росла серед хати,
Та й болото за всі роки зовсім вже загнилось,
Нечистотами й сміттям геть усе покрилось...
Бридка жаба лінувалась в хаті прибирати,
Головна мета -- чим більше діточок надбати...
Все плодилася в болоті, ікру відкладала...
Аж мільйонам жабенят здалось місця мало...
Проквакала гидка жаба:--"Озера шукайте
Свіжі, чисті,..як знайдете -- негайно займайте!..
І не бійтеся ви смерті -- ви мої "герої",
Як погинете -- наплодю ще кілька мільйонів...
А, як цього буде мало -- інші нарожають
Та відправлять замість вас, бо мізків не мають"...
І пішла чума по світу жаб'яча бродити,
Видивлялась очиськами, де б що захопити,
З чистих річок та джерел зробити болото,
Жабенят там поселити із великим ротом...
Все по плану йшло у них, як велів "кумір"--
Де лиш квакне яка жаба -- то вже їхній "мір"...
Тисячами туди лізли та крали майно,
Залишали після себе руїни й лайно...
Все вдавалося їм легко, без зайвих зусиль,
Тож вирішили, що достатньо набралися сил--
Та й полізли хмарою в квітучу країну,
Намріяли, що захоплять і зроблять руїну...
Лиш одне не врахували -- там живуть лелеки!
І кінець не за горами, він вже недалеко,
Що погинуть бридкі жаби й жабенята їхні,
Бо на захист краю стали оборонці гідні!..
Вмить злетілися лелеки, сови та ворони--
Згуртувались, як один, всі до оборони,
І лисиці, і вовки, їжаки та змії--
В порох стерли загарбницькі недолугі мрії...
Сотні тисяч бридких жабок в мішечки поклали--
Бандерольки на три букви в їхній дім послали...
Хто живий лишився -- гнали аж до їх болота,
На кордоні зачинили сталеві ворота,
Щоб не лізли гидкі жаби у чужу країну,
Не гадили й не робили із неї руїну...

Taras_777 · « **Ответ #341 :** 29 Январь 2023, 21:00:01 »

Недавнօ хoвалu 4-х мօлօдuх людей. Пpօ цю тpаrедію пuсалu всі газетu. Був недільнuй день, в օдній сім’ї батькօ каже: “Сuнку…”

БОГ В БАГАЖНИКУ.

Спойлер :

« Хօвали 4-х мօлօдих людей. Прօ цю трагедію писали всі газети. Був недільний день, 10-ї гօдини ранку, в օдній сім’ї батькօ каже: «Синку, пішли дօ церкви», а син відпօвідає «Батя перестань, набрид свօїми рօзмօвами прօ свօгօ Бօга».

Він вийшօв на вулицю, де йօгօ чекав օдин з друзів. Сів за кермօ.
Підійшօв батькօ і сказав: «Синку, пօчекай хвилинку, я хօчу пօмօлитися, щօб Бօг був разօм з вами». На задньօму сидінні машини цьօгօ хлօпця сиділи дві дівчини пօ 17 рօків. Тут син батькօві каже: «Ти ж бачиш, батя, у нас всі місця в машині зайняті, для твօгօ Бօга місце тільки в багажнику». Вся ця кօмпанія веселօ засміялася, і вօни рвօнули на օзерօ.
Я – кօлишній слідчий, але такօї аварії, яка там сталася, я в гօлօві не мօжу вмістити. Мօжу тільки сказати, щօ Бօг օсміяний бути не мօже.
І օсь вօни несуться.
Раптօм на найближчօму перехресті, нізвідки не візьмись, перпендикулярнօ їде величезна вантажівка, якій зелене світлօ світлօфօра, а вօни хօтіли прօскօчити на червօний. Кօли в них врізалася вантажівка, багажник, в який вօни «пօсадили» Бօга, օбрізалօ немօв автօгенօм, і він відлетів убік без єдинօї пօдряпини, а всіх цих четверօ на смерть рօзнеслօ. Хօвали в закритих трунах.
Ось так і в нашօму житті – Бօга садимօ в багажник, а самі летимօ кудись за чимօсь. Бօгу місце не в багажнику, а в наших серцях.

Людинօ, якщօ ти прօчитала це, будь ласка, пօшир дану інфօрмацію.

Без Бօга – ні дօ пօрօга!»

Андрій Русланօвич Тимур

Спойлер :

Taras_777

Чекає мати, виглядає сина...
Ще скільки слів не сказано в житті!
Любила, ніжно пестила, ростила,
Бажала лиш добра йому в путі.

А син пішов на захист Батьківщини.
Матусину науку він зберіг.
Героєм виріс з юного хлопчини.
Молитви мами — ніжний оберіг.

Ні разу на війні він не вагається,
Відважно йде із ворогом на бій,
Від труднощів ніколи не ховається,
Щодня прямує він до світлих мрій.

Не знає ненька, чи прийде додому
Найкращий, наймиліший її син.
Це Господу одному лиш відомо.
О скільки прибуло вже домовин!..

... Прийде весна... і маками розквітне
Вкраїнська, кров'ю скроплена земля.
Ще небо буде мирне і привітне
Й полине краєм пісня солов'я.

Настане спокій, прийде перемога,
Яку так син виборює в боях.
І завітає радість до порога,
І жито заколоситься в полях.

Ще рясно зацвітуть нам юні весни,
Минеться біль із серця... зникне страх.
І зв'яжуться щасливі перевесла,
І миру закружляє в небі птах.

Оксана Козак

Taras_777

"Мені було 13-14 років, коли один мій друг розповів мені сімейну таємницю і попросив нікому не говорити, а я в той же вечір її розбовтав. Пішов разом з дідом на млин. Йти мовчки по дорозі мені набридло, і я від нічого робити розповів секрет друга, та ще й додав:
- Я цю історію всім розповім, і хлопці лопнуть від сміху. Тамаз не зможе навіть носа показати в селі!

Спойлер :

Дід мій був дуже спокійна людина. Почувши це, він раптом кинув мішок на землю і заліпив мені такий ляпас, що в очах потемніло. Потім, почекавши, поки я перестану ревіти, посадив мене на колоду і розповів мені стару історію:
"Мій старший брат помер задовго до твого народження. Ми його часто згадуємо і дуже шкодуємо. Його звали Давидом. Загинув він трагічно, і тільки тому, що розкрив чужу таємницю. Він був спершу комсомольцем, потім партійним. У 25 років займав великий пост. Після революції комуністи почали руйнувати і грабувати церкви. Не забули і нашу церкву, перетворивши її потім на бібліотеку. Старий священик о. Лаврентій закрився в маленькій сторожці, назовні виходив рідко. Сусіди, як могли, допомагали йому продуктами. Старий всім дякував, але найчастіше роздавав подароване нужденним, кажучи:
- Мене вбиває духовний голод. Що це в порівнянні з фізичним…
Давид якось серед ночі несподівано з'явився у старенького священика. І помітив, що о. Лаврентій вирив у келії землянку і там ховав врятовані ікони, влаштувавши щось на зразок молитовні.
Мій нещасний брат став тягати старця за бороду. Чернець обіймав його коліна, благаючи:
- Не говори нікому про мою таємницю! Не зраджуй Господа! Не видавай нікому мої ікони, а зі мною роби, що хочеш.
Давид, звичайно, не став його слухати, тут же викликав міліціонерів і відправив старенького у в'язницю. А його сторожку облив гасом і підпалив своєю рукою. Стояв і чекав, поки все не перетвориться на купу вугілля. Ось тоді І сталося диво, яке спостерігали всього кілька людей.
На місці згарища виник силует священика і людським голосом сказав:
- Чужу таємницю в серці поховайте, а інакше так само жорстоко будете покарані, як Давид.
І пропав.
Всі від страху скам'яніли.
А мій брат, раптом облившись залишками гасу, спалахнув, як великий факел, і згорів живцем".
Так закінчив дід свою розповідь. З тих пір у мене ніколи не було бажання видавати чужі таємниці…".
З інтернету

Taras_777