24 червня - свято Івана Купала
Свя́то Купа́ла (Іва́на Купа́ла, Купа́йла) — традиційне, дохристиянське свято східних слов'ян, старослов'янське свято, що після запровадження християнства відзначалося перед Різдвом Івана Предтечі. Прив'язане до сонцестояння, коли сонце перебуває в найвищій точці на небі, і, відповідно, найдовший день і найкоротша ніч у році.
Християнізована назва свята включає ім'я Івана Хрестителя. Квінтесенцією свята є вечірнє й нічне очищення за допомогою вогню й води — давня форма магічних дій. Одне з чотирьох головних свят сонячного календаря.
Дати святкування
Свято Івана Купала прив'язане до сонцестояння, ділячи рік на дві половини. До нього тривалість дня довшає, після нього коротшає. Сонцестояння відбувається 20 чи 21 червня, залежно від того, чи є рік високосним. Але традиційно Івана Купала відбувається напередодні свята Івана Предтечі, тому не відповідає астрономічному явищу сонцестояння.
У зв'язку із запровадженням григоріанського календаря в 1918 році в УНР, але не на рівні Православної церкви в Україні, до 2024 року свято за християнською прив'язкою припадало у XX—XXI ст. на ніч 7 липня, що відставало значно далі від справжнього сонцестояння.
Після проведення реформи церковного календаря у 2023 році українці, що дотримуються григоріанського календаря, знову відзначають Івана Купала з 2024 в ніч із 23 на 24 червня.
Не дивлячись на те, що дату свято було змінено, українці продовжують святкування з дотриманням традицій та звичаїв наших предків.
Коли вечоріло, дівчата і парубки збиралися окремо і йшли до лісу. Дівчата співали пісень і несли гільце – гарний вершок черешні, вишні, яблуні чи клена. У лісі ж встановлювали його в землю й оздоблювали польовими та городніми квітами, (любистком, трояндами, барвінком), обвішували цукерками, бубликами та печивом-пташками, прикрашали різнокольоровими стрічками. На вершечок настромлювали невеличкий віночок з барвінку і непомітно у кількох місцях прив’язували кропиву та колючі будяки – захист од парубків.
Тим часом хлопці здобували живого вогню – терли суху деревину – і розпалювали багаття…
ІВАНА КУПАЛА: найромантичніше свято українців
Суперечка, яке з двох свят, назви яких через збіг у часі злилися воєдино – Різдво Івана Хрестителя, чи дохристиянське Купала – древніше, нагадує загадку, хто був першим – яйце чи курка. Головне, що празник – здавна один із найулюбленіших для українців, насамперед – серед молоді.
Гадаю, версія, що найколоритніше й заключне з-поміж дохристиянських свят літа – Купало, або ж Купайло, після хрещення Русі частково трансформувалося в один із найбільших церковних празників, влаштує більшість із нас. Народ зберіг купальські обряди й пісні, що, як і гаївки та колядки, належать до найдавніших часів – попри втрати минулого століття, коли викорінювалися усе українське – і традиції, і обряди.
Наші далекі предки святкували Купала 20 – 22 червня, у час літнього сонцестояння – коли Сонце найвище піднімалося над Землею, і, даруючи найбільше тепла і світла, виявляло свою чудодійну силу. Усе нестримно росло, розцвітало, множилося й раділо життю.
Із введенням григоріанського календаря у 1918-му свято Купала збіглося у часі з церковним празником Різдва Івана Предтечі й нині припадає на 7 липня. Але найцікавіше, що квінтесенцією обох свят є очищення за допомогою вогню та води! До того ж, “Іван Купала” – слов’янський варіант імені Іоан Хреститель (грец. Ιωάννης ο Βαπτιστής), де βαπτιστής буквально перекладається як “купатель”. З іншого боку, і за уявленнями слов’ян купання (від праслов’янського kǫpati) – ритуальне очищення у природних водоймах....
Більше можна прочитати ТУТ:
Начало
Вход
Регистрация