Автор Тема: Українські свята  (Прочитано 110987 раз)

0 Пользователей и 1 Гость просматривают эту тему.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 9590
  • -> Вас поблагодарили: 31316
  • Сообщений: 7716
  • Респект: +1176/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Українські свята
« Ответ #555 : 12 Август 2026, 15:25:26 »

Нехай молодість буде часом великих мрій, щирої любові, яскравих відкриттів і впевнених кроків до своєї мети. Бажаємо мирного неба, щасливого майбутнього, міцного здоров’я, здійснення найзаповітніших бажань та безмежних можливостей! 🙏✨ З Днем молоді! З Міжнародним днем молоді! Будьте щасливими та бережіть у серці Україну!
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 9590
  • -> Вас поблагодарили: 31316
  • Сообщений: 7716
  • Респект: +1176/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Українські свята
« Ответ #556 : 15 Август 2026, 12:25:07 »

Що означає свято Успіння Богородиці
Успіння належить до дванадцяти найбільших свят церковного року. Цього дня християни згадують завершення земного життя Діви Марії.
Слово «успіння» означає тихе засинання. У церковному розумінні йдеться не просто про смерть, а про перехід Богородиці до вічного життя.
Тому свято не має суто жалобного характеру. Воно нагадує християнам про воскресіння, перемогу життя над смертю та надію на єднання з Богом. Саме так значення Успіння пояснюють у проповідях представники Української греко-католицької церкви.
Спойлер   :
Що відомо про Успіння з церковного Передання
У Євангеліях немає розповіді про останні роки життя та смерть Богородиці. Подробиці, відомі вірянам, походять із давнього церковного Передання та богослужбових текстів.
За Переданням, після Вознесіння Ісуса Христа Діва Марія жила в Єрусалимі під опікою апостола Івана Богослова. Про наближення завершення земного життя їй нібито сповістив архангел Гавриїл.
У день Успіння біля Богородиці зібралися апостоли, які до того проповідували в різних землях. Її поховали у гробниці в Гефсиманії.
Церковна традиція також розповідає, що апостол Фома не встиг на поховання. Коли через три дні гробницю відкрили, тіла Богородиці там не було. Цю розповідь не варто подавати як євангельський факт: вона належить саме до Передання Церкви.
Коли закінчується Успенський піст
Святу передує Успенський піст — короткий, але доволі суворий період духовної підготовки.
За новоюліанським календарем він триває з 1 до 14 серпня включно. У громадах, які користуються старим календарем, постять із 14 до 27 серпня.
У цей період віряни традиційно відмовляються від м’яса, молочних продуктів та яєць. Послаблення з дозволом на рибу передбачене на Преображення Господнє — 6 серпня за новим стилем.
На Успіння, 15 серпня, піст уже завершений. У 2026 році свято припадає на суботу, тому спеціальних харчових обмежень немає.
Водночас Церква нагадує, що піст не зводиться лише до меню. Його головний зміст полягає у молитві, стриманості, примиренні та допомозі іншим.
Чому Успіння називають Першою Пречистою
В українській народній традиції Успіння Богородиці називають Першою Пречистою.
Назва входить до циклу трьох Богородичних свят:
Перша Пречиста — Успіння Богородиці, 15 серпня;
Друга Пречиста — Різдво Богородиці, 8 вересня;
Третя Пречиста — Введення в храм Пресвятої Богородиці, 21 листопада.
Ці дати наведені за новоюліанським календарем. За старим стилем відповідні свята припадають на 28 серпня, 21 вересня та 4 грудня.
Українські традиції Першої Пречистої
У народному календарі Перша Пречиста символізувала завершення літа та перехід до осені. До цього часу селяни намагалися закінчити жнива, після чого дякували Богові за зібраний урожай.
До храмів приносили колосся, обжинкові вінки, квіти, зілля та хліб із нового зерна. Такі звичаї мали подячний характер, однак не були обов’язковою частиною церковного богослужіння.
Після служби родини збиралися за святковим столом і розговлялися після Успенського посту. Частину освячених продуктів могли віддавати самотнім, бідним або хворим.
З Першої Пречистої традиційно починався період сватань. Після завершення посту Церква знову могла звершувати вінчання, а в селах розпочинали підготовку до осінніх весіль.
Звідси походить народна приказка: «Прийшла Перша Пречиста — сватає дівку староста».
Що варто зробити на Успіння
Вірянам радять розпочати день зі святкового богослужіння. Якщо відвідати храм немає можливості, можна помолитися вдома.
У молитвах до Богородиці просять про здоров’я, захист родини, мир, підтримку під час випробувань і благополучне повернення українських захисників.
Також цього дня доречно:
допомогти людині, яка опинилася у складних обставинах;
підтримати самотніх або хворих;
примиритися після сварки;
провести час із рідними;
подякувати за отриману допомогу та прожитий рік.
Добрі справи відповідають змісту свята значно більше, ніж формальне дотримання народних прикмет.
Що не можна робити на Успіння Богородиці
Церква закликає у велике свято не сваритися, не ображати людей, не лихословити, не пліткувати та не бажати іншим зла.
Варто уникати надмірного вживання алкоголю, гучних розваг і поведінки, яка суперечить молитовному характеру дня. Не слід відмовляти у посильній допомозі людині, яка її потребує.
Поширене твердження, що на Успіння категорично заборонено працювати, прибирати, шити або займатися городом, не є церковною нормою. За можливості неважливі справи краще відкласти, щоб відвідати богослужіння та приділити час родині. Однак професійна робота, догляд за дітьми, допомога хворим та інші невідкладні обов’язки гріхом не вважаються.
Народні заборони та забобони
У народі вірили, що на Першу Пречисту не можна ходити босоніж по росі. Її називали «сльозами землі за Богородицею» і вважали, що така прогулянка може принести хвороби.
Існувало й повір’я, що цього дня не варто взувати старе або незручне взуття, інакше подальший життєвий шлях буде важким.
Такі застереження належать до народного фольклору. Вони не мають підґрунтя у християнському віровченні та не є церковними заборонами.
Прикмети на Першу Пречисту
За погодою на Успіння в народі намагалися передбачити, якою буде осінь:
ясний день віщував теплу та суху осінь;
дощ пов’язували з прохолодною і вологою погодою;
велика кількість павутиння нібито обіцяла морозну та малосніжну зиму;
веселка вранці вважалася ознакою теплої осені;
туман сприймали як провісник гарного врожаю грибів.
Ці прикмети є частиною народної культури, а не науковим прогнозом погоди.
Чи можна працювати на Успіння
Прямої церковної заборони на працю немає. Людина може виконувати професійні й домашні обов’язки, особливо якщо їх неможливо перенести.
Водночас Церква радить не перетворювати святковий день на звичайну робочу метушню. Якщо є можливість, важке прибирання, ремонт або роботу на городі краще виконати заздалегідь.
Чи можна одружуватися на Першу Пречисту
Успенський піст закінчується напередодні свята, тому після 15 серпня церковні вінчання поновлюються. Конкретну дату та можливість проведення обряду необхідно погоджувати зі священником обраного храму.
Державна реєстрація шлюбу не залежить від церковного календаря і може відбуватися у будь-який день.
Чи потрібно постити 15 серпня 2026 року
Ні. Успенський піст завершується 14 серпня, тому 15 серпня 2026 року харчових обмежень немає.
Віряни можуть готувати м’ясні, молочні та інші святкові страви. Водночас навіть після завершення посту Церква закликає до помірності.
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 9590
  • -> Вас поблагодарили: 31316
  • Сообщений: 7716
  • Респект: +1176/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Українські свята
« Ответ #557 : 19 Август 2026, 21:36:04 »

19 серпня в Україні святкують ДЕНЬ ПАСІЧНИКА. Професійний день пасічників в Україні є офіційною подією. Свято було встановлено 1997 року Указом Президента України на підтримку ініціативи Міністерства агропромислового комплексу України та Спілки пасічників України. Метою свята є привернення уваги до важливої ролі бджіл у природі та вшанування важкої праці пасічників.
Мед в Україні цінують за його цілющі властивості та відмінний смак.
   У Києві працює Інститут бджільництва імені Прокоповича. В цьому закладі є відділи, співробітники яких займаються розробкою медичних препаратів для бджіл, селекцією, стандартизацією.
Чернігівець Петро Прокопович у далекому 1814 році винайшов перший у світі рамковий вулик.
Саме тут було розроблено перший розбірний рамковий вулик. З його допомогою можна відкачувати мед без порушення сот та вимушеного знищення бджіл. А ще в Україні існує Спілка пасічників для підтримання взаємодії між бджолярами.
« Последнее редактирование: 19 Август 2026, 21:39:48 от Taras_777 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 9590
  • -> Вас поблагодарили: 31316
  • Сообщений: 7716
  • Респект: +1176/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Українські свята
« Ответ #558 : 23 Август 2026, 15:17:47 »

Щороку 23 серпня в Україні відзначають День Державного Прапора. У 2026 році свято припадає на неділю та передує Дню Незалежності України.

Свято встановили указом президента Леоніда Кучми від 23 серпня 2004 року. У документі зазначено, що воно запроваджене на вшанування багатовікової історії українського державотворення та символіки незалежної України.
До 2004 року День прапора відзначали на муніципальному рівні в Києві. Дату пов’язували з подіями 23 серпня 1990 року, коли синьо-жовтий стяг урочисто підняли біля будівлі Київської міської ради.
Як виглядає Державний Прапор України
Державний Прапор України складається з двох однакових за шириною горизонтальних смуг: верхньої синьої та нижньої жовтої.
Співвідношення ширини полотнища до його довжини становить 2:3. Саме такий опис міститься у постанові Верховної Ради від 28 січня 1992 року, якою синьо-жовтий стяг затвердили Державним Прапором України.
Стаття 20 Конституції також визначає прапор із двох рівновеликих синьої та жовтої смуг одним із державних символів України разом із гербом і гімном.
Що означають синій та жовтий кольори
Найвідоміше сучасне трактування пояснює синю смугу як символ мирного неба, а жовту — як символ пшеничних полів і достатку.
Проте офіційного законодавчого тлумачення кольорів Державного Прапора немає. Конституція та постанова Верховної Ради визначають зовнішній вигляд стяга, але не закріплюють символічного значення його кольорів.
Синьо-жовте поєднання має значно давнішу історію. За даними Українського інституту національної пам’яті, блакитне тло із золотими або жовтими зображеннями зустрічається в українській символіці ще від часів Русі.
Ці кольори також використовували на козацьких хоругвах і в символіці українських міст.
Коли вперше підняли синьо-жовтий прапор
Синій і жовтий кольори остаточно утвердилися як українські національні під час революційних подій середини XIX століття.
У червні 1848 року синьо-жовтий прапор підняли над ратушею у Львові. Подія відбулася під час європейської «Весни народів», коли в Галичині активізувався український національний рух.
На початку XX століття синьо-жовта символіка поширилася на українські землі, які перебували у складі різних імперій.
Прапор Української Народної Республіки
Після революції 1917 року синьо-жовтий стяг використовували під час українських маніфестацій, військових з’їздів і державних заходів.
У період Української революції 1917–1921 років він став державним прапором Української Народної Республіки. Синьо-жовте полотнище також використовували Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського та Карпатська Україна.
Водночас поширене твердження, що Центральна Рада саме 22 березня 1918 року ухвалила окремий закон про жовто-блакитний державний прапор, не має достатнього документального підтвердження. Того дня Мала Рада затвердила зображення державного герба УНР авторства Василя Кричевського.
Як прапор повернувся в Україну
За радянської влади використання синьо-жовтого стяга переслідувалося. Попри заборони, його піднімали учасники українського визвольного руху та дисиденти.
14 березня 1990 року синьо-жовтий прапор підняли над міською радою Стрия. 3 квітня він замайорів над Львівською ратушею, 24 липня — над Київрадою.
24 серпня 1991 року, під час ухвалення Акта проголошення незалежності України, група народних депутатів внесла великий синьо-жовтий стяг до сесійної зали Верховної Ради.
У внесенні прапора брали участь, зокрема, В’ячеслав Чорновіл, Микола Поровський, Іван Заєць, Ярослав Кендзьор, Ігор Деркач і Володимир Крижанівський.
Історичне полотнище розміром чотири на вісім метрів нині зберігається в почесному порталі Прапора Незалежності у будівлі парламенту.
Коли синьо-жовтий прапор став державним
Офіційно національний синьо-жовтий стяг став Державним Прапором України 28 січня 1992 року. Відповідну постанову ухвалила Верховна Рада.
У 1996 році статус прапора як державного символу закріпили у статті 20 Конституції України.
Під час повномасштабної війни синьо-жовтий стяг став не лише символом державності, а й знаком спротиву російській агресії. Українські військові піднімають його у звільнених населених пунктах, а жителі тимчасово окупованих територій використовують прапор як символ незламності та приналежності до України.
Як відзначають День Державного Прапора
23 серпня в українських містах і громадах проводять церемонії підняття прапора, пам’ятні, культурні та просвітницькі заходи.
Державні установи та органи місцевого самоврядування вивішують синьо-жовті стяги. Українців також закликають розміщувати прапори на будинках, балконах і громадських просторах — із дотриманням правил безпеки та поваги до державного символу.
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Joker

  • Эксперт
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5352
  • -> Вас поблагодарили: 9643
  • Сообщений: 1998
  • Респект: +1044/-0
Українські свята
« Ответ #559 : 24 Август 2026, 08:45:07 »
 +=+ +=+ +=+

Люди не делятся на национальности, партии, фракции и религии. Люди делятся на умных и дебилов, а вот дебилы делятся на национальности, партии, фракции

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 9590
  • -> Вас поблагодарили: 31316
  • Сообщений: 7716
  • Респект: +1176/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Українські свята
« Ответ #560 : 24 Август 2026, 11:50:58 »

Незалежність — це не просто дата в календарі. І точно не привід один раз на рік сказати «Слава Україні», одягнути вишиванку і написати патріотичний допис у фейсбуці.
Це свято тих, хто робить щось для України щоденно, протягом років, жертувючи собою для блага цієї країни.
Хто працює, захищає, волонтерить, допомагає, будує, виховує дітей, платить податки й чесно робить свою справу.
Хто розуміє: Україна — це не територія, з якої можна лише користати.
Україна — це наша відповідальність.
Це свято тих, хто сьогодні тримає фронт. Тих, хто віддав за Україну здоров’я і життя, дрогоцінний час. Тих, хто не залишив її у найважчі часи.
А для тих, хто сприймає Україну лише як джерело власної вигоди, хто краде, бреше, наживається на війні, ухиляється від свого обов’язку перед державою та суспільством, думає лише про власну вигоду, політичну кар’єру чи про те, як урвати ще один тендер, збудувати в парку торговий центр чи вкрасти ще більше землі — у цьому святі є особливий виклик.
Бо незалежність — це не привілей користуватися Україною. Це відповідальність бути її частиною.
Україна вистоїть не завдяки красивим словам. Вона вистоїть завдяки людям, для яких вона справді є цінністю.
Тож сьогодні — свято саме таких людей.
Тих, хто не питає: «А що мені дасть Україна?»
А питає: «Що я можу зробити для України?»
З Днем Незалежності, Україно!
Шануймо тих, хто тебе захищає.
Підтримуймо тих, хто тебе будує.
І будьмо гідними держави, за яку сьогодні віддають життя.
А ті, хто звик лише брати, користуватися і наживатися на Україні, — хай ідуть геть.

Слава Україні!
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 9590
  • -> Вас поблагодарили: 31316
  • Сообщений: 7716
  • Респект: +1176/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Українські свята
« Ответ #561 : 27 Август 2026, 15:15:45 »

27 серпня українці відзначають неофіційний День українського сала — привід згадати продукт, який давно став частиною нашої кухні та народної культури. Сало їдять із часником і цибулею, додають до страв, перетоплюють на смалець, а про нього складають жарти, пісні та навіть прислів’я. Цього дня розповідаємо, звідки взялася така любов українців до сала, як його зберігали наші предки та чому цей простий продукт став одним із символів України.
День українського сала відзначають 27 серпня. Це неофіційне гастрономічне свято, яке не входить до переліку державних свят України. За даними Вінницького обласного центру контролю та профілактики хвороб, дату започаткували у 2015 році, після чого вона стала щорічною традицією.
Свято придумали як привід звернути увагу на один із найвідоміших продуктів української кухні. Особливого офіційного церемоніалу воно не має. Люди можуть просто купити свіже або солоне сало, приготувати улюблену закуску та провести час із родиною чи друзями.
У цей день у соцмережах традиційно з’являються жарти, меми та фотографії сала. Для багатьох це ще один привід поговорити про українські кулінарні традиції та згадати страви, які готували ще їхні бабусі й дідусі.
Чому сало стало символом України
Сало справді займає особливе місце в українській культурі. Етнографи зазначають, що для українців це не просто продукт харчування, а частина народної культури та один із символів традиційної кухні. Причини такої популярності цілком практичні. Сало добре зберігалося після засолювання, тому могло бути важливим запасом їжі на тривалий час. У минулому це було особливо цінно для селянських родин, які не мали сучасних холодильників. Солоне сало можна було зберігати протягом тривалого часу та брати із собою в дорогу.
В українській традиції сало також асоціювалося із ситістю та достатком. Історики та етнографи зазначають, що в минулому висококалорійна їжа мала значно більшу роль, ніж сьогодні. Сало давало організму багато енергії, тому його цінували люди, які багато працювали фізично. З часом продукт отримав і культурне значення. Про сало почали складати прислів’я, пісні та жарти. Воно стало настільки впізнаваною частиною українського образу, що згадки про нього можна знайти не лише в кулінарних рецептах, а й у фольклорі.
Як сало їли в Україні
Варіантів приготування сала в українській кухні чимало. Найпростіший і, мабуть, найвідоміший спосіб — засолити його з сіллю та спеціями. До сала часто додають часник, чорний перець, лавровий лист та інші приправи. Його також коптять, запікають або перетоплюють на смалець. Шкварки, які залишаються після витоплювання, використовують як додаток до картоплі, каші, вареників та інших домашніх страв. Сало може бути окремою закускою або частиною складнішої страви.
Традиційне поєднання — сало з житнім хлібом, часником і цибулею. У різних регіонах України свої рецепти засолювання та способи подачі. Дослідники української кухні окремо відзначають, що сало та свинина стали характерними продуктами традиційного українського харчування.
Що відомо про історію сала
Любов до свинячого жиру виникла не лише в Україні. Подібні продукти здавна готували різні народи Європи. Наприклад, в Італії відомий продукт лардо — свиняче сало, яке традиційно визріває із сіллю та спеціями. В Україні свинина та сало також мають давню історію. Етнографічні джерела свідчать, що свиней вирощували на українських землях ще багато століть тому. Давньоруські документи та археологічні знахідки підтверджують широке використання свинини й сала в харчуванні населення.
У Карпатах, зокрема на Гуцульщині, вже у XVI столітті свинарство було досить поширеним. Свиней випасали та відгодовували, зокрема в букових лісах, де вони могли харчуватися горіхами. У XVIII–XIX століттях в Україні розводили спеціальні сальні породи свиней. Сало було зручним продуктом і для мандрівників. Його можна було засолити, загорнути та взяти із собою в дорогу. Саме тому воно було цінним запасом їжі для селян, чумаків та людей, які багато часу проводили далеко від дому.
Цікаві факти про сало
Сало часто називають суто українським продуктом, але насправді його їдять у багатьох країнах. Подібні способи заготівлі свинячого жиру існують у Польщі, Угорщині, Німеччині, Італії та інших країнах. Водночас саме в Україні сало отримало особливий культурний статус і стало одним із впізнаваних символів національної кухні. Є й популярний міф, що українці нібито споживають сало найбільше у світі. Насправді це не зовсім так. За даними, які наводить Національний університет біоресурсів і природокористування України, в одному з європейських досліджень Україна посіла лише 13-те місце за споживанням цього продукту.
Ще один цікавий факт — сало стало не просто продуктом, а частиною українського гумору. Про нього існує безліч анекдотів і жартів, а в народній культурі збереглося багато прислів’їв та пісенних згадок. Етнографи зазначають, що така кількість фольклорних образів добре показує, наскільки глибоко продукт увійшов у повсякденне життя українців. Сало також має довгу історію способів зберігання. До появи холодильників засолювання було одним із найпростіших способів надовго зберегти продукт. Саме тому сало було не лише їжею, а й своєрідним домашнім запасом.
Чи справді сало корисне
Сало є дуже калорійним продуктом і містить велику кількість жирів. Тому говорити про нього як про безумовно корисну їжу неправильно. Водночас у складі свинячого сала є жиророзчинні вітаміни та жирні кислоти. Як і з будь-яким іншим жирним продуктом, важлива кількість. Невелика порція сала може бути частиною різноманітного раціону, але надмірне його споживання збільшує загальну кількість калорій і насичених жирів у харчуванні. Тож традиційна закуска не повинна перетворюватися на основну їжу щодня.
Саме тому сучасні рекомендації з харчування не закликають їсти сало «для здоров’я» у великих кількостях. Краще сприймати його як традиційний продукт, який можна вживати помірно.
Як відзначають День українського сала
Оскільки це неофіційне свято, особливих правил його проведення немає. Хтось просто купує шматок улюбленого сала та подає його до столу. Хтось готує домашній варіант із часником, перцем або іншими спеціями. У закладах харчування цього дня можуть з’являтися спеціальні закуски та страви із салом. У соцмережах люди діляться рецептами, фотографіями та жартами про український продукт. А для тих, хто любить готувати, це хороший привід спробувати новий спосіб засолювання.
Свято можна провести й без великого застілля. Достатньо згадати традиції української кухні, приготувати просту закуску та розповісти дітям, чому звичайний шматок сала свого часу був важливим продуктом для українських родин. День сала також можна сприймати ширше — як привід поговорити про українську гастрономічну спадщину. Адже за звичайною їжею часто стоїть ціла історія народу, його побут, спосіб господарювання та звички.
Сало як частина української культури
Сало давно вийшло за межі простої їжі. Воно стало частиною образу української кухні та народної культури. Науковці відзначають, що традиційні продукти можуть ставати своєрідними культурними символами, якщо покоління за поколінням люди пов’язують їх із власним способом життя. Саме це сталося із салом в Україні. Його не лише їли, а й передавали способи засолювання в родинах, використовували у святкових і щоденних стравах, згадували у фольклорі. Від простого продукту воно поступово перетворилося на впізнаваний елемент української гастрономічної ідентичності.
Тож 27 серпня — хороший привід не просто з’їсти бутерброд із салом. Це можливість згадати старі рецепти, поговорити про українську кухню та подивитися на звичний продукт трохи ширше. Адже іноді шматок сала може розповісти про історію та побут українців не менше, ніж ціла кулінарна книга.
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.