Українські свята

[Taras_777]

19 лютого 1992 року було затверджено Малий державний Герб України, один із трьох офіційних символів нашої держави. Центральною геральдичною фігурою герба є Тризуб Володимира Великого, князя Київського.
#Тризуб об’єднує українських громадян, які сьогодні захищають суверенітет і територіальну цілісність України від російської збройної агресії - він є символом, в якому закодована сила української нації, її дух, традиції та століття боротьби за незалежність.

Спойлер   :

У ХХ столітті Тризуб став символом боротьби українців за незалежність. Радянська тоталітарна система затаврувала його як “націоналістичний знак”. Використання Тризубу в СРСР заборонялося, “винуватців” жорстко карали.
Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі.  У часи Української Народної Республіки Тризуб затверджено державним гербом України, що підкреслює спадкоємність із попередніми періодами української історії.
Відновивши незалежність у 1991 році та обравши Тризуб державним гербом, Україна продемонструвала наслідування традицій Української Народної Республіки.
російська агресія в Криму і на сході України та повномасшатбне вторгнення розпочалися із знищення Тризуба як маркера української ідентичності.
Тризуб об’єднує українських громадян, які сьогодні захищають суверенітет і територіальну цілісність України - він є символом, в якому закодована сила української нації, її дух, традиції та століття боротьби за незалежність.
Державний Герб України – один із трьох її офіційних символів поряд з прапором і гі́мном. А що Україні в її багатостраждальній історії ніколи не бракувало ворогів – як зовнішніх, так і внутрішніх, – затвердження цих трьох принципових для будь-якої держави символів завше викликали численні баталії.
Сучасна Україна увібрала в себе державницькі традиції Української Народної Республіки, зокрема її державні символи (герб-тризуб, гімн “Ще не вмерла Україна”, синьо-жовтий прапор) та атрибути (грошова одиниця – гривня).
25 лютого 2020 року виповнюється 102 роки, відколи тризуб став державним гербом УНР. Перед тим офіційно затвердили прапором торговельного флоту синьо-жовте полотнище. Воно сприймалося як національний стяг. Із початком Української революції також утвердився гімн “Ще не вмерла Україна”. Його виконанням завершувалося проголошення доленосних рішень. Важливим атрибутом держави є гроші. 1 березня 102 років тому Центральна Рада ухвалила закон про гривню.
Слово “герб” (походить від німецького erbe – спадок) означає емблема, спадковий знак, поєднання фігур і предметів, що виражає історичні традиції власника. Державний герб – це символ, який презентує країну як суверенну незалежну державу. Він зображується на офіційних документах, печатках, грошових і знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ. У світовій практиці немає суворої регламентації творення державних гербів. Практика їх оформлення спирається на національні традиції певної країни.
Із протоколу засідання Малої Ради
25 лютого 1918 року, місто Коростень
У справі державного герба України Мала Рада ухвалила: “Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого”.
Він є давнім символом. Його найдревніше зображення, віднайдене археологами, датується X століттям. Припускають, що це був магічний знак роду, оберіг. Відомо до 40 його тлумачень: тризубець, підсвічник-трикірій, сокіл, якір, житній колос, лук зі стрілою, триєдина жертва в ім’я перемоги життя над смертю. Є також гіпотеза, що це знак триєдинства світу та поєднання символів поширених колись культів сонця і якоря.
У давній Русі тризуб був родовим знаком князівського роду Рюриковичів. Його численні зображення віднайдені на тогочасних монетах (срібляниках і златниках), печатках, посуді, надгробках, цеглі, актових печатках, перснях-печатках, злитках-гривнах, зброї, спорядженні, товарних пломбах. Цей символ власності та влади переходив із покоління в покоління, видозмінюючись, аби кожен представник роду мав індивідуальну емблему (наприклад, попередники київського князя Володимира Святославича мали двозубці).  Навершя у формі князівського знака було головним елементом давньоруських стягів. Особливо багато артефактів – за період князювання Володимира Святославовича (на київському престолі приблизно від 980 року). Тому тризуб і вважається знаком князя Володимира Великого.
Протягом багатьох століть на землях Русі було поширене зображення тризуба. Після занепаду роду Рюриковичів воно поступово витіснилося. Від XІV століття входять в ужиток територіальні знаки, наприклад у Києві – з архистратигом Михаїлом, Володимирі-Волинському –  зі святим Георгієм, Луцьку – святим Миколаєм, Львові – левом.   
В XІV столітті почали формуватися геральдичні національні системи. Власний герб створило і Військо Запорозьке – козак з мушкетом (інакша назва “лицар із самопалом”). Його зображували на військових печатках гетьманів та кошових отаманів у XVI – першій половині XVII століття. Від кінця XVII століття традиційний герб використовували і Городове, й Низове Військо Запорозьке, щоправда “низовики” додали ще зображення спису. Проте утвердженню власної геральдичної системи завадила повна ліквідація автономії гетьманщини.
Щойно у 1917-му Україна відродила державність, як постало питання про державний герб УНР: вже у листопаді 1917 р. створили геральдично-прапорну комісію, якій невдовзі запропонували на вибір 5 концептуальних проектів, серед яких – і розроблений особисто М.Грушевським проект Великого герба.
Роботу комісія так і не завершила – через наступ більшовицьких військ. Попри це, 25 лютого 1918 року в Коростені Центральна Рада прийняла Тризуб за герб УНР. На той час тризуб набув популярності в країні – хоча б тому, що був зображений на запроваджених в обіг у грудні 1917-го карбованцях. А вже 22 березня 1918-го було встановлено малюнки Великого та Малого державних гербів за проектом Василя Кричевського.
В українському діловодстві тризуб уперше зустрічається на печатці Генерального Секретаріату. Нею скріплювались урядові документи. Виготовлення печатки ініціював Генеральний писар Павло Христюк. До розроблення долучив знавця старовини Миколу Біляшівського.
За часів Української Держави тризуб залишився в геральдичному вжитку. В офіційних описах кредитових білетів цей знак іменувався українським гербом. Тризуб без вінка зберігся й на печатках різних установ, військово-морському прапорі нового зразка й службових штандартах. 24 листопада 1918 року спеціальна комісія схвалила проекти герба та печатки, підготовлених Георгієм Нарбутом, але вони залишилися незатвердженими.
За часів Директорії гербом відновленої Української Народної Республіки служив тризуб без вінка. 21 січня 1919 року комісія у справах вироблення проекту герба УНР дійшла висновку, що соборна Україна має поєднати емблеми УНР і Західноукраїнської Народної Республіки, а також знак князя Володимира. Із 22 січня 1919 , після Злуки,  Тризуб включили до крайового герба Західної області Української Народної Республіки. Залишався він і гербом гетьманської держави П.Скоропадського та Директорії.
У міжвоєнний період тризуб став символом боротьби українців за свободу.
Його використовував Уряд УНР на еміграції та різні політичні організації. В тому числі на емблемі Організації українських націоналістів був тризуб із мечем на місці середнього зуба.
В СРСР тризуб був заборонений. Для комуністичного режиму він лишався ознакою націоналізму.
У 1960–1980 роках КГБ неодноразово займається справами про використання націоналістичної символіки. Так, 30 грудня 1967-го синьо-жовтий прапор із тризубом ще й з написом “Ще не вмерла Україна, і слава і воля” – на будівлі Кіровського райвиконкому в Дніпропетровську (тепер – Дніпро); 23 квітня 1970 року – в телефонній кабінці в Чернівецькому університеті; 7 січня 1984 року – над поштовим відділенням села Демидового на Львівщині.   
Після відновлення незалежності України 24 серпня 1991 року тризуб як малий державний герб затверджений 19 лютого 1992-го Постановою Верховної Ради України (разом із доданими зображеннями).
Конституція України 28 червня 1996 року закріпила цей символ нашої держави.

Український інститут національної пам'яті

[Taras_777]

День Героїв Небесної Сотні

Щорічно 20 лютого в Україні відзначають День Героїв Небесної Сотні, яких вбили під час Революції Гідності 2013-2014 років.
Саме 20 лютого 2014 року на Майдані було вбито найбільше учасників Революції – 48 осіб. Упродовж інших днів було вбито 54 активістів, ще п’ятьох учасників Революції Гідності не стало навесні 2014 року.
Відтак загальна кількість тих, хто загинув на Майдані – 107 осіб.
Назва “Небесна Сотня” виникла за аналогією з основними структурними одиницями Самооборони Майдану – сотнями. Уперше вона пролунала під час прощання із загиблими на столичному майдані Незалежності 21–22 лютого 2014 року.
21 лютого датовані вірші поетес Людмили Максимлюк і Тетяни Домашенко, в яких використано словосполучення “Небесна Сотня”. 22 лютого про Героїв Небесної Сотні вже говорили зі сцени Майдану та писали на інтернет-ресурсах. На Урядовому порталі згадка про Героїв Небесної Сотні з’явилася 28 лютого 2014 року.
Серед Героїв Небесної Сотні громадяни України, Білорусі та Грузії. Наймолодшому Герою Назарію Войтовичу було 17 років, а найстаршому – Івану Наконечному – 82. Серед загиблих троє жінок – Антоніна Дворянець, Ольга Бура та Людмила Шеремет.
Смерть першого з Героїв Небесної Сотні, Павла Мазуренка, настала 22 грудня 2013 року внаслідок тілесних ушкоджень, завданих невідомими особами, які були одягнені у форму спецпризначенців. Останній із лав Героїв, Віктор Орленко, помер 3 червня 2015 року через ускладнення після вогнепального поранення, зазнаного під час штурму Майдану силовиками 18 лютого 2014 року.
Указ про вшанування Героїв було ухвалено 2015 року п’ятим президентом України Петром Порошенком.
1 липня 2014 року Верховна Рада України ухвалила Закон щодо заснування державної нагороди “Орден Героїв Небесної Сотні”. Указом Президента України “Про орден Героїв Небесної Сотні” № 844/2014 від 3 листопада 2014 року було затверджено Статут і малюнок ордена Героїв Небесної Сотні.
Пам’ять про подвиг Небесної Сотні вшановується під гаслом “Вдячні за свободу!”.

[Taras_777]

🕊️ Вітаю всіх зі святом Прощеної неділі!
🙏 Це останній день перед початком Великого посту, день який несе великий духовний зміст і закликає до очищення серця через прощення.
Сьогодні звернімося один до одного: «Прости мені» і у відповідь маймо надію почути те саме.
🙏 Щиро зичу всім нам духовного зростання, спокою, миру та Божого благословення на цей день!

[Taras_777]

25 лютого в Україні відзначають День української жінки – дату, присвячену внеску жінок у розвиток держави, культури, науки та боротьбу за незалежність.
Ідея відзначати День української жінки саме 25 лютого пов’язана з постаттю Лесі Українки – однієї з найвідоміших українських письменниць і громадських діячок. Її творчість і життєва позиція уособлюють боротьбу, стійкість і відданість Україні.
Це свято почали популяризувати як альтернативу Міжнародному жіночому дню, який традиційно відзначали 8 березня. В Україні його святкували десятиліттями, однак після початку повномасштабного вторгнення росії частина суспільства висловила бажання відмовитися від радянської спадщини та переосмислити формат вшанування жінок.
У 2023 році у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт, який мав би закріпити День української жінки 25 лютого на державному рівні. Втім, документ досі перебуває на розгляді.
Попри відсутність офіційного статусу, дедалі більше українців підтримують цю ініціативу та відзначають День української жінки неформально – як нагоду подякувати жінкам за їхню працю, силу й внесок у майбутнє країни.

З історії відомо, що з найдавніших часів символ тризуба шанувався як своєрідний магічний знак, оберіг. Це зображення археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, на українських землях з II ст. Існує до 30 теорій походження і значення тризуба, на приклад: сокіл, якір, символ триєдинства світу тощо.

За часів Київської Русі тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.
25 лютого 1918 року в Коростені Українська Центральна Рада прийняла Тризуб за офіційний герб УНР.
З 22 січня 1919 року згідно з законом про Злуку Тризуб став використовуватися і як герб Західної області УНР. Залишався він гербом гетьманської держави П. Скоропадського, а також Директорії.
Уперше спроба конституційно оформити Тризуб як державний герб була зроблена у травні 1920 у проекті Конституції, розробленому Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге — спеціальною «Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави» 1 жовтня того ж року.
Сучасний герб держави Україна, один із чотирьох її офіційних символів поряд з прапором, гімном і Конституцією, було затверджено 19 лютого 1992 року.
Двадцять вісім років тому, 19 лютого 1992 року, було затверджено Малий державний Герб України. Це – один із трьох офіційних символів нашої держави.
Тризуб є стародавнім символом, який зустрічався на нашій території з найдавніших часів і шанувався як магічний знак свого роду, оберіг.
Зображення тризуба археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих з першого століття нашої ери. Символ відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, в українських землях з II ст.
Перша літописна згадка про тризуб як князівський знак Київської Русі датована X ст. Вона збереглася в болгарському рукописі «Хроніка Манасії» (XIV ст.), де зображені воїни – дружинники князя Святослава, у руках яких прапори увінчані тризубцем.
Українська Народня Республіка, ставши наново державою, самостійною, незалежною, мусила вибрати собі й державний герб. Довгий час гостро стояло питання, яким же має бути державний символ України. Тривали дискусії, котрий із наших історичних символів гідний стати головним знаком новітньої української державності. За основу знака герба сучасної України, який ми знаємо, взято знак з монет Володимира Великого. Тризуб у графічній традиції періоду правління Великого князя Володимира був прийнятий не випадково. Саме за князя Володимира всі етнічні українські землі були об’єднані в одній державі. У 1918 році тризуб також було обрано гербом УНР як символ соборності українських земель. Такий герб має ідею поновлення традиції державності.
За пропозицією Михайла Грушевського, 25 лютого 1918 р. в Коростені Українська Центральна Рада прийняла Тризуб за офіційний герб УНР . Тризуб на гербі УНР був оповитий стилізованими оливовими гілками – символ прагнення нової держави до миру із сусідами.
З 22 січня 1919 року, згідно з законом про Злуку, Тризуб став використовуватися і як герб Західної області УНР. Залишався він гербом гетьманської держави П. Скоропадського, а також Директорії.
 Уперше спроба конституційно оформити Тризуб як державний герб була зроблена у травні 1920 у проекті Конституції, розробленому Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге — спеціальною Урядовою Комісією з виготовлення Конституції Української Держави 1 жовтня того ж року.
Сучасний герб держави Україна, один із чотирьох її офіційних символів поряд з прапором, гімном і Конституцією, було затверджено 19 лютого 1992 року. Верховна Рада затвердила тризуб як Малий герб України, вважаючи його головним елементом великого Державного герба України.
Зараз існує понад 40 версій, які пояснюють походження та інтерпретують суть тризуба. Усі дотеперішні пояснення тризуба можна зібрати в 6 головних груп, що об’єднують однорідні гіпотези:
1) символ державної влади (верхня частина скіпетра або корони);
2) церковна християнська емблема (Трійця, голуб святого Духа);
3) військова емблема (франціска (спис з подвійною сокирою), якір, лук зі стрілою, шолом, сокира, спис з тризубчастими вістрями);
4) геральдично-нумізматична фігура (норманський крук чи сокіл, генуезько-литовський портал);
5) монограма (сплетіння кількох початкових літер у вигляді вензеля для позначення імені, слова або вислову), (схематичне зображення слова воля, символ влади над трьома (небесним, земним, підземним) світами, літери «Ш», яка означала цифру 3, символ поєднання минулого, сучасного та майбутнього);
6) геометричний орнамент (стилізована квітка (трисвічник), колос).
Державний герб України графічно красивий, лаконічний, самобутній – а головне стародавній. Ставши Державним Гербом сучасної України тризуб символізує спадкоємність традицій нашої території. Тризуб фактично означає історичний зв’язок модерної України із Київською Руссю.

[Taras_777]

Сьогодні День державного гімну України

Сьогодні День державного гімну України — гарна нагода згадати одну цікаву сторінку нашої історії.
Вірш «Ще не вмерла Україна» Павло Чубинський написав у 1862 році. Невдовзі композитор Михайло Вербицький створив до нього музику, і пісня дуже швидко поширилася серед українців. У другій половині ХІХ століття вона фактично стала неофіційним гімном бездержавного народу.
Але тоді існувала ще одна пісня, яка могла претендувати на подібну роль.
У 1880 році Іван Франко написав вірш «Не пора, не пора, не пора». Згодом композитор Денис Січинський поклав його на музику, і пісня швидко стала дуже популярною — особливо в Галичині. Її співали на студентських зібраннях, громадських заходах і патріотичних маніфестаціях.
У ті часи обидві пісні жили поруч.
«Ще не вмерла Україна» дедалі більше утверджувалася як національний гімн, але «Не пора» звучала не менш потужно і цілком могла претендувати на роль головної пісні українського визвольного руху. Нерідко українці співали їх на одних і тих самих зібраннях.
Під час Української революції 1917–1921 років саме «Ще не вмерла Україна» почали найчастіше виконувати на урочистостях, у війську та на засіданнях Центральної Ради. Вона фактично стала гімном Української Народної Республіки.
А «Не пора» залишилася однією з найсильніших пісень українського національного руху.
Історія могла скластися інакше.
Але саме «Ще не вмерла Україна» з часом стала державним гімном незалежної України.

[Taras_777]

14 березня в Україні відбувається вшанування добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.
І 2014-й, і 2022-й рік показали, що воїни доброї волі в Україні – непоодинокі. Добровольчий рух – один з феноменів українського суспільства. Одна з наших суперсил.
У важкі моменти добровольці підтримали та посилили українську армію.

Спойлер   :

У військо масово йшли найкращі. Люди, які мали досягнення та перспективи у цивільному житті, залишали бізнес і родини, наукові досягнення, успішну карʼєру в різних сферах і навіть своє життя в інших країнах та добровільно йшли на поле бою, щоб захистити Україну. Вони ризикували та ризикують життям заради нас. Чимало з них уже віддали свої життя.
Шана і памʼять – це найменше, чим можемо їм віддячити!
 Чому День українського добровольця відзначається 14 березня?
14 березня 2014-го на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили 500 бійців Самооборони Майдану. Вони сформували перший добровольчий батальйон для захисту України від російської гібридної агресії на Сході.
Навесні того ж року виникла низка добровольчих формувань – як поза державними структурами, так і при облдержадміністраціях, Нацгвардії, поліції.
У боях 2014–2015 років російсько-української війни брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Більшість із них згодом трансформувалися у військові частини силових структур.
Наступний сплеск масового добровольчого руху відбувся наприкінці 2021 – на початку 2022 років. На тлі загрози повномасштабної війни в країні формувалися підрозділи територіальної оборони. А після широкомасштабного вторгнення люди просто заполонили військкомати. Зараз Сили територіальної оборони є наймолодшим родом військ в українській армії.
День українського добровольця встановлено Постановою Верховної Ради України від 17 січня 2017 року № 1822-VII на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.
Україна нині переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність.
Наші мужні оборонці, які сьогодні гідно дають відсіч ворогові, стоять в одному ряду з цілими поколіннями борців за волю і державну самостійність. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги й віддавали свої життя за українську землю. Серед добровольчих формувань, котрі гідно долучалися до відсічі ворогу в XX столітті, слід згадати загони Вільного козацтва та Гайдамацький кіш Слобідської України в часи Української революції 1917–1921 років, січовиків Карпатської Січі в 1938–1939 роках, воїнів УПА та партизан у часи Другої світової війни. 
Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини.
Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України; ті, хто став до лав територіальної оборони; ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра.
Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги.
Українські добровольці – це символ звитяги, самопожертви та героїзму.
З історії сучасного добровольчого руху
Дата на пошанування українських добровольців – 14 березня – обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України – на захист нашої держави та її суверенітету.
Одна з головних причин формування окремих незалежних батальйонів учасниками Майдану, котрі вирішили боронити державність на фронті,  – бажання захищати Україну, залишаючись разом із побратимами, з людьми, що стояли пліч-о-пліч на барикадах або були товаришами з патріотичних рухів.
Навесні того ж року при облдержадміністраціях було розпочато набір до батальйонів територіальної оборони, що формувалися з мешканців-добровольців областей під керівництвом Міністерства оборони України. Одночасно створювалися добровольчі формування Національної гвардії України і патрульної служби поліції особливого призначення під керівництвом Міністерства внутрішніх справ. Окремо добровольці формували незалежні від державних силових структур добровольчі батальйони, які стали щитом на захисті України на початку російської збройної агресії.
Тоді, у 2014 році, добровольчі батальйони дали змогу провести мобілізацію, відтак по суті врятували Українську державність від загибелі.
Під час збройної агресії рф на сході України добровольчі формування  брали участь в оборонних і наступальних операціях. Так, в обороні Донецького аеропорту поряд із спецпризначенцями 3-го окремого полку, бійцями 79-ї, 80-ї, 81-ї, 95-ї окремих аеромобільних, 93-ї та 72-ї окремих механізованих бригад, 1-ї окремої танкової бригади, 57-ї окремої мотопіхотної бригади, 91-го окремого полку, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійцями полку “Дніпро-1”, брали участь і бійці Добровольчого українського корпусу (ДУК), батальйaону ОУН та інші.
Загалом у боях 2014–2015 років російсько-української війни на сході України брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Вони були першими, хто став на захист держави в умовах збройної агресії. Переважна більшість із них згодом перетворилася на військові частини силових структур.
Новий виток розвитку добровольчому руху надав Закон України “Про основи національного спротиву”, що був ухвалений 16 липня 2021 року. Відповідно до цього Закону добровольче формування територіальної громади – це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади.
Після того, як Кабінет Міністрів України постановою від 29 грудня 2021 року № 1449 затвердив Положення про добровольчі формування територіальних громад, в Україні почали створюватися перші добровольчі об’єднання для територіальної оборони. Розгорнулася ціла мережа таких формувань. Їхня діяльність здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом.
24 лютого 2022 року Росія розпочала широкомасштабне військове вторгнення на територію України. Країна-агресор із перших днів завдає ударів по цивільному населенню та інфраструктурі.
Відповіддю на вторгнення став, зокрема, масштабний добровольчий рух. З перших годин вторгнення сотні тисяч українців добровільно стали на захист Батьківщини, вступаючи до лав Збройних Сил України та територіальної оборони. Десятки тисяч для цього повернулися з-за кордону. Серед тих, хто добровільно взяв у руки зброю, – відомі спортсмени, зірки, люди різних професій.
До українських добровольців, які зголосилися захищати свою державу, доєдналися іноземці. Українська держава закликала їх спільно боротися за мир і демократію у Європі та всьому світі.
Указом Президента від 28 лютого 2022 року № 82 з 1 березня 2022 року запроваджено безвізовий режим в’їзду в Україну для громадян іноземних держав, які бажають вступити до Інтернаціонального легіону оборони України, крім громадян держави-агресора. В Україну продовжують прибувати добровольці з різних країн світу, щоб стати на захист територіальної цілісності нашої країни. Зголосилися допомогти колишні військовослужбовці з Польщі, Швеції, Данії, Німеччини, Фінляндії, Великої Британії, США, Латвії, Литви, Японії, Нідерландів, Сирії, Лаоса, Індонезії і багатьох інших країн.

День землевпорядника України

У другу суботу березня Україна відзначає важливе для своєї аграрної галузі свято – День землевпорядника. Це свято присвячено всім фахівцям, які працюють у сфері земельних відносин, а також займаються плануванням, вивченням і раціональним використанням земельних ресурсів країни.

Свято було засноване на початку нового тисячоліття, а саме в 2000 році, з метою вшанування професії землевпорядника і визнання важливості її ролі в стабільному розвитку аграрного сектору України. Відзначається це свято щороку в другу суботу березня, тому дата може варіюватися з року в рік. Традиційно цей день є особливим для фахівців в сфері земельних відносин, геодезії, кадастрових інженерів та інших спеціалістів пов’язаних з землевпорядною справою.
Цікаві факти:
1. Землевпорядна діяльність в Україні має глибокі історичні корені. Вже у Київській Русі існували перші норми земельного права, які регулювали відносини у власності та користуванні земельними ділянками.
2. Україна є однією з країн з найбільшою кількістю чорноземів у світі. Саме завдяки цьому робота землевпорядників має особливе значення для забезпечення продовольчої безпеки країни.
3. Сучасна землевпорядна система України є результатом багатьох реформ і перетворень, які мали місце протягом багатьох років. Професіоналізм та відданість своїй справі землевпорядників дозволяє ефективно вирішувати складні завдання управління земельними ресурсами.
День землевпорядника є відображенням важливості земельної сфери для України. Це свято вшановує тих, хто кожен день працює над забезпеченням раціонального та ефективного використання найбільш цінного природного ресурсу нашої країни – землі.

[Taras_777]

Благовіщення Пресвятої Богородиці — одне з найбільших християнських свят, яке відзначають 25 березня (за новим стилем). У цей день, за біблійною історією, архангел Гавриїл сповістив Діву Марію про народження Ісуса Христа. В українській культурі це свято глибоко переплетене з народними звичаями, прикметами та особливою атмосферою весни.
Традиції
Заборона на роботу
Вважається, що на Благовіщення не можна працювати — «птах гнізда не в’є, дівчина коси не плете». Люди намагаються відкласти всі важкі справи, щоб не накликати біду.
Похід до церкви
Віряни відвідують богослужіння, моляться за здоров’я та благополуччя родини. Це день духовного очищення і надії.
Випускання птахів
Один із найкрасивіших звичаїв — випускати пташок на волю. Це символізує свободу душі та добрі новини.
Освячення насіння
Господарі освячують зерно перед посівом, вірячи, що це забезпечить щедрий урожай.
Розпалювання вогню
У деяких регіонах палили багаття, щоб «очистити» землю та захистити від злих сил.
Народні прикмети
Яка погода — таким буде і врожай
Якщо сонячно — літо буде теплим і врожайним
Дощ — до гарного врожаю грибів і хліба
Сніг — весна буде пізньою
Птахи та природа
Якщо вже прилетіли ластівки — весна остаточно прийшла
Почули грім — літо буде врожайним
Земля «відкривається»
Вважалося, що саме на Благовіщення земля «прокидається» після зими, тому її не можна турбувати — не копати й не працювати на городі.
Фінансові прикмети
Не можна позичати гроші — можна «віддати» свій добробут
Не варто нічого виносити з дому
Цікаві вірування
У цей день навіть грішники в пеклі мають відпочинок
Усі прохання, сказані щиро, можуть здійснитися
Вважається, що сни напередодні — віщі
Благовіщення — це не лише релігійне свято, а й день, наповнений глибоким символізмом оновлення, надії та гармонії з природою. Українські традиції зберігають особливу атмосферу цього дня, коли важливо зупинитися, відпочити душею і повірити у добрі зміни.

[Taras_777]

Вітаємо із професійних святом тих, хто захищає безпеку нашої країни, очищує від внутрішнього та зовнішнього ворога, відстоює у бою її територіальну цілісність! Сьогодні вшановуємо вашу невтомну працю, відданість та мужність!
Ви присвятили своє життя почесній місії та віддано служите у справі захисту державного суверенітету України! Нема більш важливого і почесного завдання!
Нехай на цьому шляху вас не покидають сили і віра в Перемогу! Міцного здоров’я, добра, достатку, професійних злетів і нових досягнень!

[Taras_777]

Щороку 26 березня Україна відзначає професійне свято День Національної гвардії, коли наші гвардійці отримують нагороди від командування та привітання від близьких.
Нацгвардія – це військове формування Міністерства внутрішніх справ, яке частково виконує правоохоронні функції. Ці фахівці патрулюють на вулицях, підтримують суспільний лад, охороняють важливі об'єкти та інфраструктуру. Ризикуючи здоров'ям, а нерідко навіть життям, доблесні захисники забезпечують безпеку міст та виконують бойові завдання на фронті.

[Taras_777]

Прийміть щирі слова вдячності за Ваш внесок у розвиток геології, яка дозволяє нашій країні жити, використовуючи багатства надр нашої землі!
Бажаю Вам великих успіхів у Вашій професії, міцного здоров’я, миру і благополуччя! Бажаю знайти нові родовища, які дозволять нашій країні бути завжди процвітаючою!

[Taras_777]

День працівників ракетно-космічної галузі України

День працівників ракетно-космічної галузі України12 квітня в Україні відзначають День працівників ракетно-космічної галузі та Міжнародний день авіації і космонавтики. Свято присвячене першому в історії польоту людини в космос. У цей день в 1961 році Юрій Гагарін першим у світі здійснив орбітальний обліт Землі. Цей день є символом науково-технічного прориву людства та відзначається в багатьох країнах світу.
Україна має багату історію та значний внесок у світову космонавтику. Ще за часів Радянського Союзу українські вчені, інженери та конструктори відігравали ключову роль у розвитку ракетно-космічних технологій.
Сергій Корольов: народився в Житомирі, головний конструктор перших радянських ракет і супутників, керівник запуску першого космонавта. Валентин Глушко: родом з Одеси, видатний конструктор ракетних двигунів, які використовувалися в багатьох космічних програмах. Володимир Челомей: народився в Полтаві, розробник крилатих ракет та орбітальних станцій.
Українці брали активну участь у космічних польотах, як за часів СРСР, так і після здобуття незалежності. У 1991 році Україна створила власне Державне космічне агентство України (ДКАУ), яке координує національні космічні програми та міжнародне співробітництво в цій сфері. Українські підприємства, такі як «Південмаш» та КБ «Південне», відомі розробкою та виробництвом ракет-носіїв, зокрема серій «Зеніт» та «Циклон».
Наша держава зробила вагомий внесок у пізнання космосу. Досягнення вітчизняних учених, конструкторів та інженерів очевидні й визнаються в усьому світі.
Павло Попович: перший українець у космосі, здійснив політ у 1962 році на кораблі «Восток-4». Георгій Береговий: родом з Полтавщини, здійснив політ у 1968 році на «Союзі-3». Леонід Каденюк: перший космонавт незалежної України, у 1997 році здійснив політ на американському шатлі «Колумбія» в рамках місії STS-87.
Завдяки сформованому науковому й виробничому потенціалу Україна стала учасником багатьох міжнародних проєктів та програм у сфері освоєння космосу. Україна продовжує активно розвивати космічні технології та співпрацювати з міжнародними партнерами. Зокрема, українські фахівці беруть участь у створенні ракетних компонентів для європейських та американських космічних програм, таких як ракети-носії Antares та Vega.
Нині ми закладаємо для прийдешніх поколінь фундамент нової космічної ери. Україна має глибокі традиції та значний внесок у розвиток світової космонавтики, що є предметом національної гордості та основою для подальших досягнень у цій галузі.
Україна — серед тих, хто будує майбутнє на Землі й у космосі.
Вітаємо працівників ракетно-космічної галузі України із професійним святом. Нехай нові орбіти відкриваються перед вами, а кожен проєкт — приносить гордість і перемоги!

[Taras_777]

День працівника оборонно-промислового комплексу України

13 квітня в Україні відзначають День працівника оборонно-промислового комплексу України — відносно нове професійне свято, присвячене фахівцям, які забезпечують розробку, виробництво та модернізацію озброєння і військової техніки, встановлене Указом Президента
Його запровадження стало визнанням вагомого внеску працівників оборонно-промислового комплексу (ОПК) у зміцнення обороноздатності держави, особливо в умовах сучасних безпекових викликів.
Оборонно-промисловий комплекс України об’єднує підприємства, конструкторські бюро та наукові установи, які створюють і виготовляють широкий спектр продукції — від стрілецької зброї до високотехнологічних ракетних систем, безпілотників і засобів радіоелектронної боротьби. Саме ця галузь забезпечує технологічну основу для функціонування Збройних сил України.
Вирішального значення діяльність ОПК набула під час повномасштабного вторгнення рф в Україну 22 лютого 2022 року. Українські підприємства оперативно адаптувалися до умов воєнного часу: налагоджували виробництво в умовах загрози обстрілів, евакуйовували потужності, переходити на цілодобовий режим роботи, релокували виробництво та фахівців у відносно безпечні тилові регіони держави. В таких умовах працівники галузі відіграють ключову роль у забезпеченні армії необхідним озброєнням і технікою, в ремонті пошкоджених зразків та впровадженні нових розробок. Особливо важливими стали інновації у сфері безпілотних систем, високоточної зброї та засобів захисту, які дозволили підвищити ефективність дій українських військових.
ОПК активно співпрацює з міжнародними партнерами, інтегруючись у глобальні оборонні ланцюги та переймаючи сучасні технології. Нині створено умови для передачі досвіду з виробництва та створення спільних підприємств з виготовлення сучачсних видів продукції. Це сприяє не лише посиленню обороноздатності, а й розвитку економіки країни.
День працівника оборонно-промислового комплексу України — це нагода вшанувати тих, хто стоїть за створенням «щита і меча» держави. У час повномасштабного вторгенення їхня невтомна праця й талант стали одним із вирішальних чинників стійкості України, її здатності протистояти агресії та виборювати свою незалежність.