ЭТО ИНТЕРЕСНО!

[Taras_777]

☕ Чи знали ви, що віденська кава має українське коріння?
У 1683 році, під час турецької облоги Відня, козак із села Кульчиці біля Самбора — Юрій Кульчицький — проявив неабияку сміливість. Завдяки знанню турецької мови він пробрався крізь ворожий табір, передав союзникам прохання про допомогу і повернувся назад до міста. Відень вистояв, а ім’я українця назавжди вписалося в історію Європи.
Містяни визнали його героєм: він отримав нагороди, будинок і титул перекладача при дворі. Але найцікавіше почалося тоді, коли Кульчицький попросив у винагороду… не золото й не землі, а 300 мішків трофейної кави.
Саме з цієї миті Відень почав свою «кавову історію». Юрій відкрив кав’ярню «Під синьою пляшкою», де пригощав містян напоєм за власним рецептом. Так народилася легендарна «віденська кава», яку тепер знає весь світ.
Існує навіть версія, що саме наш земляк придумав і віденський круасан у формі османського півмісяця — як символ перемоги над ворогом. Чи правда це, чи красива легенда — вирішувати історикам. Але без сумніву одне: Юрій Кульчицький став людиною, яка дала Відню його найсмачнішу традицію.
 Українець, завдяки якому Європа полюбила каву — хіба це не привід для гордості?

🐿️ Чи знали ви таке про білочок?
Коли білка знаходить осиротіле білченя, вона не лишає його напризволяще. Спершу кілька днів перевіряє, чи в нього немає батьків. А коли переконується, що маля справді самотнє – бере його під свою опіку: годує, захищає і навіть знайомить зі своїми дітьми, наче воно рідне.
Самки білок — неймовірно турботливі. Вони радо зустрічають своїх партнерів після пошуків їжі, «дякуючи» їм теплом і ніжністю. А самці, у свою чергу, демонструють любов, приносячи найдобірніші горіхи й ласощі для своєї обраниці.
Разом вони творять справжню команду: адже половина насіння, яке білки ховають про запас, згодом проростає і перетворюється на нові дерева. 🌳 Тобто ці маленькі пухнастики допомагають відновлювати ліси й зберігати життя на планеті.
Можливо, настав час і нам вчитися у природи: співчуття, турботи та мудрості. ❤️

[Taras_777]

Уявіть: маленьке норвезьке село, 1932 рік.
Трирічна дівчинка грається біля дому — і раптом гігантський морський орел підхоплює її й зникає у небі.
Півсела кинулося на пошуки. 200 людей прочісували гори та ліси. Минуло 7 годин… і ось — на висоті близько 180 метрів у гнізді орла знайшли дитину живою. Вона навіть спала!
Звали її Сванхільд Гансен. Вона прожила довге життя й померла у 2010 році у віці 81 року.
А місце, де відбувся «викрад орлом», сьогодні позначене туристичною стежкою з пам’ятною табличкою.
Цю історію підтвердили науковці, і вона досі вважається однією з найбільш неймовірних у світі.
✨ Інколи правда дивніша за будь-які легенди.

[Taras_777]

Справді унікальне фото. На світанку  вранці надзвичайно яскравий метеор Персеїд пронісся небом над Великою пірамідою Гізи, а Юпітер і Венера сяяли в цей ідеальний космічний момент. 😍

[Taras_777]

Хитрощі, щоб визначити, чи перегрівається ваш подовжувач

Подовжувачі – це один з тих предметів, які майже всі ми маємо вдома та використовуємо без особливих роздумів. Ми підключаємо комп’ютер, телевізор, зарядний пристрій для мобільного телефону та навіть обігрівач до одного шнура, думаючи, що все гаразд. Але правда в тому, що ці шнури можуть стати тихою небезпекою, здатною спричинити пожежі за лічені секунди. Багато пожеж у будинках виникають через перегрів подовжувачів, і більшість людей не усвідомлюють небезпеку, поки не стає надто пізно. Тому знання того, як визначити, чи перегрівається ваш подовжувач, може врятувати ваш дім… і ваше життя.

Спойлер   :

Чому подовжувачі перегріваються
Є кілька причин, чому подовжувач може нагріватися сильніше, ніж потрібно:
Електричне перевантаження: Одночасне вмикання занадто великої кількості потужних приладів.
Неякісний шнур: Слабкі матеріали та тонкі дроти не можуть витримувати великий струм.
Погана вентиляція: Подовжувачі, заховані за меблями або покриті килимами, не розсіюють тепло. Знос: Пошкоджені внутрішні дроти або суха ізоляція збільшують ризик короткого замикання.



Простий спосіб перевірити, чи перегрівається ваш подовжувач
Найшвидший спосіб визначити, чи перегрівається ваш подовжувач, не вимагає жодних інструментів, лише дотик та увага.
Увімкніть усі прилади як завжди. Зачекайте приблизно 15-20 хвилин. Покладіть руку вздовж шнура, особливо на вилку та порти.
Якщо ви відчуваєте надмірне нагрівання або вам важко утримувати руку на шнурі довше кількох секунд, це ознака того, що він перегрівається, і це може становити небезпеку.
Увага: Невелике нагрівання може бути нормальним для шнурів високої потужності, але воно ніколи не повинно бути настільки інтенсивним, щоб викликати дискомфорт на дотик.
Очевидні ознаки небезпеки
Окрім нагрівання, інші ознаки того, що ваш подовжувач перебуває під загрозою, включають:
Запах горілого пластику.
Зміна кольору або темні плями на вилці.
Дивні звуки, такі як клацання або дзижчання.
Підключені до мережі прилади, які самі вимикаються або блимають.



Використовуйте подовжувачі із захистом від перевантаження.
Ніколи не підключайте потужні прилади (такі як обігрівачі або мікрохвильові печі) до стандартного подовжувача. Завжди використовуйте розетки з прямим підключенням.
Уникайте розміщення подовжувачів за шторами, під килимами або всередині шухляд.
Регулярно перевіряйте стан шнура та замінюйте його за найменших ознак зносу.
Вибирайте сертифіковані шнури достатньої довжини, щоб уникнути надмірного заплутування.
Ціна ігнорування проблеми
Ігнорування подовжувача, який нагрівається, може мати серйозні наслідки:
По-перше, це пожежі в будинках, які швидко поширюються. Також це може призвести до незворотного пошкодження підключених приладів. Варто також зазначити ризик ураження електричним струмом. Нарешті, фінансові втрати та навіть смерть.
Подовжувач практичний, але він може стати прихованою небезпекою. За допомогою цього простого трюку перевірки ви можете швидко виявити будь-який ризик та діяти, перш ніж щось серйозне станеться. Коли справа доходить до електрики, профілактика не є необов'язковою; це ваш найкращий захист.

[Taras_777]

Поки світ гнався за золотом, діамантами й статусом, засновник Тадао Касіо обрав інший шлях — він створив годинник не для показухи, а для людей. Для студентів і робітників, для мандрівників і науковців, для тих, хто мріє й діє.
Його годинники не призначалися стояти на полиці, наче крихкі трофеї. Вони створені, щоб витримати падіння, провести крізь випробування і бути готовими завжди.
Тут немає глянцю. Є чесність, надійність і довіра.
Через іспити й співбесіди, пригоди й переломні моменти Casio завжди поруч — як символ стійкості та готовності. Він не кричить: «Подивись на мене». Він тихо каже: «Вирушаємо».
Casio став легендою не завдяки розкоші, а завдяки вірі. А віра довговічніша за будь-який тренд.
Кожен його такт нагадує: ти готовий до всього.
Бо справжній годинник не сповільнює. Він рухає вперед.
І спадщина Тадао Касіо шепоче:
👉 «Час — безцінний. Він заслуговує на годинник, який його поважає».

[Taras_777]

Саграда Фамилия в Барселоне - интересные факты. Гид в Барселоне, экскурсии по Барселоне

Спойлер   :

Код Гауди. Тайна собора Саграда-Фамилия

[Taras_777]

✨ А ви знали?
Ворони — справжні генії серед птахів. 🐦
Вони здатні запам’ятовувати людські обличчя на довгі роки й навіть… тримати образу.
🔬 Дослідження довели: якщо вороні завдати шкоди чи налякати її, вона безпомилково впізнає кривдника знову, попередить інших ворон і навіть «передасть історію» своєму потомству.
Інакше кажучи, у них працює своєрідний «пташиний інтернет пам’яті», де важлива інформація переходить із покоління в покоління.
Тож робіть висновки: з воронами краще товаришувати.
Бо вони пам’ятають доброту не гірше, ніж образи. 💙

[Taras_777]

🐝 Живий ланцюг бджіл: дивовижне явище ! 🔗
Подивіться на це неймовірне фото! Бджоли утворюють справжній живий міст, з'єднуючись лапками одна з одною. Це називається "festooning" - одне з найзахоплюючих явищ у світі бджільництва.
Навіщо вони це роблять?
🏗️ Будівництво сот - у такій "підвісній" структурі бджоли точно вимірюють відстані та підтримують симетрію при створенні нових сот
🌡️ Контроль температури - розподіляють тепло своїх тіл, щоб розігріти віск до потрібної температури (35-40°C)
🤝 Координація дій - через тісний контакт обмінюються феромонами та синхронізують свою роботу
Це справжня метафора єдності та довіри! Бджоли не бачать, що під ними, але безмежно довіряють одна одній заради спільної мети.

Разгадана тайна происхождения воды на Земле
Ученые, похоже, наконец разрешили загадку, откуда на Земле взялась вода — необходимый элемент для возникновения жизни. Новое исследование предлагает убедительную модель, объясняющую, как вода попала на нашу планету из космоса.
Ранняя Земля была слишком горячей, чтобы удерживать лед или водяной пар. Изначально предполагалось, что вода образовалась благодаря геологической активности (например, вулканизму), но поздние исследования указали на внеземное происхождение.
Анализ метеоритов показал: состав земной воды наиболее близок к воде, содержащейся в углеродистых астероидах из пояса между Марсом и Юпитером. Эти астероиды сформировались в протопланетном диске, богатом водородом, который покрывал молодую Солнечную систему, пишет Green Matters.
Как вода попала на Землю
После рассеивания протопланетного диска астероиды начали нагреваться, что вызвало таяние или сублимацию льда в пар. Водяной пар сконцентрировался в газовые диски, вращающиеся вокруг Солнца. Динамические процессы направили эти диски внутрь Солнечной системы, где гравитация Земли «захватила» водяной пар. Это произошло через 20-30 млн лет после формирования Солнца.
Другие планеты, например, Марс и Венера, также поглощали воду, но не смогли ее удержать из-за отсутствия защитных механизмов. Земля же сохранила воду благодаря уникальным условиям — атмосфере и магнитному полю.
Учёные обеспокоены высыханием пресной воды на Земле
Новая модель объясняет не только появление воды в океанах, но и в земной мантии. Она согласуется с данными миссий Hayabusa 2 и OSIRIS-REx, а также наблюдениями телескопа ALMA. Следующий шаг — прямое обнаружение газовых дисков вокруг молодых звезд.

[Taras_777]

Озеро Фундудзи. Воду из которого невозможно унести
В Южно-Африканской Республике в районе гор Заутпансберг недалеко от столицы Претории есть удивительное африканское озеро. О нем сложено несколько легенд и, казалось бы, необъяснимых с точки зрения науки загадок. Правда ученые старательно ищут и даже находят ответы на них.
Озеро было обнаружено относительно недавно – в 1917 году. И нашли озеро только благодаря поискам в здешних местах залежей хромовых руд.

Спойлер   :

После этого открытия ученые-геологи занимались исследованием этого места в течение одиннадцати лет.
Но тогда им удалось только собрать лишь местные легенды об озере Фундудзи, похожие больше на фантастику, чем на реальные события.
Жители близлежащих поселков и вовсе обходили озеро стороной и совершенно не желали даже приближаться к нему.
Первая загадка – куда девается воды из озера? Ведь в Фундудзи впадает множество рек и ручьев, но при этом уровень воды в озере остается почти одинаковым.
А еще непонятно почему в озере периодически происходят приливы и отливы. И это при том, что озеро то никак не связано ни с морем, ни с океаном. Уровень воды во время этих загадочных приливов и отливов изменяется в пределах полутора метров.
Ответом на первый вопрос является расположенный неподалеку от озера завал, через который вода из Фундудзи может перетекать в протекающую рядом реку Лимпопо.
Для того, чтобы ответить на второй вопрос, пришлось проанализировать состав озерной воды. Из-за большого количества содержания хромовой руды в этой местности, вода представляет собой хромосодержащий раствор.
Ученые предполагают, что часть солей хрома находится в виде осадка на дне озера. А оставшаяся часть в ночное время суток охлаждается и образует кристаллогидраты, которые имеют меньший удельный объем, чем раствор.
Поэтому ночью происходит так называемый отлив: часть озерной воды переходит в твердое состояние. А утром, когда теплеет, кристаллогидраты вновь превращаются в жидкость и наблюдается «прилив».
О самой странной загадке рассказывали еще местные жители, а первые исследователи озерной воды увидели удивительное явление своими глазами. Согласно легенде, воду из озера Фундудзи невозможно набрать.
Исследователи заинтересовались этим фактом и вначале набрали воду в пластиковые бутылки, а затем и в стеклянные.
Когда же они отходили на приличное расстояние от озера или – вода каким-то таинственным образом действительно исчезала.
Когда начали более детально и глубоко изучать этот вопрос, то выяснилось, что объясняется это явление все теми же хромовыми рудниками, расположенными поблизости. Оказалось, что вода никуда на самом деле не исчезает.
А просто опять же под действием низкой температуры насыщенная солями хрома она кристаллизируется, но остается в том же сосуде, куда и была налита. Просто она уже не в жидком состоянии, а в кристаллическом. Поэтому унести воду из озера нельзя только в жидком состоянии.
Есть еще другие истории об отравлении водой из озера, которая имеет темный почти черный цвет.
Один из исследователей по неосмотрительности обмакнул палец в озерную воду и попробовал ее на вкус. Чуть больше чем через неделю он скончался.
И это также объясняется присутствием солей хрома. Этот элемент может вступать в реакцию и образовывать соединения, которые являются смертельно ядовитыми для человека.

https://7dogs.livejournal.com/857162.html

Этот «Затерянный Мир» Случайно Обнаружил Учёный! Поднявшись на Гору Лико, Альпинисты Были Поражены

[Taras_777]

Перші міста світу були в Україні, а не в Месопотамії
Археологи виявили давні українські міста, старші за месопотамські. Це одні з найдавніших поселень, які коли-небудь знаходили.
Довгий час Месопотамію вважали колискою цивілізації, але тепер цим титулом вона може поділитися з центральною Україною.
Археологи розкопали величезні, ретельно сплановані поселення культури Кукутені–Трипілля, що датуються 4000 р. до н. е. — вони старші за багато перших міст Месопотамії.
Ці «мегасайти», що простягалися на площу до 320 гектарів, мали концентричні плани забудови, спільні простори та населення від 5 000 до 15 000 людей.
Їхня продумана архітектура, відсутність писемності та загадковий ритуал спалення жител створюють образ складного, організованого суспільства, яке розвивалося поза звичними історичними уявленнями про формування міст.
Ці поселення — зовсім не примітка на полях історії, вони змінюють саме визначення міського життя. Це були сезонні зібрання чи постійні міста? Чи мали вони правителів, чи діяли як рівноправні громади? Відсутність еліт, палаців і писемності кидає виклик усталеним уявленням про складові цивілізації.
Розкопки тривають, і українські пам’ятки змушують істориків розширити поняття «місто» та визнати: міське життя могло зароджуватися одночасно в різних регіонах світу, кожен з яких ішов власним шляхом. Тепер цей допис можуть коментувати тільки друзі. Сорі, але боти і неадеквати дістали. Цей пост варто було написати тільки заради того, щоб виявити, наскільки українська історія і минувшина збуджує декого.