Автор Тема: Спілкуємось українською!  (Прочитано 67800 раз)

0 Пользователей и 2 Гостей просматривают эту тему.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5450
  • -> Вас поблагодарили: 21200
  • Сообщений: 5121
  • Респект: +999/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #870 : 12 Май 2025, 13:13:37 »
НАША ОРЛИЦЯ СВІТЛАНА ЗНИЩИЛА зграю ворожих шакалів!


Медсестра Світлана взяла командування на себе та знищила групу окупантів пострілом з гранатомета, врятувавши бійців від оточення, під час штурму о задорного пункту російськими військами.
У бою підрозділ залишився без командира, і Світлана координувала оборону, отримуючи вказівки по рації. Коли ворог зайшов у тил і перекрив шляхи відходу, вона взяла гранатомет, обійшла штурмовиків і влучним пострілом ліквідувала загрозу.
«Я взяла одноразовий гранатомет і пішла на зустріч
російськім штурмовикам. Я обійшла їх, встала і зробила постріл у вікно будинку. Вся група окупантів там і залишилась», - згадує Світлана.
За героїзм її нагородили Хрестом Сухопутних військ. Світлана — колишня медсестра з Дніпра, яка добровільно пішла на фронт з перших днів повномасштабної війни. Зараз вона служить на Запорізькому напрямку.
 128 окрема бригада ТрО «Дике Поле» СВ ЗСУ .
СЛАВА ОРЛИЦЯМ І ОРЛАМ УКРАЇНИ, ЩО ЗАХИЩАЮТЬ КРАЙ ВІД
шакалів кремля!
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5450
  • -> Вас поблагодарили: 21200
  • Сообщений: 5121
  • Респект: +999/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #871 : 15 Май 2025, 22:28:14 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5450
  • -> Вас поблагодарили: 21200
  • Сообщений: 5121
  • Респект: +999/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #872 : 16 Май 2025, 19:53:53 »

У народній пам’яті козаки-характерники жили на межі між реальністю та міфом. Це були не просто воїни — це були провидці, чаклуни, знахарі й оборонці, які володіли таємничими силами. Старі козаки казали: «Простого козака в бою не видно, а характерника — не доженеш і в думці». І хоч історія не зберегла точних свідчень, у легендах їхні вміння розцвіли барвисто і велично.
🕯 Невидимість і захист від кулі
Одна з найвідоміших легенд про характерників — їхня здатність ставати невидимими. Казали, що характерник міг зайти до ворожого табору, забрати шаблю в отамана і вийти так, щоб жоден пес не загавкав. Невидимість, за переказами, досягалася через вміння "випасти з очей" — поєднання медитативного стану, заклинань і чар-зілля.
Ще одна слава — "небійство": кулі не брали характерника. Мовляв, той, хто пройшов обряд смерті (лягав у могилу на три дні, ніби мертвий), повертався з іншого світу вже незламним. Його тіло ставало твердим, а дух — сталевим.
🔥 Управління стихіями
Старі думи розповідають, що характерники могли викликати дощ або відганяти грозу. Вони знали мову вітру і трав, уміли "запалити" шаблю — не вогнем, а силою, яка палить душу ворога.
Дехто вірив, що вони могли пливти по воді, не намочивши чобіт, або переходити річки під водою, як риби. Їхня єдність із природою була настільки глибокою, що звірі не нападали на них, а птахи самі сідали на плече.
🧠 Сила слова й думки
Характерники не лише боролися шаблею — вони володіли силою думки. Кажуть, що могли навіювати страх, змінювати волю людини, зазирати в душу і навіть бачити майбутнє. Часто отамани брали характерників за радників, бо ті "бачили далі", ніж інші.
Вони читали думки, могли мовчки давати накази — і побратими їх розуміли. Характерник у бою — це не лють, а тиша і точність. Один удар — і доля ворога змінена.
🧴 Цілюща сила і безсмертя
Характерники знали зілля й обряди, які зцілювали рани швидше, ніж у звичайної людини. Кажуть, вони жили довше — дехто навіть вірив, що були безсмертними. Та найголовніше — вони лікували не лише тіло, а й душу: молитвою, шептанням, травами.
⚖️ Мудрість і служіння
Попри свої надлюдські вміння, характерники були не заради слави. Вони служили Січі, своєму народові, і берегли гармонію. Їх боялися пани й вороги, але прості люди шанували. Бо знали: характерник не візьме чужого, не зрадить, не забуде.
Отож, сила характерника — не лише в чарах, а в гармонії з собою, з природою і зі світом. Вони не підкорювали світ — вони розуміли його.
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5450
  • -> Вас поблагодарили: 21200
  • Сообщений: 5121
  • Респект: +999/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #873 : 16 Май 2025, 23:02:31 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5450
  • -> Вас поблагодарили: 21200
  • Сообщений: 5121
  • Респект: +999/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #874 : 17 Май 2025, 14:00:57 »

Будьмо!
Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!
Хоч і не розуміють ніхрена.
Воно не перекладається!
Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК.
Будьмо!
Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо.
Це про те, що нас не вбити.
Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому.
А радше загинемо, але не здамося.
Будьмо - це воля, це Січ.
Це вічний гул Дикого Степу!
Будьмо! - це Україна.
Це вишиванки, й хрущі над вишнею.
Це наші старі кладовища і давні могили.
Це Голодомор і колективізація.
Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник.
Тарас, Леся, Франко.
Жадан і Іздрик, Козак-Систем.
Драч, Павличко і Вінграновський.
Червона калина.
Це - Мазепа і Мотря.
Богдан і Петлюра.
Це - тіні забутих предків.
Це Василь Симоненко і Ліна Костенко.
Василь Стефаник і Нечуй-Левицький.
Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати.
Це острів Зміїний,
Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон.
І Коктебель!
Лузанівка і Пересипський міст…
Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду.
І хлопці розпрягають коней.
І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками…
Під копитом камінь тріснув…
Будьмо - це донати та безпілотники.
Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки.
Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна.
Будьмо - це українські прапори над гробками.
Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.
Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками…
Будьмо - це вранці лугом, босими ногами…
І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси…
Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром…
Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі…
І білий сніг на зеленому листі…
Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!
Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри!

© Віталій Чепінога
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5450
  • -> Вас поблагодарили: 21200
  • Сообщений: 5121
  • Респект: +999/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #875 : 18 Май 2025, 13:20:30 »

ХЕЙТАРМА!
18 травня в Україні День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
У цей день також відзначається День боротьби за права кримськотатарського народу.
О 4-й годині ранку 18 травня 1944 року розпочалась операція з депортації кримських татар. Її здійснювали війська НКВС чисельністю 32 тис. осіб.
Людям давали від кількох хвилин до півгодини, щоб зібратися, потім вантажівками везли на залізничні станції. Звідти ешелонами, у наглухо зачинених товарних вагонах – до місць заслання – до Середньої Азії і Сибіру.
З 18 по 20 травня було депортовано понад 180 тис. людей.
Внаслідок цього злочину загинув майже кожний другий представник кримськотатарського народу.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
Художник Рустем Емінов.
"Поїзд смерті".







Ще вродить жито. Визріє овес.
Ще буде мир, здобутий в перемогах.
І тільки душі до святих небес,
полинуть птахом до самого Бога.
Ще будуть квіти, бджоли і нектар.
Нап'ються пуп'янки живильної водиці.
І тільки кров, пролита на вівтар,
Розквітне маком в золотій пшениці.
І тільки біль ніколи не мине
За тихий рай дитячого спокòю.
І мирне небо - чисте й голубе,
Загоїть рани, та не нам з тобою...
І буде Київ. Вічний і новùй.
Повстане все, що в попелі згоріло.
Спечеться хліб - святий і запашний.
І Бог воздасть. За все, що наболіло...

Людмила Галінська
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5450
  • -> Вас поблагодарили: 21200
  • Сообщений: 5121
  • Респект: +999/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #876 : 18 Май 2025, 22:53:16 »
Пенсіонерів знову обкрадають. Шахраї використовують нову схему з Ощадбанком


Пенсіонерів знову обкрадають. Шахраї використовують нову схему з Ощадбанком
В Україні з'явилась нова шахрайська схема для пенсіонерів. Завдяки їй злодії списують усі гроші з карти Ощадбанк.
Про це у мережі повідомив користувач Олег Карпів. Зазначається, що пенсіонери отримують на телефон дзвінок нібито від Пенсійного фонду України.
"Вони називають всі ваші дані: ПІБ, адреса, місце роботи. Кажуть, що здійснено перерахунок пенсії за 2016-2018 рр. (насправді за ці роки перерахунок не проводився) і пропонують пройти перереєстрацію телефоном", — йдеться у повідомленні.
Далі шахраї називають перші цифри ощадівської карти, які у всіх однакові, і просять пенсіонера назвати інші цифри. Після цього продиктувати код, який приходить одразу на телефон. Внаслідок цієї дії з рахунку моментально списуються усі гроші. А враховуючи той фактор, що цільова авдиторія шахраїв пенсіонери — схема здебільшого працює.
Зауважимо, якщо з банківських рахунків було списано гроші шахраями, то банк не зможе їх повернути. До того ж навіть після відкриття кримінального провадження отримати кошти назад не вийде.
Більшість українців отримують пенсії саме на рахунок Ощадбанку, де можуть зберігатись чималі кошти. Окрім цього, пенсіонери не завжди розпізнають шахрайські схеми і потрапляють на цій гачок, тому проінформуйте рідних і знайомих, аби вберегти від цього.
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5450
  • -> Вас поблагодарили: 21200
  • Сообщений: 5121
  • Респект: +999/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #877 : 18 Май 2025, 23:10:07 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5450
  • -> Вас поблагодарили: 21200
  • Сообщений: 5121
  • Респект: +999/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #878 : 19 Май 2025, 14:15:27 »
А чи помітили ви, що Даниїл Лещинський, соліст гурту Ziferblat (Циферблат), який представляв Україну на Євробаченні-2025, постав у сценічному образі Маленького Принца?


Його стилізація — це не просто костюм, а глибокий символ. Казка “Маленький Принц” Антуана де Сент-Екзюпері — філософська притча про людяність, відповідальність, бачення серцем. Ідеї цього твору тонко переплетені з піснею гурту «Bird of Pray» («Молитовна пташка»), що розкриває тему надії, світла після темряви та внутрішньої сили.
Образ викликав змішані реакції серед українців: багато хто не зрозумів задуму й критикував сценічні костюми. Але є сенс поглянути глибше: у часи, коли світ потребує щирості, мистецтво може говорити мовою символів — і саме це зробили хлопці з Ziferblat.
До речі, Україна увійшла в десятку кращих, посівши 9 місце у фіналі Євробачення-2025 — і це потужний результат!

💫 15 мудрих цитат із «Маленького Принца»:
1. Ти назавжди відповідаєш за того, кого приручив.
2. Є таке важливе правило: встав вранці, вмився, привів себе в порядок, а тоді відразу приведи до ладу свою планету.
3. Ось в чому моя таємниця: пильним є лише серце. Найголовнішого очима не побачиш.
4. Якщо йти весь час прямо, далеко не зайдеш.
5. Я боюся стати таким, як ті дорослі, яких цікавлять лише цифри.
6. Треба перетерпіти дві-три гусениці, щоб побачити метелика.
7. Якщо стане сумно, подивіться, як заходить сонце.
8. У кожної людини свої зірки.
9. Знаєш, чим хороша пустеля? Десь глибоко в ній ховаються джерела.
10. Інша робота може і почекати, шкоди від цього не буде. Але якщо дати волю баобабам, буде біда.
11. З кожного потрібно вимагати лише те, що він може дати. Влада має вестися з розумом.
12. Мабуть зірки світять, щоб в той чи інший момент кожен міг знайти свою.
13. Оцінюй себе сам. Це найважче. Себе критикувати важче, ніж інших. Якщо ти зможеш правильно критикувати себе, значить, ти справді мудрий.
14. Якщо любиш квітку – єдину, якої більше немає ні на одній із багатьох мільйонів зірок – цього досить: дивишся на небо – і ти щасливий.
15. Це дуже сумно, коли забувають друзів. Не у кожного був друг.





Заздрість — це не бажання мати те, що маєш ти… це бажання, щоб ти це втратив.


Іноді чуєш:
«Я так радий за тебе»,
«Класно, що в тебе все виходить»,
«Ти це заслужив».
Але за цими словами часто ховається інше.
Спойлер   :
Те, що не видно одразу — серце, яке не витримує твоєї висоти.
Деякі люди заздрять не твоїм речам.
Вони заздрять твоїй усмішці, світлу, руху вперед.
Бо самі не можуть злетіти… тому хочуть, щоб впав ти.
Як у байці про орла та скорпіона.
Орел гордо ширяє в небі — вільний, сильний.
А знизу, з-під каменя, за ним спостерігає скорпіон.
Захоплюється… і водночас кипить від ненависті.
Бо не може зрозуміти: чому він повзає, а той летить?
Якось орел спустився до річки напитися води.
Скорпіон підкрався з тіні, стрибнув і вжалив його в лапу.
Знав, що загине в польоті. Але йому було байдуже.
— Якщо я не можу літати… то й ти не будеш, — прошипів він,
поки обидва летіли вниз.
Мораль:
Заздрість нічого не творить.
Вона лише руйнує.
Їй не потрібно твоє — їй потрібно, щоб у тебе нічого не було.
Тримайся подалі від тих, хто не тішиться твоїм успіхом.
Бо той, хто не аплодує твоєму злету…
вже мріє про твоє падіння.
« Последнее редактирование: 19 Май 2025, 14:19:11 от Taras_777 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5450
  • -> Вас поблагодарили: 21200
  • Сообщений: 5121
  • Респект: +999/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #879 : 19 Май 2025, 14:50:10 »

У славній Січі, серед хоробрих вояків і майстрів шаблі, жив собі козак на ім’я Пилип. Був він не тільки завзятим бійцем, а й великим жартівником, який навіть у найважчі часи міг змусити побратимів реготати так, що чайки хитались на хвилях Дніпра.
Пилип мав дар: його гуморески були не просто смішними — вони завжди ховали глибоку правду. Казали, що його язик гостріший за шаблю, а жарти — точніші за кулю. Його слухали і сміялися, а потім ще довго згадували, бо в жарті Пилипа завжди був добрий козацький глузд.
Спойлер   :
Одного разу, коли Січ готувалась до облоги, Пилип встав на бочку й виголосив:
— Браття! Коли орда нас побачить, вони злякаються! Або ми такі хоробрі, або такі страшні з похмілля!
Усі зареготали, навіть сам отаман кивнув з усмішкою. Після того бою ще довго казали, що саме сміх Пилипа додав козакам відваги.
Пилип завжди казав:
— Добрий жарт — як добрий борщ: має бути наваристий, з перчиком і щоб кожен ложкою хлюпнув, та ще й пальця облизав.
Його гуморески часто народжувались із життя. От, наприклад, якось Пилип побачив, як молодий козачок невміло чистить рушницю. Підійшов і каже:
— Якби ти жінку так гладив, як ту рушницю, вона б тебе вночі шаблею годувала!
А коли на Січі ввели наказ: "Пити не більше двох кухлів медовухи на день", Пилип виголосив:
— Та це ж катастрофа! У кого два кухлі, той ще й мірку знайде!
Коли приходили важкі часи, і смуток сковував серце, Пилип ставав мов світло у темному степу. Він не просто сміявся — він лікував сміхом. Бо знав: козак, який вміє жартувати, — той живий, той незламний.
Навіть коли Пилип постарів, і шаблю вже важко було тримати, він усе ще міг посмішкою підняти настрій цілій сотні. Молоді козаки шанували його не менше, ніж бойових отаманів.
І живе слово Пилипа
Сьогодні гуморески козака Пилипа передаються з уст в уста, як скарб. Його жарти не просто смішать — вони навчають, підбадьорюють, тримають дух вільного козацтва живим.
Бо сміється той, хто не скорився. А хто сміється — той переможе. Так казав Пилип, наш сміхотун Січовий, що шаблю не завжди носив у руці — іноді тримав її на язиці.






У давні часи, коли над українським степом вільно лунала пісня вітру, а шабля була продовженням душі, жив собі козак на ім’я Остап. Був він не найбагатшим, не найсильнішим, але мав одне, чого не купити — вірність. Вірність товаришу, слову, Батьківщині.
Спойлер   :
Коли татари налетіли на край, і вся Січ зібралася на раду, старшина спитала:
— Хто піде з розвідкою в степ? Шлях небезпечний, смерть ходить поруч...
Остап не чекав — зробив крок уперед:
— Я піду.
Йому дали коня, шаблю і хлібину. І поїхав він у ніч, залишивши позаду багаття й пісню. Дні минали, про Остапа — ні звістки. Козаки вже подумали, що ворог його спіймав або степ поглинув.
Та на п’ятий день, ще до сходу сонця, хтось постукав у браму Січі. Це був Остап. Залитий пилом, поранений, але з очима, що світилися вогнем. Він приніс карту ворожого табору, знав кількість сил, бачив їхнє озброєння, розповів, де слабе місце.
Завдяки його звістці козаки вистояли. Ворога було розбито.
А коли після бою хтось спитав Остапа:
— Чому ти пішов, знаючи, що можеш не вернутися?
Остап відповів просто:
— Бо козак — це той, хто не вагається. Бо коли клявся бути вірним, то душа вже обрала шлях.
З того часу на Січі говорили: “Краще мати одного Остапа, ніж сотню непевних”.





Її шлях — від української полонянки до найвпливовішої жінки імперії — став не казкою, а прикладом, що навіть у найжорстокішому світі можна бути сильною, вірною собі і змінити історію.
У гаремі султана Сулеймана було багато красунь, але лише одна — Гюррем, як її почали звати, усміхалася навіть у найтяжчі дні. Вона не просила, не плакала, не схилялася — вона спостерігала, слухала і чекала.

Одного вечора султан побачив її очі — і в них було щось більше, ніж краса. Була відвага, ніжність і гідність, якої не мала жодна з гаремних наложниць.
Вона вивчила османську, перську й арабську мови. Вела листування з правителями Європи. І не лише серце султана, а й його повага належали їй.
Гюррем порушила всі традиції: замість покори — діалог, замість мовчання — думка, замість сліз — мудрі рішення. Вона стала дружиною султана, першою в історії, хто з гарему піднялася до трону.
🕌 Будівництво замість війни
Її ім’ям назвали мечеть, школу, лікарню. Вона використовувала вплив не для помсти, а для творення. І хоча була втягнута в палацові інтриги, вона грала не як шахова фігура — а як гравець.
Її вороги шепотіли:
«Вона чаклунка…»
Насправді — вона просто була вільною.
Коли Роксолана померла, султан Сулейман поховав її у мавзолеї поруч із собою — вперше в історії Осману жінка була вшанована такою честю.
« Последнее редактирование: 19 Май 2025, 14:55:10 от Taras_777 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5450
  • -> Вас поблагодарили: 21200
  • Сообщений: 5121
  • Респект: +999/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #880 : 19 Май 2025, 21:32:06 »

Колись, у найперші дні світу, коли Господь роздавав народам дари, перед Ним стали люди з різних країв. Один просив багатства, другий — сили, третій — золото, четвертий — море. І Всевишній кожному давав за його проханням.
Але один народ не поспішав. Він ішов повільно, у вишитих сорочках, із тихими піснями в серці. Це був український народ.
— Чому запізнився? — спитав Господь.
— Ми не поспішали, — мовили українці. — Ми зупинялись, щоб поклонитись сонцю, напоїти коня, заспівати дітям колискову. Ми не хотіли першості — тільки миру.
Бог усміхнувся.
— Дарів лишилось небагато, але для таких, як ви, я зберіг найсокровенніше.
І дав три речі:
🌾 Землю — м’яку, як мати, родючу, як серце
— Це буде твоя годувальниця. У ній — пшениця і мед, калина й джерело, сіль і спів жайворонка. Але пильнуй її — бо багато хто захоче забрати її в тебе.
🌿 Природу — співочу, як душа
— Це твої гори, що мовчать і терплять. Твої ріки, що пам’ятають кожну сльозу. Твої степи, що дихають вітром свободи. Природа буде твоїм храмом — навіть тоді, коли церкви палатимуть.
🕊️ Мову — як пісню, як молитву, як меч
— Мова твоя буде ніжна, як колискова, але гостра, як шабля. Вона дасть силу у рабстві, світло у темряві. Хто берегтиме її — той не згине.
І сказав наостанок:
— Не матимеш легкого життя, дитино моя. Але матимеш душу, що не вмирає, і голос, що навіть у неволі співатиме про волю.








Кажуть, у Січі жив колись козак на прізвисько Лантух. Не тому, що був млявий чи сонний — ні. А тому, що все життя носив у мішку — жарти, приповідки й сміх, якими рятував побратимів у найтяжчі години.
Не було такої сварки, яку він не розсмішив. Не було такого холоду, який не зігрів його веселий жарт.
— Лантух, ти що — не боїшся нічого? — дивувались інші.
— Боюсь, — казав він. — Але сміх — то як шабля: коли блисне вчасно, може відбити і страх, і тінь.
Потрапили козаки в засідку. Темно, ліс густий, кругом вороги. Гетьман суворий каже:
— Краще мовчати, аби не виявити себе.
А Лантух — раз! — і тихенько каже:
— Хлопці, як переживемо — віддам чуба на мотузку, тільки щоб не співати більше цієї пісні про “три дуби”!
Всі ледь не вибухнули від сміху, але стримались. Напруга зникла, руки перестали тремтіти, і згодом — вибрались.
Коли в таборі всі захворіли, і навіть найсміливіші лежали, втупившись у небо, Лантух почав говорити з борщем, вдаючи, що той його сварить:
— Та що ти мені, гарячий, руки печеш?! Іди, борщику, краще лікуй панича Омелька — йому не до любові нині!
І сміялись навіть ті, хто не мав сили встати.




« Последнее редактирование: 19 Май 2025, 21:36:56 от Taras_777 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • ВИП
  • Аксакал
  • ****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 5450
  • -> Вас поблагодарили: 21200
  • Сообщений: 5121
  • Респект: +999/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Спілкуємось українською!
« Ответ #881 : Сегодня в 15:03:12 »
ЗЕМЛЯ КОСМЧНИХ ЗВУКІВ МОВИ РАЮ І ЦІЛЮЩОГО МЕДУ


Україна займає одне з перших місць в Європі, да і у світі з виробництва меду.
Перший рамковий вулик винайшов українець Петро Прокопович .
Вулики, збудовані за принципом Прокоповича, на сьогодні використовують мільйони пасічників в усьому світі.
Знаменитий бджоляр Прокопович народився в 1775 році на Чернігівщині в с. Митченки Конотопського повіту в небагатій дворянській родині.
Успішно закінчив Київську духовну академію, служив кадетом в кінному полку.
П.І. Прокопович сам виготовляв вулики і випробовував їх, уважно спостерігаючи за поведінкою бджіл .
За порівняно короткий термін він став відомим бджолярем, створив в Україні найбільшу в світі пасіку, що налічувала понад 10 тисяч бджолиних сімей.
У 1814 році П.І. Прокопович винайшов такий вулик – розбірний, рамковий, який назвав «Петербурзьким», найкращим чином пристосований до клімату в роботі бджоляра з бджолами, що оберігає бджіл при відборі меду.
У 1827 році П.І. Прокопович відкрив у своєму рідному селі першу в Російської імперії школу бджільництва, яку утримував на власні кошти.
Навчання там проводилося українською мовою протягом 2 років.
За півстоліття школа випустила понад 700 кваліфікованих пасічників з України, Білорусії, Башкирії, Грузії, Чехії, Угорщини, Італії, Німеччини.
Винахід українця, фактично, поклав початок бджільництву в тому вигляді, в якому відомий зараз.
Помер видатний український бджоляр в 75-річному віці і був похований в рідному селі, на території тієї самої школи, яку створив.

Автор: Oleg Korniychenko.
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.