Спілкуємось українською!

[Taras_777]

[Taras_777]

Батьки вирішили знайти для сина найкращу школу й найкращого вчителя.
Вранці дідусь повів онука до школи.
Та замість уваги до уроків, діти в шкільному саду почали глузувати:
— Дивіться, який смішний старий!
— А цей малий — справжній товстун!
Сміх, насмішки, жорстокі жарти — поки не пролунав дзвоник.
Дідусь мовчки взяв онука за руку й спокійно пішов із подвір’я.
— Ура! Я не піду до школи! — зрадів хлопчик.
— Підеш. Але не в цю, — твердо сказав дід.
Він залишив малого з бабусею й сам вирушив у дорогу —
шукати школу, де навчають не лише літерам і цифрам,
а чомусь значно важливішому.
Він побував у багатьох школах.
У деяких діти його ігнорували.
В інших — знову насміхалися.
Та зрештою, у маленькій, непримітній школі,
діти самі підійшли до нього:
— Дідусю, вам добре? Може, принести води?
— Он там лавка, присядьте, відпочиньте.
— Покликати вчителя?
Коли на подвір’я вийшов учитель,
дідусь усміхнувся й сказав:
— Саме тут навчатиметься мій онук.
— Але наша школа така маленька… І зовсім не сучасна, — здивувався вчитель.
Та дід лише тепло посміхнувся. І все вирішив.
Увечері мати хлопчика запитала:
— Тату, ти ж сам не ходив до школи. Звідки знаєш, що це — найкраща?
— Бо вчителя видно по його учнях, — відповів дід.

[Taras_777]

Є люди, які ніколи не житимуть у достатку — скільки б не заробляли.
А є ті, в кого зрештою обов’язково буде все необхідне — навіть якщо їх не раз обкрадали.
Річ не в кількості грошей,
а в ставленні до них.
Втратити можна будь-що.
Є люди, які не виконають дорученої справи,
яку б платню не отримали.
А є й такі, хто зробить роботу навіть без винагороди.
І знову — не в грошах справа,
а в ставленні до праці.
Бо щоб не зробити —
завжди знайдеться виправдання.
Є люди, які все життя нарікають, що живуть погано.
І вони справді живуть погано — навіть маючи все для щасливого життя.
А є люди, які завжди живуть добре —
навіть коли не мають нічого.
І тут зовсім не про матеріальне.
Тут — про людське.

Письменник Ельдар Ахадов, «Буття»

[Taras_777]

[Taras_777]

• Війна знімає маски…

Війна остаточно визначила, хто в житті був просто біля мене, а хто – зі мною.
І так, мабуть, у всіх.
Хтось залишився, попри страх і біль. Стояв поруч, коли було темно. Простягав руку, коли здавалося, що падіння неминуче. Хтось не просто ділив зі мною дні – він розділяв зі мною серце.
А хтось зник. Без пояснень, без слів. Мовби його і не було. Виявилося, що він був лише тінню, випадковим супутником, що йшов поруч, поки було зручно і безпечно.
Війна загострила істину. Тепер я знаю, що таке справжня дружба. Це не слова – це вчинки. Це не обіцянки – це тиша, в якій тебе розуміють. Це не просто «я поруч» – це «я з тобою, хоч би що сталося».
І так, мабуть, у всіх.
Бо війна – вона не тільки руйнує. Вона ще й очищає. Від зайвого. Від фальші. Від ілюзій. І залишає тільки найцінніше.

[Taras_777]

[Taras_777]

Якщо ви зустрінете їжачка у своєму саду на початку весни - не ображайте його. Дайте йому води, але НЕ давайте молока, бо це йому зашкодить.
Їжачок нешкідливий а навпаки, дуже корисне створіння. Він допоможе вам у саду, поїдаючи комах, які нападають на ваші овочі та фрукти. Його вид близький до вимирання, і кількість їжаків різко скорочується!
Допоможіть йому вижити!

[Taras_777]

Я - жива істота, а не предмет.
Не кидай у мене камінням - це завдає болю.
Не бий мене - я відчуваю біль так само, як і ти.
Не прирікай мене на смерть - я прагну жити.
Знаєш, іноді здається, що в мені більше людяності,
ніж у багатьох людей

[Taras_777]

СУМИ...
КРИВАВА ВЕРБНА НЕДІЛЯ...
34  ДУШІ
ВІДПРАВИЛИСЯ НА НЕБО
ВІД РАКЕТНОЇ АТАКИ РАШИСТІВ!
117 ПОРАНЕНИХ, СЕРЕД ЯКИХ  11 ДІТЕЙ!

[григ1955]

                                             

СМЕРТЬ РАШИСЬКИМ ОКУПАНТАМ!!!

Відновлюємо картину пи...ця в Сумах, який російські нелюди влаштували недільного ранку в центрі міста двома "Іскандерами"/KN-23.

Спойлер   :

Епіцентру було два. Перший – будівля Конгрес-центру Сумського державного університету. Є фото фасаду та є відео вирви всередині Конгрес-центру, який показали журналісти.
Одразу після удару по Конгрес-центру пролунав другий удар, коли очевидці знімали наслідки прильоту по Конгрес-центру.
Другий удар зазнало перехрестя вулиці Петропавлівської та Академічного провулка. Саме на перехресті загинуло найбільше людей.
Перед Садибою Суханових-Сумовських знаходився тролейбус смерті, всередині якого загинули всі пасажири.
Корпус №2 Сумського державного університету частково зруйнований. Шрапнеллю посікло стіни. Оснащення шрапнеллю збільшує зону ураження під час вибуху, шматочки металу розлітаються більше ніж на 100 метрів, вбиваючи всіх навколо.
Удари сталися близько 10.30. В актовій залі Конгрес-центру СумДУ об 11:00 мала відбутися дитяча вистава "Величлива принцеса". Що стосується корпусу №2 СумДУ, на який, очевидно, цілилася друга ракета - сьогодні відзначається 7-а річниця, і низка українських публічних осіб натякнула на зв'язок російського удару з цим заходом.
Але головне – це є центр міста. Це будинки, школи, церкви, музеї, театри, магазини, бібліотеки. Жертви серед цивільних за такого удару такою боєголовкою у жвавий недільний ранок у будь-якому разі будуть колосальними. І ті, хто приймав рішення про удар (а вони вже відомі - за даними ГУР МОУ удар завдавали розрахункі 112-ї та 448-ї ракетних бригад з території Воронезької та Курської областей)
не могли про це не знати. Ті, хто приймав рішення, свідомо розуміли, що жертвами будуть десятки мирних жителів, і жодною "військовою метою" такий удар не може бути виправданий.
Саме такий принцип вибору цілей у російських терористів. І як би вони не намагалися виправдати цей удар, сьогодні вони вбили 34 мирних мешканців, серед яких двоє дітей, і поранили ще 117 людей..

Мер Конотопа (Сумщина) Артем Семеніхін заявив, сьогодні в будівлі, по якій цілили росіяни, таки було зібрання військових та нагородження бійців 117-ї бригади ТРО.
За його словами, військові перебували в укритті, тож вони не постраждали.
Але через таку локацію заходу - в самому центрі міста, росіяни завдали удари, який забрав життя багатьох цивільних. І присутністю в будівлі військових росіяни тепер мають підстави виправдовувати цей терористичний удар.
Семеніхін в організації такого заходу та сприяннi його проведенню звинувачує голову Сумської ОВА генерал-лейтенанта Володимира Артюха. Який начебто був сам присутній на цих заходах.

Ще раз розтлумачу, що сталося в Сумах. Принаймні з того, що є в публічному просторі.
1) Результат цього удару - це вбивсто цивільних громадян, які мирно прогулювалися по центру міста Суми. Тобто удар - абсолютно терористичний.
2) Що сталося? Відбувся удар по будівлі Конгрес-холу двома російськими "Іскандерами". У цій будівлі проходив захід з нагородження військовослужбовців за участі голови Сумської ОВА генерал-лейтенанта Артюха.
Військовослужбовці не постраждали, оскільки їхній захід відбувався в укритті. Плюс - "Іскандер" не є найточнішою ракетою.
3) Загинули цивільні громадяни. Загибелі яких прагнули росіяни. Сам захід за участі військових - це прикриття для терористичного удару росіянами.
4) Чому росіянам дали бодай мінімальну можливість виправдовувати свої злочини і чому зібрання відбувалося в будівлі в центрі міста - відповідь на це має сказати слідство.

[Taras_777]

[Taras_777]

[Taras_777]

Будь ласка, живіть — не просто існуйте.
Беріть це життя у свої руки — обома долонями, з усією відвагою. Обіймайте його, трусіть, дякуйте за кожну мить.
Любіть своїх дітей — навіть тоді, коли вранці доводиться по п’ятнадцять разів казати: «Іди чистити зуби!» Ви навіть не уявляєте, яке це щастя — поспішати з ними до школи, заплітати коси, збирати ланчбокси, сваритися за розкидані шкарпетки.
Обійміть того, кого любите. А якщо ця людина не здатна обійняти вас у відповідь — не бійтеся відпустити. Шукай того, хто зможе тримати вас щиро й міцно. Кожен заслуговує на любов — взаємну, живу, справжню. Не погоджуйтесь на менше.
Знайдіть роботу, яка не виснажує, а надихає. Не перетворюйтеся на в’язня зарплати. Бо, повірте, ніхто не напише на вашій могилі: «Він мріяв працювати ще більше».
Танцюйте на кухні з друзями, смійтеся до сліз, їжте гарячі вареники просто з каструлі, пийте чай з липи на веранді. Справжня дружба — це найбільше багатство, яке ми можемо обрати самі. Вибирайте друзів, як скарби — уважно, з серцем, обережно, як вибираєте хрестик дитині чи мамину вишиванку на свято.
Оточуйте себе красою — навіть у дрібницях. Квіти на підвіконні, вишитий рушник, улюблена чашка, тиша ранку. У житті буде й біль, і втрати — але шукайте свою веселку. І як знайдете — не відпускайте.
Бо краса є завжди. Просто іноді треба зупинитися, вдивитися уважніше — і вона відкриється.

Шарлотта Кітлі, “Лист тим, хто залишився”