Як хочеться вернутись в тую осінь,
Де не було ніякої війни.
Де сонечко сміється, і волосся,
Берізкам розплітали знов вітри.
Як хочеться в минуле повернутись,
Але, на жаль, туди стежок нема.
Як хочеться, від сну, цього проснутись.
Та це не сон, це дійсність, в нас війна.
Як хочеться, вернутися в дитинство,
Відчути радість, ту дитячу.
Немає зла, немає його й близько,
І серденько радіє, а не плаче.
Вікторія.