Спілкуємось українською!

[Taras_777]

Українська фехтувальниця Ольга Харлан потрапила на нейтральну суперницю вже в першому колі Чемпіонату світу і перемогла її, відмовившись від рукостискання.

pосіянка Анна Смірнова майже годину залишалась на доріжці, очікуючи результат протесту «через відсутність поваги», який може призвести до дискваліфікації, але не дочекалась і далі пройшла українка.
❗️Ось одна з останніх цитат Ольги порталу Трибуна:
*"Коли Еліна Світоліна виграє у росіянки втретє поспіль, вона є героєм. Вона не потискає руки під свист трибун. І я дуже пишаюся нею. Якщо вони, будучи нейтральними, лайкають фотки з війною, зетками, путіним, то який це нейтралітет?
Тому я вважаю, що ми повинні достукатись до світу, бо нас багато хто бачить, до нас дослухаються. Це дуже важко морально. Коли ти фехтуєш, чи граєш проти людей, які є частиною країни-вбивці. Але це такий наш обов’язок – боротися такими методами, я так вважаю".*

[Taras_777]

[Taras_777]

[Taras_777]

Ні, на цьому фото не Україна. Це Чечня. У 1999 році столиця Грозний була стерта росіянами. Але за 3 роки до цього росія підписала мирний договір з чеченцями. Вони програли війну і потребували паузи. Тільки для того, щоб повернутися і вбити до 300000 чеченців, 25% всієї маленької, але гордої нації, яка хотіла свободи.
Так завжди закінчуються мирні переговори з росією. Саме тому Україна не хоче їх, поки вони не покинуть нашу землю. Ось чому ми просимо зброї.
До речі, 1-й чеченський президент Джохар Дудаєв був убитий російською ракетою під час телефонних переговорів 21 квітня 1996 року. Вони розрахували його місцезнаходження і вбили його, роблячи вигляд, що домовляються. А в 1995 році він в одному зі своїх інтерв'ю сказав: «Росія врешті-решт зіткнеться з Україною. Росія впаде, коли зійде сонце української свободи». Він знав це ще 28 років тому.

[Taras_777]

[Taras_777]

[Taras_777]

[Taras_777]

[Taras_777]

[Taras_777]

[Taras_777]

[/img]

[Taras_777]

[Taras_777]

День пам’яті захисників України

29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за Батьківщину.

Спойлер   :

Відзначення Дня пам’яті захисників України саме 29 серпня обрано не випадково, бо саме в цей день у 2014 році, під час російсько-української війни та Іловайської операції відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових, та загинула найбільша кількість українських воїнів.

Ті трагічні події російсько-української війни розгорталися на сході України, саме на полях соняхів, які вже дозрівали. І саме під цими соняхами сотні захисників України у боротьбі з ворогом поклали своє життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. Саме тому сонях повинен бути тим символом Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Адже Україна для кожного із загиблих воїнів — це є сонце в його душі, яке зігрівало і надихало захищати свій дім.


Сонях — це не просто символ історичної мужності українських воїнів, це символ життя України. З чорним, як українська земля, зернятком, що обов’язково проросте, бо українці й далі будуть відроджуватися, скільки б не намагалися їх знищити.
Україна сьогодні переживає найбільше випробування в новітній історії — збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора.

Сучасна російсько-українська війна триває від 2014 року. Широкомасштабне вторгнення російських військ в Україну у лютому 2022 року остаточно зірвало маску з агресивного путінського режиму та відкрило нову сторінку героїзму, стійкості та, на жаль, втрат України в боротьбі за суверенітет і соборність.

29 серпня 2014 року сотні наших захисників у соняшникових полях під Іловайськом поклали свої життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. За даними Українського інституту національної пам’яті, 366 українських воїнів полягли там, 429 — зазнали поранень, 158 — зникли безвісти, 300 — опинилися в полоні. Тому символом Дня пам’яті захисників України стала квітка соняха. Він — не просто символ історичної мужності українських воїнів, це — символ життя України.

29 серпня ми згадуємо не лише тих, хто загинув в Іловайській трагедії, а й десятки тисяч полеглих захисників і захисниць України в сучасній російсько-українській війні від 2014 року. Вони стоять в одному ряду з усіма поколіннями борців за волю і державну самостійність — від воїнів Русі-України, лицарів Костянтина Острозького, козаків Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи до бійців Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західноукраїнської Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії. Це воїнство мужньо здобувало героїчні перемоги і віддавало життя за українську землю.

Попри велику кількість втрат у сучасній російсько-українській війні, маємо й історичну перемогу — згуртовану націю, готову боротися за волю і свободу. Україна може спертись на широку підтримку громадян, бо на захист незалежності держави стали мешканці всіх, без винятку, регіонів нашої країни.

У нинішній війні ми платимо надзвичайно велику ціну. Безперечно, це не єдиний день у році, коли згадуються полеглі та віддається їм шана. Однак це нагода для всього суспільства разом зробити усе можливе, аби пам’ять про героїв була збережена та зміцнена на багато поколінь вперед.

Поки триває війна, ми не можемо знати точну кількість загиблих, назвати всіх поіменно або розповісти всі історії. Проте впевнені, що українське суспільство докладе максимум зусиль, щоб загиблі герої залишилися в нашій пам’яті не абстрактним образом або цифрою, а отримали належну шану. Щоб наша пам’ять про них була живою і дієвою. Щоб кожен із нас долучився до захисту і перемоги України.

Пам’ять про борців і їхні подвиги є найвищою цінністю у шкалі нашої національної ідентичності. А віра і впевненість, що в разі загибелі на полі бою жертовність воїна буде пошанована на державному рівні, є дуже важливою для підняття морального духу військовослужбовців.

[Taras_777]

Як так сталося, що народ "кріпаків" зайняв найбільшу та найродючішу територію в Європі?

До нас тільки зараз, як до жирафа, почало доходити, хто ми є.
Ні, підказки і натяки демонстративно були розкладені повсюдно, але ж ми такі скромні, такі толерантні, такі поступливі, такі меншовартісні і віктимні, що аж сліпі.

А чи ставили ми собі питання: «Як так сталося, що народ "кріпаків" зайняв найбільшу та найродючішу територію в Європі?» Україна розміром приблизно, як Британія, Румунія і Польша разом узяті.
Яким чином "сільська" мова, "малоросійськоє нарєчіє, которого нє сущєствуєт" має сукупно до мільйона слів???
Перші українські слова (мед і страва) були записані Пріском Панійським у таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України в 448 р. н.е.
Як в "маленькую культуру" вмістилися 200 000 народних пісень, велика національна кухня, орнаменти, обрядовість, архітектура, колосальний живопис, перші в Східній Європі академії і книгодрук, стародавні літописи і кобзарство, гумор, театр Корифеїв і "Березіль", музика Веделя і Березовського, Сковорода і Вернадський? Такої "маленької" культури вистачило б на десять народів.
Як вийшло, що предки "молодої держави, якій всього лише 30 років", брали столицю Візантії Константинополь ще в 907 році, знищили Хозарський каганат 968 році, спалили османський флот у 1615 році, палили передмістя Москви 1618 року?
І це лише верхівка верхівки айсбергу.
Мене особисто НЕ дивує фантастична сила українців, продемонстрована в останній рік. Українці були такими завжди. Нам про це кричать історія і пам’ять поколінь. Просто ця пам’ять до нас повертається надто повільно.
Ми, як гидке каченя, що виявилося лебедем і полетіло з курятника меншовартості.
І нам треба терміново навчитися ЛЮБИТИ і ПОВАЖАТИ себе, як це роблять нормальні незакомплексовані народи. Бо ми не кури, а лебеді, і батьки наші лебеді, і прапрадідіди були вільними та прекрасними!
Вони високо літали і в курниках не жили.
Це треба знати і пишатися!
У будь-якій незрозумілій ситуації пишайся Україною!
Це обгрунтовано.

Автор тексту: Олександр Висоцький

[Taras_777]