Автор Тема: Видатні українці!  (Прочитано 492 раз)

0 Пользователей и 1 Гость просматривают эту тему.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 981
  • -> Вас поблагодарили: 7637
  • Сообщений: 2094
  • Респект: +456/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Видатні українці!
« : 22 Май 2022, 11:58:14 »




Пам’ятаємо, шануємо!

Сьогодні, 22 травня, Його народини (10 травня за старим стилем). Він готував себе до боротьби з юних років! Він навіть змінив своє ім’я “Семен”, дане при народженні батьками, на “Симон” – на честь революціонера Симона Болівара. Він мав дуже гарний голос, акторські здібності, грав у виставах, міг би бути щасливим серед богеми, але покинув все це задля боротьби. Він був чудовим оратором, і тільки тут користав з природніх талантів голосу і акторства. До світової історії Він увійшов яко застрільник та організатор сумновідомих єврейських погромів, за які Йому вчепили тавро “антисеміта”... Ми Його знаємо яко Головного Отамана Армії УНР Петлюру...
А здійснив погроми насправді його колишній соратник, юний 22-річний отаман Семесенко. Він очолив бригаду, яка перебила єврейське населення у містечку Проскурів. І саме Петлюра, дізнавшись про криваву різню, припинив цю злочинну вакханалію. Семесенка за цей злочин стратили. Згодом Симон Петлюра неодноразово звертався до єврейських громадських організацій створити спеціальні комітети для з’ясування справжніх винуватців погромів. Однак його голос заглушила та всюдисуща підла московитська пропаганда, як і сьогодні.

Великий українець Симон Петлюра, добре тямлячи у геополітиці, вперто відстоював європейський вектор розвитку України, і, свого часу, навіть зумів зробити вірні політичні прогнози, актуальні й тепер: «Найбільшою перешкодою для визнання суверенності України є гіпноз самого імені Росія. Цей гіпноз треба розвіяти, особливо в Америці та Франції. Справу поділу Росії треба поставити як справу спокою цілого світу, як справу європейської рівноваги та реально-матеріальної вигоди держав.”
25 травня 1926 року Симона Петлюру застрелив сімома пострілами із револьвера московський агент Шварцбард. Москва розуміла його великість, ми — ні... Після суду в Парижі вбивцю було виправдано...Шануймо своїх великих!
Слава Україні!

 +=+ +=+ +=+
« Последнее редактирование: 22 Май 2022, 12:25:08 от Марат »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 981
  • -> Вас поблагодарили: 7637
  • Сообщений: 2094
  • Респект: +456/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Видатні українці!
« Ответ #1 : 23 Май 2022, 22:43:55 »





ГЕРОЙ УКРАЇНИ!
В’ячеслав Чорновіл – палкий патріот, який робив усе можливе, аби наша країна була незалежною. Своїм життям він доказував усім і системі, як потрібно боротися за вільну Україну. За свою діяльність майже 17 років він провів життя за гратами, продемонструвавши свій патріотизм, силу і незламність духу.
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 981
  • -> Вас поблагодарили: 7637
  • Сообщений: 2094
  • Респект: +456/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Видатні українці!
« Ответ #2 : 20 Июнь 2022, 16:07:47 »

"П'ята ранку, було темно, було тихо, як в раю,
Ти прийшов на нашу землю, щоб знайти тут смерть свою.
А ти думав, сучий сину, чадо чорної пітьми,
Що тебе із хлібом-сіллю будем зустрічати ми?

Ні, тебе зустріне куля! Моя куля у бою,
Щоб роки тобі зозуля не кувала у гаю.
Ти прийшов, як злодій, підло і підступно,
І тому я уб'ю тебе, як світло убива завжди пітьму.


Я уб'ю тебе, мій враже, за Житомир, Київ, Львів,
І ніхто мені не скаже, що людину я убив!
Бо ти зовсім не людина, син двоглавого орла,
Недарма твою країну звуть "імперією зла".


Хай мою відчувши силу у бою крізь чорний дим,
Ти піднімеш прапор білий, щоб залишитись живим.
Та тебе, так званий "брате", я не братиму в полон.
Твоїм тілом, м'ясом клятим годуватиму ворон.


І твої мерзенні кості без скорботи і жалю
На церковному погості я голодним псам скормлю.
Ти покинув свою Рашу під покровом темноти
І прийшов на землю нашу, щоб у неї полягти.


Та злочинець, а не воїн, злий пройдисвіт і палій,
Ти могили не достоїн у святій землі моїй".

@ Юрій Рибчинський.


" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 981
  • -> Вас поблагодарили: 7637
  • Сообщений: 2094
  • Респект: +456/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Видатні українці!
« Ответ #3 : 30 Июнь 2022, 10:49:17 »
30 ЧЕРВНЯ - ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
ГЕНЕРАЛА-ХОРУНЖОГО РОМАНА ШУХЕВИЧА!

[/color]


Роман Шухевич - український політичний діяч, полководець і генерал УПА.
 Під керівництвом Романа Шухевича УПА продовжувала ефективні військові
дії проти радянських внутрішніх військ до початку 1950-х років.
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 981
  • -> Вас поблагодарили: 7637
  • Сообщений: 2094
  • Респект: +456/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Видатні українці!
« Ответ #4 : 30 Июль 2022, 20:27:53 »
Як гадаєте, що Сірко робив у Франції, чекаючи оплати від Мазáріні?
От як гадаєте?
Пиячив?
Гульдебасив?
І отут я був шокований відкриттям.
Іван Сірко читає в Сорбоні лекції латиною з історії Польщі та Руси-України.
Лекції!! Латиною!! В Сорбоні!! Вчить французьких студентів.
Сірко (Серко) Іван Дмитрович (1610-1680). Найславніший кошовий отаман Запорізької Січі родом з м. Мерефи сучасної Харківської області (за іншою версією - з Поділля), національний герой Франції, який не програв жодної з 244 битв, у яких брав участь.
Кошовий отаман Іван Сірко – унікальна видатна особистість.
Талановитий полководець лускав неприступні фортеці, як насіння.
Обирався козаками (а козакам, точно як нам, спробуй догодити) 12 разів !! кошовим отаманом.
Перший політичний в’язень (якого запроторили в тюрму в Сибір), якого на вимогу європейських країн російський цар повернув із Сибіру на Січ.
Турецький султан так боявся Сірка і його походів, що видав указ у всіх мечетях молитися про смерть українця… Сірко з українським козацьким військом допоміг завершити в Європі 30-літню війну.
5-ть років ‼французи не могли повернути собі фортецю Дюнкерк. Найняли Сірка з козаками за високу плату, з умовою Сірка, що французи не будуть вмішуватися. Два дні козаки ходили навколо фортеці, вивчали місцевість і розробляли план. На третій день козаки взяли фортецю за кілька годин без єдиного пострілу і повернули її французам.
Мушкетери вигукували «віват» козакам і підкидали свої капелюхи.
Сірко поселився в Парижі і сказав, нікуди не поїду, поки не заплатите.
Французькі гвардійці дорікнули Сірку, що вони воюють за честь і славу, а козаки - за гроші. Відповідь прозвучала миттєво - кожен воює за те, чого йому бракує.
Через 132 роки після смерті Сірка його мощі використовував фельдмаршал Кутузов перед Бородінською битвою 1812 р., щоб надихнути російську армію, а у 1966 р. президент Франції генерал Шарль де Голль поклав квіти до пам'ятника великому українському козаку в Києві, який у 1646 р. допоміг французам зробити те, що було не під силу "чотирьом мушкетерам короля" з роману Олександра Дюма.
- Німецькі джерела називали його “Цирка";
-росіяни - "Сєрко";
-французи - "Сіро";
-турки і татари - "Урусшайтан" (“руський чорт”), а туркені-матері лякали своїх дітей його ім'ям.
Насправді, Сірко - це козацький псевдонім, що означає "вовк".
Коли ж ми вже почнемо вчити свою Історію? Свою!!
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 981
  • -> Вас поблагодарили: 7637
  • Сообщений: 2094
  • Респект: +456/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Видатні українці!
« Ответ #5 : 30 Август 2022, 00:29:29 »
30 серпня  100 років від дня народження
Павла Глазового – українського поета-гумориста, сатирика, лауреата премії імені Остапа Вишні.
Написані ним твори  досить актуальні і в наш час.




КОШМАРНИЙ СОН
Подивишся передачі та різні програми
І думаєш: «Скільки ж можна дражнитися з нами?
Після кожної реклами, кожної об’яви
Тільки й чуєш: «Севастополь – город русской славы».
Позавчора пізнувато я уклався спати.
Сплю і бачу: ніби привид пхається до хати.
Пика кругла, наче диня, оченята хитрі,
Нога в гіпсі і блотняцька кепка на макітрі.
– Ти чого це серед ночі? – питаю в прояви,
А він каже: «Собираю вещи русской славы».
– Откудова эта шуба? Кажу: «Із Полтави».
Пхає в сумку. «Значит, это шуба русской славы.
А откуда эта шапка?» Кажу: «Зі Сваляви».
Пхає в сумку. «Значит, это шапка русской славы.
З шафи чоботи жіночі тягне за халяви.
– Итальянские? – питає, – значит, русской славы.
– А откудова иконы? Из какой державы?
– Із Києва.– Киев тоже Город русской славы.
Впакувався, сів до столу, поїв «на халяву».
– Обожаю вареники – всерусскую славу!
– А откуда коньячишко? Кажу: «З Балаклави».
– Так это же Севастополь – город русской славы...
Видув пляшку. Лізе в ліжко... До дружини Клави.
– Куди?! – кричу. Это, – каже, – баба русской славы!..
Я злякався і проснувся. Звідки ця химера?
Напевне, я надивився передач про мера,
Який має біля моря русской слави дачу,
А ще хоче Севастополь і Крим – на додачу.
« Последнее редактирование: 30 Август 2022, 00:38:59 от Taras_777 »
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 981
  • -> Вас поблагодарили: 7637
  • Сообщений: 2094
  • Респект: +456/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Видатні українці!
« Ответ #6 : 11 Октябрь 2022, 10:18:23 »
11 жовтня – 350 років від дня народження Пилипа Орлика (1672-1742),
автора першої Української Конституції (1710).

Родина П. Орлика деякий час жила в Станиславові,
він і сам побував на Прикарпатті.




10 цікавих фактів про Конституцію Пилипа Орлика:

Спойлер   :
Конституція Війська Запорозького 1710 року – перша в світі Конституція, що встановлювала основи державного устрою, форми правління, розподіл повноважень між різними гілками влади, окреслювала державні кордони.
Конституція проголошувала в Україні станову республіку на чолі з Гетьманом, водночас під протекторатом шведського Короля.
Конституція була ухвалена на козацькій Раді 16 (5) квітня 1710 року під час вибору нового гетьмана Пилипа Орлика.
Конституція збереглася в чотирьох редакціях: основній та скороченій латинській та двох староукраїнських.
Над текстом Конституції працювала група старшин на чолі з Пилипом Орликом та запорозьким кошовим Костянтином Гордієнком.
Джерелами тексту виступили документи гетьманського архіву, зокрема міждержавні угоди з Річчю Посполитою, Шведським Королівством, Кримським Ханатом, Оттоманською Портою та Московською державою.
В основу Конституції були покладені ідеї передової тогочасної європейської політичної думки, зокрема праці Дж. Локка, Ф. Бекона, Ж. Бодена, Г. Гроція та інших.
Конституція складається з преамбули та 16-ти статей.
 к чинний документ Конституція діяла на Правобережжі упродовж 1711–13 років.
Конституція 1710 року заклала основи українського та європейського конституціоналізму і є визначною пам’яткою європейської політичної думки початку XVIII століття.
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 981
  • -> Вас поблагодарили: 7637
  • Сообщений: 2094
  • Респект: +456/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Видатні українці!
« Ответ #7 : 03 Декабрь 2022, 11:09:04 »
Григорій Сковорода. 3 грудня - 300 років від дня народження Вільної Людини


Стоїть явор над горою,
Все хитає головою.
Буйні вітри повівають,
Руки явору ламають.

А вербочки шумят низько,
Волокуть мене до сна.
Тут тече поточок блізько;
Видно воду аж до дна.

Нащо ж мені нарікати,
Що в селі родила мати,
Нехай у тих мозок рветься,
Що високо в гори дметься.

А я буду собі тихо
Коротати малий вік,
Так минеть мене все лихо,
Буду щаслив чоловік.


Спойлер   :
Він не залишив по собі філософської школи, але його учнями є усі ми, українці. Адже він був першою усвідомлено вільною людиною на цій землі
Григорій Сковорода, у масовому сприйнятті залишається скоріше літературним персонажем, такою собі постаттю з оповідей про славне і давнє минуле, якого насправді, може, й не було Таким його зробили не так час, як викладачі, з їх радянською ще манерою трактування історичних персонажів. А попри те мандрівний мислитель-аскет Сковорода є творцем самобутньої системи мислення і осмислення буття, причому без використання десятків малозрозумілих загалові термінів, через які не продертися звичайній людині. Читаючи Сковороду ми раптом чуємо наших пращурів – так вони говорили, так писали, так думали, так звучала мова, що була і лишилася українською триста років тому.

Відмовитися від багатства, аби стати вільним

Сковорода, чий 300-літній ювілей ми відзначаємо сьогодні, радше не філософ, як його заведено називати, а мислитель. «Дурень думкою багатіє» - кажуть зневажливо,  але це висловлювання правдиве лише тоді, коли головною метою людини стає багатство. Сковорода за ним ніколи не гнався, хоча й мав такі можливості. Пропозиції були заманливими – кар’єра при імператорському дворі, зліт до поважних посад у церковній ієрархії, зрештою безбідне життя вихователя дітей  вельможних батьків. Проте Григорій Савич все це відхиляв. Його життя і творчість - яскравий приклад того, що мудра людина може задовольнятися малим, і що не статки є головним у житті.

«Чия земля? Калитчина», - мріяв герой п’єси Карпенка-Карого. Сковорода був повною протилежністю Калитці, це немовби два полюси української мрії. З одного боку – квінтесенція накопичування, з іншого безсрібництво, коли думка, творчість, відчуття свободи превалює над меркантильною буденністю. Такого підходу – задовольнятися достатнім і мінімальним, не могли зрозуміти і усвідомити тодішні магнати і багатії, не розуміють цього й теперішні «володарі життя», різного штибу олігархи та скоробагатьки. 

Колись автору довелося почути фразу, що, коли Сковорода у селянській свиті ходив Слобожанщиною, тоді ж у Кенігсбергу Еммануїл Кант писав «Критику чистого розуму». Йшлося про те, що не можна порівнювати, ставити на один рівень «селянського» філософа і міського мислителя з університетською освітою. Насправді обидва вони, і Кант, і Сковорода, і багато їхніх сучасників, майже одночасно поставили собі питання, що лежить у основі людського розуму та мислення, як відбуваються ці процеси. І кожен з них відповідав по-своєму, з огляду на ті обставини і тих людей, які оточували філософів Нового часу. Що ж до освіти та освіченості, Сковорода точно не поступався колезі з Кенігсбергу.

Епоха Григорія Сковороди – це часи, коли у масовій свідомості поняття особистої свободи було відсутнє. Свобода могла бути пов’язана лише зі станом, у якому людина народилася. Навіть особисто вільний селянин, міщанин, козак або шляхтич були пов’язані масою суспільних і станових зобов’язань – працювати весь світовий день, виступати у похід за першою вимогою начальників, виконувати якусь службу при дворі магната або царя чи короля. Ба навіть царі і королі були оплутані павутинням династичних зобов’язань – обов’язково завести спадкоємця, одружитися в інтересах держави і династії, щодня відвідувати храм та ревно молитися.   

Обрати свободу, незалежність від зобов’язань, а отже можливість щодня і щогодини наражатися на образи, нерозуміння, відчуження суспільства –сміливий крок навіть у наші часи, що вже казати про відстань у триста років... Обираючи мандри як спосіб життя, людина свідомо обирала злидні і голод. Це й була плата за Свободу – звісно, не завжди достатня, але точно – необхідна.

Григорій Сковорода – останній в Європі «античний філософ»

Григорій Сковорода був дуже нехарактерним філософом, як на його епоху, та й на будь-який інший історичний проміжок часу, якщо розібратися. Філософ у нашій стандартизованій уяві мав би виглядати охайним дідусем, що сидить у кабінетному затінку, зі стосами книжок на столі, розмірковує про якісь віддалені від реального життя навіть не матерії, а ефірні сукупності та сипле зарозумілими термінами. За великим рахунком, уся європейська філософія ґрунтується на творах античних мудреців, які мали час та натхнення розмірковувати над сенсом буття та тим дивним процесом, який ми називаємо людським мисленням.

Сковорода мав доступ до цих джерел людської думки та замість інтерпретації античного та середньовічного спадку мислення і роздумів про мислення створив свою, цілком унікальну філософську концепцію, яка не мала аналогів, принаймні, серед його сучасників. За рівнем усвідомлення та трактування буття, за його біографією та вчинками Сковороду можна віднести до останнього спалаху справжньої античності серед цілком феодальної дійсності, що його оточувала. Знаменита діжка Діогена та блукання Сковороди – зречення від привабливого світу, але не у якості страждальця та мученика, якому неодмінно воздається, а як прагнення до свободи вчинків та думок, не пов’язаних з матеріальними благами.
Офіційні джерела вважають, що Григорій Савич Сковорода ніколи не був одруженим та не мав нащадків. Водночас існує непідтверджена версія, що у його біографії був епізод таємного вінчання з дочкою ізюмського поміщика Юрія Ковбаси, та заможні батьки примусили молодих зректися шлюбу. Ім’я ймовірного сина Григорія Савича – Григорій Ніцкевич, за прізвищем офіційного чоловіка Ковбасової доньки, яка померла невдовзі після втрати коханого та народження сина. Можливо припустити, що саме цей трагічний епізод й став поштовхом для Григорія Сковороди полишити той світ, який не лише «ловив його і не впіймав», але й жорстоко обійшовся з його коханням і долею.

Його біографія багата на загадки, які досі чекають своїх дослідників та відкривачів. Зокрема, ще однією цікавою і цілком ймовірною версією є те, що по материнській лінії Сковорода походить не багато ні мало, як з роду кримських ханів. Дівоче прізвище його матерії Пелагеї – Шангіреєва, з козацького роду. Проте перехід кримських татар у козацький стан та у християнство не було чимось незвичайним у часи, коли національності як такої не існувало, її заміною було підданство та віросповідання. Переходячи у інше підданство – а саме це довелося зробити предкові Сковороди Шан Шангірею, люди нерідко міняли й релігію. У будь-якому разі інакше складно пояснити блискучий початок кар’єри майбутнього філософа при імператорському дворі у Санкт-Петербурзі, де його було зараховано до імператорської капели та відкрилися двері багатьох дворянських будинків столиці.

Наполегливе бажання батьків дати простому, здавалося б, козаку, пристойну освіту, подальші подорожі Сковороди до Європи, де він провів п’ять років, запрошення його до виховання дітей у заможних та дуже впливових родинах також свідчить на користь цього, цілком ймовірного припущення. І це дуже символічно, що у постаті «руського Сократа» - так називали Сковороду сучасники - поєдналися два народи, які складають автентичну основу сучасної України - українці та кримські татари.

Якою мовою думав Сковорода

Під час навчання у Києво-Могилянській академії Сковорода опанував давньогрецьку мову, латину та іврит, був знайомий з працями філософів і богословів. Крім філософських діалогів писав вірші, співав та грав на декількох музичних інструментах, листи Сковороди, які збереглися, є зразками епістолярного жанру тієї епохи. Про педагогічний талант Григорія Савича свідчить те, що його вихованець Василь Томара (нащадок козацьких родів Лизогубів та Кочубеїв) став одним з найвидатніших дипломатів свого часу та згадувався засновником політичного консерватизму Жозефом де Местром у його книзі «Вечори у Санкт-Петербурзі». Крім цього, Григорій Сковорода був одним з небагатьох, можливо, й єдиним викладачем катехизису для семінаристів, який не прийняв чернечого постригу, проте був запрошений до викладання.

Тарас Шевченко, співець і творець іншої епохи, не надто прихильно відгукувався про Сковороду, але це радше стосувалося різного відчуття епохи (ціле століття!) між великим поетом і великим філософом України. Час Сковороди - це коли імперія ще формувалася, щоб у часи Шевченка стати вже відгодованим монстром, за життя Сковороди конче потребувала освічених людей, які б склали майбутню еліту та виховали її. Саме тому Сковорода був таким затребуваним.

Цікаво і характерно, що якщо його філософські твори написані мовою, яка є своєрідним переходом від церковнослов’янської до ще не існуючої літературної російської, то вірші Григорія Сковороди не залишають питань щодо того, яка мова була для нього рідною та близькою.

Щастя думати, як жити

Філософський спадок Сковороди, його роздуми про стосунки божественного і людського, про їхню взаємодію та висновки з цього зіткнення потребує окремого розгляду та розлогих коментарів вчених. Сковорода, згідно з висловлюванням Протагора, що людина є мірою всіх речей, приходить до думки про те, що людина є й початком і кінцем будь-якого філософствування. «Однак людина, яка є початок і кінець всього, всякої думки і філософствування - це зовсім не фізична чи взагалі емпірична людина, а людина внутрішня, вічна, безсмертна і Божественна». У «Розмові про премудрість» цікавим є сюжетний хід, згідно з яким людина звертається до Софії (премудрості) з питаннями про істину та буття. Софія відповідає, та раптом читач розуміє, що, можливо, Софія не є тою, за кого себе видає. Таким чином розкривається природа «безпочаткової істини», пошук якої пов'язаний з пізнанням людиною самої себе.

Чому росіяни «залишили» Сковороду українцям?

Цікаво, що радянська влада, яка у пароксизмах русифікації усього, що підпадало їй під руку, намагалася привласнити собі будь-які надбання та будь-яких знакових постатей поневолених народів, «віддала» Сковороду Україні та українцям. Григорій Сковорода аж надто не вписувався в офіціоз, його твори, навіть написані російською мовою, подібно до творів Шевченка, виблискували українством, були питомо українськими як у смислі пошуку свободи і прагнення до свободи, так і тим, що вони були природнім продовженням та доповненням його мандрівної біографії.

Світ імперії, світ радянщини, світ сучасної Росії не зловив Григорія Савича Сковороду. Його дух, здається, досі мандрує степами Слобожанщини, перелітає з вільними вітрами на Буковину і Галичину, відвідує Поділля і Волинь, милується степами Таврії, щоб знову повернутися на рідні  для нього Полтавщину та Харківщину.

Дмитро Багалій писав: «Загальний сенс життя Сковороди цілком сходиться з його вченням». Жити як думати, не розриваючись зсередини, насправді потребує великої мужності та іноді зречення від принад навколишнього світу. Триста років, що минули від дня народження Сковороди – це дуже багато, навіть якщо дивитися на них з точки зору ретроспективи. За ці роки ім’я Сковороди та його творчість не втратили ані свого значення, ані цінності для сучасного покоління, для усіх, хто любить свободу і любить мислити. Григорій Сковорода не залишив після себе філософської школи у академічному сенсі, але його учнями у певному розумінні є усі ми, українці. Адже він був першим, у сучасному розуміння цього терміну, філософом України і першою усвідомлено вільною людиною на цій землі.


Дмитро Редько, Київ
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.

Taras_777

  • Аксакал
  • *****
  • Спасибо
  • -> Вы поблагодарили: 981
  • -> Вас поблагодарили: 7637
  • Сообщений: 2094
  • Респект: +456/-0
  • Все Буде УКРАІНА
Видатні українці!
« Ответ #8 : 24 Декабрь 2022, 14:36:11 »
В’ячеслав Чорновіл бачив далеко, і час довів, що він не помилявся


Сьогодні, 24 грудня 2022 року, В’ячеславу Чорноволу виповнилося б 85 років. Цілком міг би дожити, побачити наживо свою правоту

Спойлер   :
Його трагічна загибель у 1999-му обірвала яскраве життя людини, яка була і назавжди залишиться в українській історії як безпосередній творець нашої відродженої державності. В’ячеслав Максимович був людиною, терплячою до інших і безкомпромісною до несправедливості. Саме це привело його до дисидентського руху, в якому він зайняв особливе, лише йому належне місце. Хтось був публіцистом, хтось – правозахисником, хтось намагався втілити у життя своє бачення майбутньої України. Чорновіл був одночасно усім, але перш за все він був Чорноволом, людиною, яка  гостро відчувала несправедливість та не боялася підняти свій голос за правду.

«Кар’єра» дисидента: від журналіста до «генерала» у таборі

Його кар’єрні перспективи, за радянських часів, складалася більш ніж успішно. Випускник факультету журналістики Київського університету, старший редактор передач для молоді на Львівському телебаченні міг розраховувати на поступове і неухильне сходження шаблями успіху за «совєтськими мірками». Втім, Львів завжди вважався особливим для комуністичної влади містом, з огляду на проукраїнські та антикомуністичні настрої, які завжди панували в Галичині. Працівникам ідеологічного фронту – а саме такими визначали журналістів, були відкриті всі можливості для кар’єри. Вимагалося лише одне: зрадити Україну. Він скористався цими можливостями, щоби виступити на захист українства, яке нещадно придушувалося Москвою та його маріонетками у Києві.

У 1964 році 27-мирічний В’ячеслав Чорновіл склав кандидатський мінімум та пройшов за конкурсом до аспірантури в Києві. Предметом його наукової цікавості була творчість Бориса Грінченка. Проте із захистом дисертації не склалося, Чорновіл був вже «на олівці» у органів держбезпеки. Підозрювали недарма, 8 серпня 1965 року Чорновіл виступив з відверто антикомуністичною промовою на відкритті пам'ятника Тарасу Шевченку на Гуцульщині. А 4 вересня, разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом - у київському кінотеатрі «Україна» на прем'єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків» вони протестували проти арештів української інтелігенції. Цей протест вважається першим післявоєнним відкритим виступом української інтелігенції проти тоталітарної влади та початком наступного етапу визвольного руху в Україні.

Публіцистичні твори Чорновола, з осудом російського шовінізму, його відмова дати свідчення на процесі проти братів Горинів призвели до звільнення з роботи та першого судового вироку.  В’ячеслав Чорновіл свідомо та остаточно перетворився на жорсткого опонента режиму. Зауважимо, що навіть участь у дисидентському русі у той час не означало неодмінного потрапляння до табору або в’язниці. Комуністичний режим, після розвінчання культу особи Сталіна, певний час намагався загравати з інтелігенцією, тим, хто виступав з критикою влади, пропонували публічно визнати свої «помилки» та «стати на шлях виправлення». Дехто скористався такою можливістю і залишився на свободі. Чорновіл на компроміси з владою не пішов, влада відповіла ув’язненнями та позбавленням можливості працювати за фахом.

Важливий етап в його «стосунках» з КДБ - укладання Чорноволом збірки «Лихо з розуму», у якій було приведено біографії 20 ув’язнених українських дисидентів, а також – оприлюднені списки в’язнів- учасників визвольного руху та тих, хто постраждав від режиму за свої релігійні переконання, видання цього збірника за кордоном. Наслідок:  засудження В’ячеслава Максимовича у 1967 році до трьох років у таборі суворого режиму. В ув’язненні Чорновіл тримався гідно, запропоновані компроміси не приймав, серед своїх товаришів користувався такою повагою, що відомий дисидент Михайло Хейфец назвав його «зеківським генералом».

Між тим, у паузах між ув’язненнями, В’ячеслав Чорновіл не покидав літературної та правозахисної діяльності. Знаменитий «Український вісник» - перший український поза цензурний журнал, виходив під його редактурою. Чорновіл був одним із засновників та активним діячем знаменитої Української Гельсинської спілки – правозахисної групи, яка розповідала світові про репресії радянської влади проти інакодумців і, як виявилося -  готувала ґрунт до широкого руху за незалежність. Тут варто наголосити, що якщо російські правозахисники тих часів виступали проти ідеологічних репресій, УГС за визначенням розглядалася не тільки як ідеологічно шкідливе об’єднання, але й як осередок українського руху.

Чорновіл після 1991-го: беззаперечний лідер націонал-демократів

В’ячеслав Чорновіл був людиною м’якою у спілкуванні і твердою у переконаннях. Ті, хто мав можливість знати його особисто, звертали увагу на те, як швидко він говорив, намагаючись вкласти у відведений для розмови час максимальну кількість інформації та аргументів. Чорновіл був людиною стрімкою – стрімкого розуму, стрімких рішень, стрімкого напору аргументів та стрімкої, якщо хочете, чарівності. Його уміння прихилити до себе опонентів, відшукати прийнятний та необразливий компроміс, переконати у тому, в чому він був переконаний сам – ці риси відзначали і друзі, і противники.

Противників у Чорновола завжди було чимало. Хтось не розумів його ідей, які іноді випереджали час. Хтось заздрив популярності серед виборців, не розуміючи, що ця популярність є прямим наслідком його безкомпромісного життя. Хтось приписував йому неіснуючі авторитарні тенденції у керівництві Народного Руху, який він очолив з грудня 1992 року, не беручи до уваги, що кількома роками раніше Чорновіл відмовився від головування в Українській Гельсинській групі, що була однією з основних складових Руху. І зовсім не переймався з цього приводу, справа була для нього важливіше посад. Прикладом ставлення Чорновола до влади було те, що обраний головою Львівської обласної Ради він подав у відставку, коли очільників представницьких органів  на місцях перетворили на представників президента, чиновників, підпорядкованих офіційному Києву.

У парламенті України Чорновіл був одним з лідерів Народної Ради, опозиційної меншості, яка наполягла у липні 1990-го на прийнятті спочатку Декларації про державний суверенітет України, а згодом 24 серпня 1991-го – і Акту Незалежності України.

У грудні 1991  В’ячеслав Чорновіл був кандидатом у президенти, але програв вибори Леонідові Кравчуку. Україна ще не була готова до ТАКОГО лідера.  Цьому сприяло й те, що тогочасні демократичні сили були розпорошені та не виступили єдиним фронтом. Більшість Чорновіл здобув тільки у трьох областях Галичини, і це також було дуже символічно, що уродженець Черкащини та випускник столичного університету здобув прихильність найбільш проукраїнськи налаштованого на той час регіону України. Вислів Чорновола «Я людина всієї України» був не хизуванням, а констатацією факту.

Чорноволові закидали обвинувачення у спробах розділити Україну, не розуміючи та не сприймаючи його ідею про федералізацію. В’ячеслав Максимович згодом і сам  відмовився від цієї концепції. Вона тоді так само була не на часі, а Чорновіл умів визнавати помилки, на відміну від абсолютної більшості своїх тодішніх соратників.

Попри жорстку політичну лінію в усьому, що стосувалося українських інтересів, Чорновіл залишався дуже вразливим та сентиментальним у своєму ставленні до оточуючих. Він дуже болісно сприйняв зраду своїх колишніх соратників по Руху та парламентській фракції, коли його усунули з посади голови фракції та спробували усунути від керівництва Рухом у 1999 році. Рух був для Чорновола не лише структурою, керівництво якою надавало змогу реально впливати на політику держави. Рух був його викоханим дитям, політичним проєктом з перетворення підмосковської Української Радянської Соціалістичної республіки на незалежну Україну.

У приватних розмовах, на початку 90-х, Чорновіл наголошував, що створення та укріплення Народного Руху є початком створення і української партійної політичної системи, своєрідною парасолькою, яка надасть можливість визріти та зміцніти декільком майбутнім провідним політичним партіям, з різними ідеологіями, але на одній національно-патріотичній платформі. Опонентам, які казали, що для того, щоб об’єднатися, спочатку потрібно розмежуватися, лідер Руху відповідав, що спершу варто створити той майданчик, на якому буде проводитися межа. На жаль, до Чорновола тоді не прислухалися, національно-демократичні партії та об’єднання пішли кожен своїм шляхом, що призвело до деградації партійної системи в Україні, та перетворення її на виключно передвиборчі проєкти.

1999-й, загибель і вічна пам’ять

У грудні 1999 року В’ячеславу Чорноволу мало б виповнитися 62 роки. Маючи беззаперечний авторитет серед демократично налаштованих виборців, він мав усі можливості скласти реальну конкуренцію тодішньому президенту Леоніду Кучмі на других для останнього президентських виборах. Автомобільна катастрофа, яка урвала життя В’ячеслава Максимовича 25 березня 1999 року, дотепер викликає запитання. Чи не була вона спланованим вбивством? Декілька судових процесів, здавалося б, поставили крапку у цій трагічній історії, визначивши, що аварія була трагічною випадковістю.

Проте і рідні Чорновола, і його політичні соратники були впевнені, що таким чином було усунуто від цілком можливого приходу до вищої влади в державі найбільш проукраїнськи налаштованого політика. У вересні 2015 року колишній заступник генерального прокурора Микола Голомша припустив, що Чорновола було добито, після спровокованої ДТП, кількома ударами кастета. Втім, жодного продовження, у вигляді поновлення слідства, ця заява не мала…

В’ячеслав Чорновіл пішов у засвіти у тому віці, у тому фізичному та психологічному стані, коли він мав усі шанси очолити державу, а як ні - то, принаймні, продовжувати грати вагому політичну роль. Його загибель стала причиною багатьох негативних процесів, з якими стикнулася наша країна за другого терміну президента Леоніда Кучми та посилення впливу криміналітету та проросійськи налаштованих елементів у владі. Чорновіл був втіленням того образу влади, якої гідна Україна - безкомпромісної до руйнівників державності, до корупції, сваволі та безідейності. Нове тисячоліття почалося без Чорновола і це був не найкращий початок. Фактично, саме тоді починалася партія регіонів і шлях у найвищу владу Віктора Януковича з усіма його наслідками для України.

Якщо оберуть націоналіста (так називали Чорновола у 1991 році його політичні противники), то буде війна – лякали українців. Виявилося,  що війна починається, якщо обирають людей, яким Україна байдужа, та доки не буде демілітаризована Росія. «Над Україною нависає зловісна двоголова тінь російського імперіалізму, який тільки й чекає остаточного колапсу нашого суспільства, щоб запустити хижі пазурі в живе тіло нашого народу», - попереджав В’ячеслав Чорновіл у 1997 році.

Чорновола називали націонал-демократом. і він дійсно був національно налаштованим демократом, патріотом тієї землі, на якій народився, якій віддав свій талант, свою енергію, своє життя. Ми були сучасниками великої людини, деяким пощастило відчути потиск його руки, навіть не усвідомлюючи у той момент, що з ними отак просто вітається історія.

Вічна пам’ять і велика подяка, що Ви були саме таким, яким були, В’ячеславе Максимовичу.


Дмитро Редько, Київ
" Когда нет мира  -  плохо  всем. Дайте миру шанс"  Джон Леннон.