ЭТО ИНТЕРЕСНО!

[Taras_777]

Транспорт Станиславова.

На вулицях міста автомобілі з'явилисьу перші роки ХХстоліття. За спогадами старожилів, першими власниками авто були поміщик граф В. Дзедушицький, фабриканти Ф. Ліберман і Я. Маргошес. Перша згадка про таксі в місті належить до травня 1912 року. Тоді місцевому підприємцеві В. Сівінському магістрат надав концесію на відкриття двох маршрутів для легкових таксі. В. Сівінський поширював послуги й надалі. Наступного, 1913 року вже існували такси денна і нічна (натретину вища). Машина перевозила трьох пасажирів. Розрахунок уже тоді здійснювали за таксометром. Таксі можна було замовити телефоном, номер якого легко запам'ятовувався, - 1-23. До створення бензоколонок було ще далеко, бензин купували... в аптеках.
У квітні 1914 року і рада міста обзавелася автомобілем. Це було вантажне авто потужністю 40 к.с. і вантажопідйомністю 3,6 тонни. У 1925році, вже за польських часів, перший кілометр проїзду на таксі коштував 1 зл., кожні наступні 250 м - 20 грош. Проїзд, приміром, від готелю «Уніон» (нині бізнес-центр «Київ») до вокзалу коштував 1 зл. 40 гр.
Міська влада вважала, що самоходи їздять занадто швидко, тому впроваджувала обмеження. У 1925 році по Липовій вулиці (Шевченка) та по вул. Голуховського (Чорновола) можна було рухатися зі швидкістю не вище 6 км/год. За порушення - штраф 500 зл., або 2 місяці в'язниці. Того ж року інженер Крауш і К° відкрили «Теоретичний і практичний курс водіння самоходів» для підготовки водіїв. У 1932 році на підставі розпорядження воєводи настало «пом'якшення» обмежень. Швидкість руху відтоді не могла перевищувати 25 км/год. Частину Липової вулиці біля парку вперше в історії міста закрили для руху. За порушення - штраф 1000 зл., або арешт до 6-ти тижнів, або обидві кари разом. На початок 1934 року в Станиславівському воєводстві було всього 150 легкових машин, 68 таксі, 30 автобусів, 28 вантажівок, 78 мотоциклів. Автобусний руху у місті впровадили 1938 року. Міжміські автобуси (тоді вони називалися омнібусами) впроваджені значно раніше, в 1910-х роках, перед війною. Одні з перших - на маршрутах Коломия - Кути, Станиславів - Солотвин, куди не було залізниць.
Першоджерело: Головатий М. “Етюди старого Станиславова”.

[Taras_777]

Цей знімок зробили у квітні 1985 року на висоті майже 15 кілометрів над Ірландським морем.

На ньому — легендарний пасажирський літак Concorde, який летить швидше за звук. Його швидкість у той момент становила приблизно 2170 км/год — майже 2 Маха.
Найдивовижніше те, що маленький винищувач зміг наздогнати надзвуковий лайнер і кілька хвилин летів поруч із ним на тій самій швидкості.
Саме тоді пілот винищувача зробив кадр, який згодом став історичним.
Вважається, що це єдина фотографія Concorde під час польоту на надзвуковій швидкості.
На задньому плані видно сонце, а небо здається значно темнішим, ніж ми звикли бачити з землі. На такій висоті повітря вже набагато розрідженіше, тому денне небо має майже космічний відтінок.
А ще на фото можна помітити легкий вигин горизонту.
Це не просто знімок літака.
Це момент, коли інженерія, швидкість і людська сміливість зустрілися на межі неба й космосу.
Concorde був не просто транспортом.
Він був символом епохи, коли люди вірили, що майбутнє можна наздогнати — навіть на швидкості звуку.

Ми звикли сміятися із забобонів.
«Не свисти в хаті», «не плюй у вогонь», «чорна кішка — до біди»…
Але мало хто замислюється, що більшість цих речей народилися не через «темряву», а через багатовіковий досвід виживання наших предків.
Колись вогонь був центром життя.
Він грів, захищав, годував.
Тому плюнути у вогонь означало образити те, від чого залежало життя родини.
Чорна кішка асоціювалася з ніччю та невідомістю — а ніч у давньому світі була реально небезпечною.
Прикмети про погоду, тварин, місяць чи рослини були не «магією», а народною системою спостережень, яка допомагала хліборобам вижити.
Наші предки не мали супутників, метеостанцій чи медицини.
Тому створили власний кодекс виживання — через символи, застереження й обряди.
І найдивовижніше те, що частина цих вірувань пережила тисячоліття.
Ми досі:
— стукаємо по дереву,
— боїмося розсипати сіль,
— мовчимо на порозі,
— інстинктивно шануємо вогонь.
Навіть якщо не віримо — пам’ять культури живе в нас.
Забобони — це не просто «дивні звички».
Це уламки дуже давнього світу, у якому жили наші предки.
І, можливо, саме через такі дрібниці ми відчуваємо з ними зв’язок навіть через сотні поколінь.

[Taras_777]

А вы знали, верблюды могут нести огромную ношу и сохранять при этом среднюю скорость около 12 км/ч в течение 18 часов...
При этом максимальная скорость ненагруженного верблюда достигает 60 км/ч. Для сравнения, беговая лошадь развивает 65 км/ч.
В гонках на песке верблюдам нет равных по скорости.

В 1901 году в Нью-Йорке впервые в мире зарегистрировали номерной знак для автомобиля!
К 1918 году данная процедура стала обязательной во всех штатах. Чуть медленнее вводились водительские удостоверения - только 39 штатов к 1935 году сделали этот документ обязательным.

А вы знали, что французы (а потом и почти весь остальной мир) привыкли говорить "Уйти по-английски" о тех, кто покинул вечеринку и не попрощался?
Но вот, что интересно: англичане говорят "уйти по-французски". И первее так начали выражаться именно в Англии.
Началось во времена войны 1756-1763 годов. Французские военнопленные содержались в столь мягких условиях, что даже могли свободно передвигаться и покидать место своего содержания.
Вот так. Уйти по-французски...

Первое яйцо Петра Карла Фаберже было изготовлено для русского царя Александра lll и подарено его жене в 1885 году.
Яйцо также называют куриным яйцом. Оно было сделано из золота и белой эмали. Внутри яйца был золотой желток, внутри которого была золотая курица. Глаза курицы были сделаны из рубинов. Золотая курица скрывала миниатюрную корону, а в центре висело крошечное рубиновое яйцо.
На сегодняшний день корона и рубиновое яйцо утерены.