ЭТО ИНТЕРЕСНО!

[Taras_777]

Більшість із нас знає про трагічну долю «Титаніка». Але є одна історія, про яку говорять рідко — історія кішки, яка, можливо, відчула біду раніше за всіх.

Її звали Дженні. Вона жила на борту лайнера не для краси — Дженні була «на службі»: ловила гризунів і підтримувала порядок у трюмах. Під час випробувальних виходів у море вона народила кошенят, а один із працівників судна, Джим Малголланд, узяв її під свою опіку.
Він облаштував для неї тепле місце біля кухні, де завжди було затишно від тепла котлів, і підгодовував її під час перерв. У цьому маленькому куточку життя було спокійним — ніби острів тиші посеред метушні перед першим рейсом найрозкішнішого корабля світу.
А потім щось пішло не так.
За кілька днів до відплиття з Саутгемптона Дженні різко змінилася. Вона стала неспокійною, напруженою, ніби відчувала загрозу. І раптом почала робити дивне: брала кошенят одне за одним і… виносила їх із корабля.
Знову й знову вона сходила трапом, поки всі її малюки не опинилися на суші.
Джим мовчки спостерігав. І в якийсь момент його ніби вдарило струмом:
«Вона знає щось, чого не знаємо ми».
Він не став ігнорувати це відчуття. Зібрав речі — і залишив «Титанік». Назавжди.
Корабель вирушив у свій фатальний рейс без нього.
Минуло багато років. Уже в старості Джим розповів цю історію журналісту й був упевнений: саме Дженні врятувала йому життя. Її тихий, тваринний інстинкт виявився точнішим за будь-які прогнози й запевнення.
Іноді герої не носять форми й не отримують нагород.
Іноді в них м’яка шерсть, чутливі вуса — і серце, яке просто відчуває правду. 🐾💙

Уяви звичайний залізний брусок вагою 1 кілограм.
У сирому вигляді він коштує близько 100 доларів.
Якщо перетворити його на підкови — вартість зросте до 250 доларів.
Зробити з нього швейні голки — і ціна вже сягатиме 70 000 доларів.
Якщо ж із цього самого металу створити пружини та шестерні для годинників — його вартість зросте до 6 мільйонів доларів.
А тепер найцікавіше.
Очисти, рафінуй і перетвори цей метал на високотехнологічні лазерні компоненти для комп’ютерних чипів —
і той самий кілограм коштуватиме 15 мільйонів доларів.
Метал не змінився.
Змінився рівень майстерності та застосування.
Так само і з людиною.
Твоя справжня цінність визначається не тим, з чого ти зроблений,
а тим, як ти розвиваєш свої навички і де ти їх застосовуєш.
Питання не в тому, скільки ти вартий сьогодні.
Питання в тому, ким ти стаєш завтра.

[Taras_777]

У вас вдома є такий подовжувач? Вимкніть його з розетки!
Ви купили 10-метровий подовжувач, але вам потрібно лише 2 метри, щоб дістатися до розетки. Що ви робите? Ви підключаєте його до мережі, а решту кабелю залишаєте щільно згорнутою, іноді ще з оригінальною пластиковою упаковкою, щоб він був «охайним».
Увага: Роблячи це, ви щойно створюєте ненавмисний обігрівач у власному будинку.



Наука про небезпеку: Чому це відбувається?
Вам не потрібно бути інженером, щоб зрозуміти. Коли електрика проходить через дріт, вона завжди генерує певну кількість тепла.
Якщо кабель розтягнутий: це тепло розсіюється в повітря, і нічого не відбувається.
Якщо кабель згорнутий: тепло затримується. Витки кабелю нагрівають один одного, створюючи «парниковий ефект» у міді.
Результат? Температура різко підвищується. Пластикове покриття (ізоляція) починає розм’якшуватися, потім плавиться, і нарешті дроти торкаються, спричиняючи коротке замикання. Якщо поруч є пил або килими, це може призвести до пожежі. Ідеальний сценарій катастрофи
Це явище небезпечне для будь-якого приладу, але воно стає критичним для обладнання, яке споживає багато енергії. Уявіть, що у вас є подовжувач у спіралі (наприклад, котушка або просто заплутаний), і ви підключаєте:
Масляний обігрівач або вентилятор.
Праску.
Потужний пилосос.
У цих випадках подовжувач не потребує днів, щоб розплавитися. Це може статися за лічені хвилини. А найгірше те, що, оскільки шнур зазвичай захований за диванами або меблями, ви усвідомлюєте небезпеку лише тоді, коли відчуваєте запах горілого пластику або бачите дим.



Золоте правило: Завжди розтягуйте його!
Влада та пожежники чітко стверджують: подовжувачі у спіралі є частою причиною пожеж у будинках, яким можна запобігти.
Щоб захистити свій будинок, виконайте ці 3 прості кроки прямо зараз:
Зробіть патруль: зазирніть за меблі. Якщо ви бачите, що подовжувач або котушка для шнура (ті помаранчеві або чорні котушки) використовуються без повного розмотування, зупиніть усе.
Розгорніть все: Навіть якщо вам потрібен лише 1 метр, а подовжувач має довжину 20 метрів, вам доведеться розгорнути його все. Повітря має циркулювати навколо шнура.
Торкніться шнура: Якщо ви використовуєте потужний пристрій і відчуваєте, що подовжувач гарячий на дотик, це червоний прапорець. Негайно вимкніть його та замініть на відповідний подовжувач більшої потужності.

[Taras_777]

Більшість із нас кидає лавровий лист у страви — особливо до м’яса чи птиці. Так робили наші бабусі, так робимо й ми.
Але якщо запитати «навіщо?», відповідь зазвичай проста: *для смаку*.
І тут починається найцікавіше 👀
Спробуйте відварити лавровий лист у склянці води й скуштувати. Ви не відчуєте яскравого смаку чи запаху. Тож у чому ж секрет цієї давньої звички?
Лавровий лист працює тихо.
Він впливає не на смакові рецептори, а на **жири**. Зокрема — допомагає перетворювати важкі тригліцериди на легші й корисніші для організму.
Є простий експеримент:
розріжте курку навпіл і зваріть кожну частину окремо. В одну каструлю додайте лавровий лист, в іншу — ні. Потім порівняйте кількість жиру в бульйоні. Різниця вас здивує.
І це лише початок. Коли під рукою є лавровий лист, інколи аптека не потрібна 🌿
Сучасні дослідження підтверджують те, що знала народна медицина століттями.
**Чим корисний лавровий лист:**
* полегшує травлення, зменшує здуття, печію та рефлюкс;
* м’яко нормалізує роботу кишківника (достатньо теплої настоянки);
* допомагає знижувати рівень цукру в крові;
* сприяє природному виробленню інсуліну при регулярному вживанні;
* очищує організм від «поганого» холестерину та надлишку жирів;
* ефективний при застуді, грипі та затяжному кашлі — інгаляції з лавром заспокоюють бронхи;
* підтримує серце та судини, знижуючи ризик інфарктів і інсультів;
* містить антиоксиданти (кверцетин, кавову кислоту), що допомагають захищати клітини;
* заспокоює нервову систему, покращує сон, зменшує тривожність;
* дві чашки настою на день можуть допомогти при ниркових проблемах та деяких інфекціях.
Поділіться цим простим, але цінним знанням 💚
Можливо, саме **один лавровий лист у чашці чаю** колись змінить чийсь день — або навіть здоров’я.

Ранком 5 серпня 1888 року на кухонному столі лежала коротка записка. Берта Бенц повідомляла, що їде з дітьми провідати бабусю в Пфорцгаймі. Звичайна сімейна поїздка — майже 100 кілометрів.
Єдине, про що вона не згадала чоловікові, Карлу Бенцу: шлях вони подолають на його винаході. На першому в історії автомобілі.
Поки Карл ще спав, Берта з двома синами тихо викотили Benz Patent-Motorwagen з майстерні, щоб не видати себе гуркотом двигуна. А потім вона сіла за кермо — і зробила крок у безсмертя.
Це була не просто поїздка до родичів. Берта хотіла довести всьому світу: автомобіль — не дивна ідея на папері, а реальний засіб пересування, здатний долати справжні дороги.
Дорогою вона купувала пальне в аптеці (лігроїн), шпилькою для капелюха прочищала паливну трубку, а гальма лагодила… звичайною шпилькою для волосся.
Так відбулася перша в історії далека подорож автомобілем — і вона завершилася успіхом. Новина розлетілася миттєво. Світ зрозумів: машина — це вже не мрія, а початок нової епохи.
Сміливість Берти Бенц не просто підтримала ідею її чоловіка. Вона запустила двигун сучасного світу. 🚗✨

[Taras_777]

ПРИРОДА-УБИЙЦА: 13 Причин никогда не ехать в АВСТРАЛИЮ!

Спойлер   :

ЧТО КУСТО УВИДЕЛ ЧТО НА ДНЕ БАЙКАЛА! ЭТО СКРЫВАЛИ В СССР?

Спойлер   :

[Taras_777]

Горбачёв — НЕ ТОТ, за кого себя выдавал. Кто он на самом деле?

Спойлер   :

У США археологи знайшли 150-річну пляшку: що виявилося всередині
Археологи знайшли пляшку зі 150-річним алкоголем та провели дегустацію.
Група археологів штаті Юта (США) виявила пляшку алкоголю, вік якої оцінюється в 150 років, і провела дегустацію.
Іан Райт, державний археолог Юти, сказав, що пляшка була серед тисяч артефактів, що датуються приблизно 1870−1890 роками, знайдених на землі Лісової служби США, що використовується гірськолижним курортом Альта, повідомляє Upi. «Коли вони її підняли, вона була ще повна. У ній все ще був корок, – сказав Райт. – Ми зрозуміли: „О Боже, це справжній скарб!“». Райт сказав, що ця знахідка – єдина відома ціла пляшка алкоголю, знайдена з того періоду. «Іноді їх знаходять у Міссурі та в місцях, де Міссісіпі змістився, і там затонув човен або корабель, але ніколи в Юті, – сказав він. – Ми рідко знаходимо пляшку з корком взагалі. Або, якщо ми її знаходимо, то корок зморщився та втиснутий всередину, або ж це просто її фрагменти. Тож це досить рідко буває».
Команда Райта звернулася по допомогу до High West, найстарішого легального виноробного заводу Юти, щоб проаналізувати вміст пляшки. Їм надали пристрій Coravin, щоб витягти частину рідини, не пошкоджуючи корок. Ісаак Вінтер, директор з дистиляції в High West, першим скуштував рідину. «Я трохи хвилювався, готуючи її, але ви повинні спробувати, – сказав Вінтер – Вона не пахла бензином, не пахла тютюном». Він сказав, що смак «фруктовий, напій досить витриманий». Тара Ліндлі, директор з сенсорної та продуктової розробки в High West, сказала, що смаки були складними.
«Спочатку була якась свого роду окислена фруктова нотка», – додала вона. Експерти сказали, що рідина, схоже, є слабоалкогольним пивом, а не лікером. Тепер вони сподіваються відтворити напій. «Саме дно пляшки було трохи каламутним – воно було трохи молочного кольору. Ми сподіваємося знайти в ній якісь придатні для використання дріжджі», – кажуть експерти.

[Taras_777]

Вот почему Ватикан скрывает эту картину, только взгляните…

Спойлер   :

Як пілоти унікального бомбардувальника B-2 катапультуються в разі загрози

На відміну від винищувачів, цей бомбардувальник  спочатку повинен підірвати тверді люки над головою льотчика.
Як пілоти унікального бомбардувальника B-2 катапультуються в разі загрози
Бомбардувальник B-2 відомий на весь світ не лише гучними операціями, але і своєю незвичною формою. І його розробники потурбувалися про те, щоб пілоти могли катапультуватися в разі потреби.
Як розповідає ресурс Wion, катапультування відбувається за допомогою системи ACES II. На відміну від винищувачів, цей бомбардувальник  спочатку повинен підірвати тверді люки над головою льотчика за допомогою вибухових болтів.
Потім ракетний двигун запускає сидіння в небо, а гіроскопи стабілізують політ. Водночас датчики визначають точний момент для розкриття парашута.
"Щоб запустити катапультування, пілот тягне за жовту ручку, розташовану між ногами або збоку сидіння. Ця одна дія запускає послідовність, яка автоматично активує як зняття люка, так і механізм запуску крісла", – пояснюють автори.
Оскільки бомбардувальник B-2 не має скляного купола, який можна пробити, літак спочатку повинен скинути панелі, розташовані над кабіною пілота. Для цього спеціальні болти та механізми виштовхують їх в повітряний потік, звільняючи шлях.
Далі запалюється балістичний заряд, який вистрілює сидіння з пілотом вгору по напрямних рейках. У процесі під сидінням запалюється ракетний двигун другого ступеня, який відкидає пілота далі від зони небезпеки.

Катерина Черновол

[Taras_777]

У сорок років орел постає перед жорстким вибором: жити… чи згаснути.
Його кігті стають надто довгими й слабкими — вони більше не тримають здобич. Дзьоб викривляється так, що вже не може розривати м’ясо. Пір’я на грудях і крилах стає важким, заважає летіти, тягне донизу.
І тоді лишається два шляхи:
повільно втратити силу…
або пройти через болісне оновлення.
Орел усамітнюється високо в горах, у тиші. Там починається його відродження. Він розбиває дзьоб об камінь — щоб виріс новий. Чекає. Терпить. Потім вириває старі кігті. А коли відростають нові — позбавляється важкого пір’я, яке заважало йому літати.
Сто п’ятдесят днів болю. Самотності. Тиші.
Але після цього він знову здіймається в небо — оновлений, сильніший, вільний. І живе ще багато років.
Це лише притча. Але в ній — глибока правда.
Іноді, щоб по-справжньому жити, потрібно наважитися змінитися.
Зміни лякають. Руйнують звичне. Вимагають мужності.
Та триматися за те, що вже не працює — за старі звички, токсичні стосунки, обмежуючі переконання — означає повільно втрачати крила.
Майбутнє починається там, де ми відпускаємо зайве.
Так, біль трансформації реальний.
Але й сила відродження — така ж реальна.
І, можливо, саме зараз настав ваш час злетіти вище.

[Taras_777]

Ця кішка щодня заходить до рибної крамниці з листком у зубах, щоб «заплатити» за свою рибу. І я не можу перестати про це думати.
Вона спостерігала, як покупці розраховуються грошима.
Зрозуміла механізм.
Вийшла, взяла те, що мала… і повернулася укладати угоду.
Першого дня продавець розчулився й дав їй маленьку рибку.
Відтоді це їхній щоденний ритуал.
Листок в обмін на рибу.
Без драм.
Без відчайдушного нявчання.
Лише гідність і рішучість.
І правда в тому, що в цієї кішки більше підприємницького духу, ніж у багатьох людей. Іноді навіть більше, ніж у мене.
Я тижнями запитувала себе, чи оцінить хтось мої вироби ручної роботи. А вона просто зайшла з листком — і вже по обіді уклала свою «угоду».
Її погляд говорить усе.
Вуха насторожені.
Очі впевнені.
Листок міцно затиснутий у зубах.
Вона точно знає, що робить.
Вона не чекала ідеального моменту.
Не просила дозволу.
Не чекала, поки відчує себе готовою.
Вона прийшла з тим, що мала. І крапка.
Можливо, у цьому й уся наука: не обов’язково мати все. Потрібно почати. Навіть із трохи зім’ятим листком.
Скажи чесно: ти досі чекаєш… чи вже настав час зайти й зробити свій хід?

Невероятные Дома На Колесах, Которые Вы Еще Не Видели

Спойлер   :

[Taras_777]

Чому гора Піп Іван має таку назву і що вона означає насправді: пояснення здивує

Ви дізнаєтесь:

Чому гора Піп Іван так називається
Які назви має гора Піп Іван Чорногірський
Гора Піп Іван Чорногірський - одна з найзагадковіших вершин Карпат, яка височіє на 2028 метрів і поступається лише Говерлі та Бребенескулу, пише Gorgany. Її назва вже багато років викликає суперечки та породжує легенди.
Главред розповість про кілька цікавих версій походження цієї назви, які й досі залишаються предметом дискусій серед дослідників та місцевих мешканців.
Чому гору назвали Піп Іван
Походження назви має кілька версій. За однією з них, на вершині колись була скеля, що нагадувала постать священника у рясі. Саме вона й дала горі ім’я, але нині цієї скелі вже немає, тож перевірити правдивість переказу неможливо.
Ще одна версія, також про попа, звучить так: у ніч на Івана Купала віряни збиралися на вершині для нічної молитви, але знайти правильний шлях було нелегко. Дорогу їм показував місцевий піп на ім’я Іван. На його честь гора й отримала назву.

Базовий закон металургії спростовано. Вчені довели, що на надвисоких швидкостях нагрівання зміцнює метал

Група інженерів із Північно-Західного університету в США опублікувала результати дослідження, що спростовує один із фундаментальних принципів металургії.
Досі вважалося, що термічна обробка завжди робить метал пластичнішим і м’якшим, полегшуючи його деформацію. Проте вчені довели, що в екстремальних умовах надвисоких швидкостей чисті метали поводяться навпаки: нагрівання не розм’якшує їх, а надає додаткової міцності та твердості.

Кріс Шух, провідний автор статті в журналі Physical Review Letters, пояснив, що класичне правило «нагрій, щоб зігнути» працює лише за звичайних обставин. Команда використала спеціальну мікробалістичну установку, яка запускала мікроскопічні частинки по металевих поверхнях зі швидкістю в сотні метрів на секунду. Сила ударів була такою, що за частку секунди метал розтягувався на 100 мільйонів відсотків від початкової довжини — цей процес відбувається у тисячу разів швидше за моргання ока.
При температурах близько 155 °C такі чисті метали, як золото та нікель, продемонстрували аномальну стійкість. Фізична причина явища криється в коливаннях атомів. Під час надшвидкого удару атоми починають вібрувати настільки інтенсивно, що створюють хаотичний бар'єр, який перешкоджає траєкторії деформації. Чим вищою є температура, тим сильнішими стають ці вібрації, парадоксально перетворюючи теплову енергію на захисний механізм, який відштовхує зовнішню силу.
Дослідники виявили важливий нюанс: ефект надміцності зникає навіть за мінімальної наявності домішок. Додавання лише 0,3% іншого елемента повністю скасовує цей механізм, змушуючи сплав поводитися за стандартними правилами розм’якшення. Для отримання ефекту зміцнення метал має бути абсолютно чистим.
Це відкриття відкриває нові горизонти для інженерії. Розуміння природи атомного опору дозволить розробляти матеріали для найсуворіших умов — від корпусів гіперзвукових літальних апаратів до систем захисту супутників. Замість того щоб уникати нагріву, інженери зможуть цілеспрямовано підвищувати температуру чистих металів, щоб зробити їх невразливими до ударів мікрометеоритів або екстремальних аеродинамічних навантажень.

[Taras_777]

🐬 Вони замкнули коло навколо людей. І не дозволили їм відплисти.
Спочатку рятувальники не розуміли, що відбувається. Дельфіни поводилися дивно — не гралися, не підпливали з цікавості, як зазвичай. Вони щільно оточили плавців, підштовхували їх одне до одного й агресивно били хвостами по воді.
2004 рік. Узбережжя Нової Зеландії. Четверо рятувальників тренувалися у відкритому морі, коли раптом навколо них з’явилася група дельфінів.
Кожного разу, коли хтось із плавців намагався відплисти, дельфін повертав його в центр кола.
І лише згодом люди зрозуміли чому.
Під самою поверхнею води кружляла велика біла акула — близько трьох метрів завдовжки. Вона наближалася. Але між нею і людьми вже стояла «жива стіна».
Дельфіни сформували захисний щит.
Протягом 40 напружених хвилин вони тримали щільне коло, не дозволяючи хижаку підійти ближче. Акула зрештою відступила. І лише тоді дельфіни повільно розійшлися, давши можливість рятувальникам безпечно дістатися берега.
Один із них, Роб Хоуз, пізніше сказав:
«Вони відчули небезпеку й діяли, щоб нас захистити. Я ніколи не бачив нічого подібного».
Морські біологи підтверджують: дельфіни відомі своєю здатністю захищати — і своїх, і людей. Вони можуть атакувати акулу, якщо потрібно, діючи разом і стратегічно.
Ми звикли вважати інтелект людською рисою.
Але ця історія нагадує: розум і співчуття живуть не лише на суші.
Іноді найсильніші захисники приходять із глибини океану — мовчки, без слави, просто тому, що можуть.
Дельфіни Нової Зеландії — тихі охоронці моря. 🌊💙

Понад століття після смерті тіло святої Бернадетти Субіру й досі викликає подив і численні запитання.
Бернадетта — та сама дівчина з Лурду, якій приписують відомі об’явлення, — померла 16 квітня 1879 року у французькому Невері. Вона була крихітного зросту (лише 1,42 м) і все життя страждала від хвороб. Здавалося б, її ослаблене тіло мало швидко зотліти в землі.
Та сталося інакше.
У 1909 році, через 30 років після поховання, труну відкрили вперше — у присутності лікарів та представників церковної й цивільної влади. За тодішніми звітами, одяг зазнав ушкоджень від вологи, проте тіло не мало звичних ознак розкладання. Це викликало щире здивування.
Друге відкриття відбулося у 1919 році. Лікарі окремо задокументували свої спостереження: типових процесів гниття не виявили. Шкіра потемніла й зморщилася, однак тіло залишалося збереженим.
У 1925 році, напередодні беатифікації, труну відкрили втретє. Результат знову виявився незвичним. Після цього тіло підготували до публічного вшанування: обличчя та руки покрили тонким шаром воску, щоб захистити тканини й зменшити вплив часу.
Сьогодні Бернадетта спочиває у скляній раці в каплиці Невера. Вона ніби спить — із складеними руками та розарієм на грудях.
Для Католицької церкви це — духовний знак. Для науки — явище, яке намагаються пояснити природними чинниками: складом ґрунту, вентиляцією труни, особливостями середовища. Проте цей випадок і досі залишається одним із найвідоміших серед так званих «нетлінних тіл».
Між вірою та наукою завжди триває діалог.
І поки одні бачать диво, а інші — шукають пояснення, історія скромної дівчини з Лурду продовжує надихати мільйони людей у світі.

[Taras_777]

🐝 У бджіл є дивовижна таємниця.

Коли вулик втрачає матку — єдину, хто може давати життя колонії та підтримувати порядок у цій ідеально організованій спільноті — здається, що все втрачено. Без нових яєць майбутнє зникає. За кілька тижнів колонія може загинути.
Але бджоли не панікують.
Вони не чекають порятунку ззовні.
Вони запускають власний план.
🔸 Звичайна личинка — незвичайна доля
Робочі бджоли обирають звичайних личинок. Тих самих, що мали б стати простими трудівницями. Вони нічим не відрізняються. Народжені однаковими.
Але їхній шлях змінюється завдяки одному рішенню.
Їх починають годувати маточним молочком — рідкісною, надзвичайно поживною речовиною. І за кілька днів усе змінюється: тіло розвивається інакше, активуються яєчники, збільшується розмір, тривалість життя зростає в десятки разів.
Вона не працюватиме.
Вона очолить.
Вона дасть життя новому циклу.
🔸 Матка не народжується — її створюють
Найдивовижніше те, що робочі бджоли й матка мають однаковий генетичний код. Їхній ДНК — ідентичний.
Різниця — не в генах.
Різниця — в турботі, харчуванні, підтримці та рішенні спільноти.
Це нагадує нам: потенціал часто спить у звичайних людях. Іноді все, що потрібно, — правильне середовище, віра, підтримка й бачення.
🔸 Лідери народжуються в кризі
Нова матка з’являється саме тоді, коли колонія на межі зникнення. Її поява не лише рятує личинку — вона рятує весь вулик. Починається новий цикл життя. Система відновлюється.
Бджоли показують без слів: у кризі важлива не паніка, а ясність. Не страх, а дія. Не хаос, а стратегія.
Можливо, і в нашому житті важливо не те, з чого ми почали, а те, що отримали на шляху — підтримку, турботу, шанс.
Бо іноді найсильніший лідер з’являється саме в найтемніший момент.
Не випадково.
А завдяки рішенню, баченням і трансформації.
🐝 І, можливо, у кожному з нас є потенційна «матка» — потрібно лише, щоб хтось повірив і дав правильне середовище для зростання.

[dev]

Немного о двигателе под капотом в котором сжигаются углеводороды СnН2n-2. .Это объединяющее слово, для бензина, соляры и прочего.



Так вот вспомним химию. При их сгорании должен выделятся углекислый газ и водяной пар. Углерод + кислород воздуха = углекислый газ и водород + кислород = вода, это в идеале. Но мы знаем , что бензо сгорает не совсем. Отсюда в выхлопе: угарный газ(СО) и прочая дрянь вроде окислов азота и серы. Коптит, воняет и плохо действует на здоровье. К тому же бл-кий бензин содержит в себе ещё и кучу прочих примесей, которые сгорая тоже праздника не устраивают.

много около научной фигни и проницательной диагностики но весело...

Мир автомобильный меняется. У него есть одна тенденция: На смену механическим приёмам управления, приходят электро механические, а те в свою очередь сменятся электронными, которые ,если судить по развитию, сменятся тоже электронными, но наверно уже цифровыми.

Drink 

[Taras_777]

В експозиції народного мистецтва Івано-Франківського краєзнавчого музею знаходиться унікальний артефакт – дерев’яний велосипед, виготовлений в сер. ХХ століття жителем міста Яремче Іваном Бойком. Дивовижний транспорт вмить став сенсацією для місцевих жителів та туристів. Проте, історія велосипедного руху в цьому краї має свої давні традиції.
В 2010 році завершився масштабний проект «ВелоКраїна», що співпав з майже столітнім ювілеєм першої зафіксованої велосипедної мандрівки – переїзду через Карпати на ровері з Делятина до Рахова. Як відомо з історичних архівів, 12 серпня 1911 року австрійський ентузіаст велосипедного туризму перетнув один з найвищих у Карпатах перевалів – Яблуницький.
 Втім, масове захоплення цим видом спорту на Яремчанщині припадає на 30-ті роки ХХ століття, коли цей край став інтенсивно розвиватись як курортна місцевість. Туристи, переважно поляки, приїжджали на відпочинок з роверами,  чим викликали неабияку заздрість у місцевої молоді, яка не мала змоги придбати недосяжний транспорт. Ровер тоді коштував приблизно 150 злотих, а це були немалі кошти для гуцула, який міг на цю суму утримувати родину увесь рік.
Однак, у 1935 році у селі Микуличин було організовано курси їзди на велосипеді, а сам транспорт (20 роверів) було придбано  у кредит. На велосипеді зручніше було доставляти листи і часописи, навіть окремі українські службовці послуговувались цим видом транспорту, зокрема, дідусь письменника Юрія Андруховича, секретар гміни села Яблуниці на Яремчанщині, Мар’ян Андрухович, сфотографований з приятелем біля  залізничного моста.
В 50-60 рр. ХХ ст. в місті Яремче найвідомішою розвагою для населення і туристів був дерев’яний велосипед, який власноруч змайстрував місцевий житель Бойко Іван Миронович. Для туристів було цікаво сфотографуватися, чи проїхатися центральною вулицею міста на цьому дивовижному транспорті. Скориставшись неабиякою зацікавленістю своїм ровером, народний умілець виходив у призначений час в центр міста і за окрему плату (1-3крб.) здавав його на прокат. Відомий письменник Степан Пушик використав цей факт у своєму гумористичному оповіданні «Бізнесмен».
Після смерті І. Бойка, знаменитий велосипед ручної роботи було придбано Івано-Франківським краєзнавчим музеєм. Рідкісний дерев’яний ровер, яких в Україні всього два, зберігся до наших днів в ідеальному робочому стані. Окрім шин та педального механізму, велосипед виготовлено повністю з дерева. Рама, ободи коліс, спиці, кермо, велосипедне крило і навіть насос для камер – дерев’яні. Цей цікавий експонат представлений увазі глядачів і є родзинкою експозиції народного мистецтва краєзнавчого музею.

Тетяна Лебідь, завідувач відділу народного мистецтва
Івано-Франківського краєзнавчого музею

Спойлер   :

https://www.youtube.com/shorts/Wf-2ALdeby8

[Taras_777]

Космічний парад над Україною: не пропустіть ніч семи планет
28 лютого на нас чекає рідкісне та захопливе видовище — справжній небесний парад. Усі планети нашої Сонячної системи зберуться разом, щоб влаштувати неймовірне світлове шоу на нічному небі.
Це особливий момент для кожного, хто любить дивитися на зорі. Поки ми занурені в щоденні турботи, там, над нами, цілі світи рухаються в мовчазній гармонії.
Що варто знати українцям:
Коли спостерігати: Найкращий час — одразу після заходу сонця (приблизно з 18:00 до 19:30).
Де дивитися: Шукайте планети на західній частині небосхилу.
Як це виглядатиме: Планети не стоятимуть ідеально рівно, але вони створять дивовижну дугу поперек неба. Венеру та Юпітер ви впізнаєте миттєво — вони сяятимуть найяскравіше. Для пошуку далеких Урана та Нептуна краще озброїтися біноклем.
Чому це важливо: Рідкісне видовище, яке ми не побачимо в такому складі наступні 14 років. Наступного разу така космічна зустріч відбудеться лише у 2040 році.
Такі моменти нагадують нам, наскільки безмежним і таємничим є наш Всесвіт. Іноді небо влаштовує справжній перформанс — нам залишається лише на мить зупинитися і підняти очі вгору.