Спілкуємось українською!

[Taras_777]

Врятуйте Землю - хай вона живе,
Хай дихають ліси на повні груди!
Нехай щодня щось родиться нове,
Нехай усе навкруг здоровим буде!

Врятуйте Землю! Хай цвітуть сади,
Буяють квіти і хлюпочуть води!
Ніхто так просто не прийшов сюди,
Бо ми також - частиночка природи...

Врятуйте Землю... Хай панує мир,
Хай свіжістю наповниться повітря.
Бо це - наш дім, а не смітник чи тир,
Та ми ж самі для себе гострим вістря...

Врятуйте Землю хоч би для дітей,
Вона за це десятки раз віддячить.
Адже залежить все від нас - людей!
Вона байдужість нашу не пробачить...

О. Сапріянчук

[Taras_777]

- Знаєте, що найстрашніше в старінні?
- Що?
- Це коли ти стаєш невидимим.

Спойлер   :

Поки ти молодий, ти щось собою являєш, ти можеш бути гарний, потворний, сильний, привабливий, страшний, красивий, а з віком все це проходить.
Ти стаєш одним із старих людей в поношеному піджачку.
Ти стаєш невидимим. Прозорим ...
Це так. Єдиною індивідуальною рисою для бабусь і дідусів стає вік.
Зверніть увагу, про старих не говорять: він - інженер, або вона - бухгалтер. Кажуть - йому 76, а їй вже під 80 ...
Після досягнення певного віку, кількість людей, які можуть знати стареньку людину, знати, ким вона була, що вона вміє, що любить, як живе, різко скорочується. Її друзі, колеги, або померли, або стали майже нерухомі. Вони виходять з дому лише в найближчий магазин і перестають бачитись один з одним.
Люди похилого віку – це майже безіменний світ.
Ми часто не розуміємо який вакуум поступово оточує наших старіючих батьків.
Не розуміємо, чому мама 5 разів на день телефонує нам на роботу і сильно заважає. Чому тато вимагає звіту про речі, які його зовсім не стосуються ...
Люди похилого віку просто хочуть, щоб був хтось, хто впізнає їх по голосу.
Ось і дзвонять, боячись втратити і цю ниточку. Поспішають скористатися, поки вона не обірвалася ...

Автор Андрій Білик

[Taras_777]

[Taras_777]

Про те, як працює принцип бумерангу.

На початку ХХ століття один шотландський фермер повертався додому. Проходячи повз болота, він раптом почув крик про допомогу. Фермер побіг на голос і побачив хлопчика, який намагався видертися з трясовини. Фермер швидко зрубав товстий сук, обережно наблизився і простягнув гілку, що потопала. Коли хлопчик вибрався, він довго не міг вгамувати сльози, він весь тремтів.

Спойлер   :

- Ходімо до мене в хату, - сказав фермер. – Тебе треба заспокоїтись та зігрітися.
- Ні-ні, - хлопчик похитав головою, - на мене чекає батько. Він, мабуть, дуже хвилюється.
Подякувавши своєму рятівнику, хлопчик втік... А вранці фермер побачив, що до його будинку під'їхала карета, запряжена породистими скакунами. З карети вийшов добре одягнений джентльмен і спитав
- Це ви вчора врятували моєму синові життя?
- Так, я, - відповів фермер.
- Скільки я вам повинен?
- Не ображайте мене, пане. Ви мені нічого не винні. Я вчинив так, як мала вчинити нормальна людина.
- Ні, я не можу залишити це просто так, тому що мій син мені дуже дорогий. Назвіть будь-яку суму, – наполягав відвідувач.
– Я більше не хочу говорити на цю тему. До побачення. - Фермер повернувся, щоб піти. І тут на крильце вискочив його синок.
- Це ваш син – спитав гість.
- Так, - з гордістю відповів фермер, погладжуючи хлопчика по голові.
- Давайте зробимо так. Я візьму вашого сина з собою до Лондона та оплачу його освіту. Якщо він так само благородний, як і його батько, то ні ви, ні я не шкодуватимемо про це рішення.
Минуло кілька років. Син фермера закінчив школу, потім медичний університет, і незабаром його ім'я стало всесвітньо відоме як ім'я людини, що відкрила пеніцилін. Його звали Олександр Флемінг.
Перед самою війною в одну з лондонських клінік надійшов із найважчою формою запалення легень син того ж джентльмена. Як ви вважаєте, що врятувало його життя цього разу – Так, пеніцилін, відкритий Олександром Флемінгом.
Ім'я джентльмена, який дав освіту Флемінгу, було Рандольф Черчілль. Його ж сина звали Уїнстон Черчілль, який згодом став прем'єр-міністром Англії.
Можливо, саме ці події згадував Вінстон Черчілль, говорячи:
"Зроблене тобою до тебе ж і повернеться".

[Taras_777]

Вона написала цей вірш 1890 року, а здається, ніби сьогодні...

Скрізь плач, і стогін, і ридання,
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України
Жалкуєм-тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас.
Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!
Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам воріття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!
1890

©️ Леся Українка

[Taras_777]

3272 роки в межах кордонів України існує державність, а сама Україна — це вже восьма назва.

🗽Кімерійці (1250 - 645 д.н.е)
На території сучасного Миколаєва близько 1250—925 років д.н.е. існувало місто людей кімерійських.

Місто Кімерія — стародавнє місто-порт кімерійців, розташоване в історичному центрі сучасного міста Миколаєва, біля місця злиття річок Південний Буг та Інгул. Місто побудоване у формі овалу. Це найстаріше місто на території України, що згадується в писемних джерелах.
🗽 Скіфське царство (612 д.н.е - 260 н.е)
🗽 Сарматія (450 д.н.е - 400 н.е)
🗽 Імперія Гунів (370 - 469 рр.)
(«Слов'яни» вперше згадується Прокопієм Кесарійським в оповіді про події 512 року.)
🗽 Київська Русь (882 - 1240 рр.)
🗽 Галицько-волинське князівство (1199 - 1349 рр.) (перша згадка назви "Україна" - 1187 р.)
🗽 Запорізька Січ (1556 - 1775 рр.) (8 січей, а перша згадка назви "козак" в 1493 р.)
🗽 Козацька Україна (1775 - 1905 рр.)
🗽 Україна (ЗУНР + УНР) - з 1917 р по теперішній час.
P.S. Україна назавжди

[Taras_777]

[Taras_777]

Справжня дружина:
змінює прізвище.
змінює дім.
залишає сім'ю.
переїжджає до тебе.
будує з тобою дім.
вагітніє, вагітність змінює її тіло.
набирає вагу
● мало не втрачає свідомість у пологовому залі через нестерпний біль під час пологів...
● навіть діти, яких вона народжує, носять твоє ім'я...
До самої смерті... все, що вона робить... готує їжу, прибирає дім, піклується про твоїх батьків, виховує дітей, заробляє, консультує тебе, забезпечує твій спокій, підтримує всі сімейні стосунки, все, що приносить тобі користь. Іноді ціною власного здоров'я, хобі та краси.
Дорогі чоловіки, цінуйте таких жінок у своєму житті завжди, адже бути жінкою нелегко...

[Taras_777]

Як помер старенький дід, то залишив спадок:
Дві корови, три свині і Сірка в придаток,
Стали спадщину ділить усі його діти,
Про хозяйство немале пішли говорити.

Мовив слово старший брат з початку розмови:
"Маю я вже двох дітей, тож мої корови,
Дітям треба молоко та кефірчик пити,
Тож прийдеться вам свиней та Сірка ділити!"

І середній не мовчав, а вліз у розмову:
"Забираю трьох свиней - маю вже корову,
Двох відразу я продам та збудую хату,
Тож по праву наш Сірко найменшому брату!"

І на тому порішили, із-за столу встали,
Дві корови, три свині ще в той день забрали,
Думали, що обдурили найменшого брата,
Та відписана була на собаку хата!..

Дві квартири в центрі міста, сучасна автівка,
І рахунок в Приватбанку, в валізі готівка,
Усе те хитрющий дід відписав Сіркові,
Аби спадок не довів трьох братів до крові!

Тож подумайте ще раз, перш ніж обдурити,
Зможуть вам корови й свині рідних замінити?
Чи готові ви за спадок близьких проміняти?
А з ким будете свій вік потім доживати???

Автор
Ірина Вазерцева

[Taras_777]

Чи знаєте ви, що таке Різдво?

Чи знаєте ви, що будинок - це не музей і не лабораторія?
Вам не потрібно полірувати кожну річ чи дезінфікувати кожне місце, адже ви прибираєте щодня.
Чи знаєте ви, що стіл не обов'язково повинен бути заставлений багатими стравами, ніби ви готуєте і їсте лише раз на рік?
Чи знаєте ви, що найвеселіше прикрашати ялинку - це робити це разом, і що під нею не обов'язково повинні бути найдорожчі подарунки, куплені в кредит, який потім доведеться виплачувати щомісяця протягом року, відмовляючи собі в чомусь або працюючи на двох роботах?
Чи знаєте ви все це?

Спойлер   :

Різдво - це свято любові. Час, який проводиться з тими, хто близький вашому серцю і який повинен бути найважливішим ... Час для них ... Доброго слова, посмішки, а не гіркого обличчя і втоми на обличчі.
Сьогодні ми так багато робимо на Різдво незрозумілого, забуваючи, в чому суть Різдва.
Випадково побачив цю картину, і... вона справила на мене таке глибоке враження, якого вже дуже давно ніщо не справляло .
Таку... САМОТНІСТЬ я собі навіть уявити не міг ! Пронизлива самотність і при цьому... яка фантастична любов ! І як погано залишитися ось так, зовсім одному .
Всі, хто знав твій голос, твої звички, твої жарти . Всі, хто знав чому ти радий, а що тебе засмучує . Всі вже пішли . І тепер ти один . І що залишається, окрім як в найсвітліше свято прийти туди, де улюблені тобою ? На самоті прикрашати маленьку ялинку, на самоті запалити свічки і бути там, з коханою людиною, або хоча б з пам'яттю про неї . І ці маленькі вогники від свічок куди сильніше зігрівають, ніж вогні великого і далекого міста .
Ми всі стали самотніми, борючись за статус, за блага, ми втрачаємо тих, з ким могли б розділити радість, а потім нічого не залишається... Лише тільки ти один і навколо тебе самотній світ . Чи варто воно того ? А може на цій картині мати прийшла на могилу до свого єдиного сина ? Заради нього жила, а тепер... тепер залишається жити просто день за днем, сенсу більше немає .
Самотня людина, в самотньому місті, серед самотніх людей . І лише одна віддушина - могила того, хто був для тебе дорогий .
Як часто ми біжимо по життю, забуваючи про тих, кого любимо по - справжньому, про тих, хто любить нас . А потім ... пізно потім . Залишиться лише згадувати ті моменти, коли міг сказати « люблю тебе », але не сказав . А чому не сказав ? А не було приводу, посоромився, забув...
Ми часто забуваємо своїх старих, ну куди з ними святкувати ? А потім наші діти забудуть про нас . Ця картина справила величезне враження на мене . Я не засмучений, я вдячний ! Мені нагадали про тих, кого я
по - справжньому люблю, про тих, хто мені важливіший за все на світі . Я ж теж часто забуваю сказати « Люблю...».
Попереду новорічні свята . Озирніться Ви побачите безліч самотніх людей . Станьте для них тими, хто їх бачить і чує, хто готовий поділитися настроєм і святковим столом . Це ваші сусіди, батьки, діти, просто люди . Покажіть їм, що є ще живі, які можуть бути разом з ними .
Давайте дарувати тепло один одному ! Творіть добро !

Торін В.

[Taras_777]

Пів світу скаче, співає, танцює,
Робить покупки, весілля святкує.
Гроші складає, планів багато,
Та й на порозі різдвяні свята.

Інший пів світу сльози ковтає,
Діти здорові від бомб вмирають.
Плани на завтра!? Нема тих планів,
"Завтра" то може і не настане.

Скоро ялинки, гірлянди, свічі
В одній частині світу. А в іншій —
Темно довкола, які гірлянди?!
Серце від спалахів рве на мільярди!

Пів світу мріє, чекає, бажає,
Любить когось, когось ніжно кохає.
Пів світу плаче... У чорній хустині
Йдуть матері до дітей на могили.

Скоро Різдво... Зберуться родини
Разом, до купи, щасливі-щасливі.
...Тільки у світі, де вже не скачуть,
Скільки родин одиноких заплаче 😥...

Марина Семйоник

[Taras_777]

[Taras_777]

[Taras_777]

СНАЙПЕРША

У темряві вдивлялася в приціл
Спокійно так вдихаючи повітря.
Із точністю собі обравши ціль,
Щось шепотіла стомленому вітру.

Земля гула. Стелив навколо дим.
А смерть летіла кулями з гвинтівки.
Торкала скроні клятих ворогів,
Стікала кров'ю по броні й кінцівках.

Вона спокійно тисла на курок
Міняючи набої, з ними й цілі.
Холодний погляд. Йшла за кроком крок.
Жила ненависть у її прицілі.

Емоцій нуль. Потрапила в мішень.
Терпляче-сильна. Снайперша від Бога.
Сховала вітер до своїх кишень,
Для себе не залишивши нічого.

Стікали кров'ю вбиті вороги.
Вона свій погляд підняла до неба.
Димілися вже спалені луги,
Немов хрести з землі стирчали стебла.

Навколо все покрив густий туман.
Дівоче серце, як раніш, не рвалось.
Переболіло від постійних ран,
І назавжди в боях зарубцювалось.

Автор: Ольга Киця💙💛
Художник: Володимир Ребров