« Ответ #296 : 14 Сентябрь 2022, 22:53:31 »
Розмова з татомСеред цвинтаря в тиші,
на могилі солдата
Плаче доня маленька,
обіймаючи... тата...
Наш ріднесенький, любий...
Як же важко без тебе...
Мама каже... ти з нами...
просто дивишся з неба...
Лиш не витреш сльозинок
більше ти з мого личка...
А ти знаєш, що в мене
народилась сестричка?
Знаєш, знаєш, напевно...
Тобі ж з неба видніше...
Вона крихітна зовсім...
А я ще доросліша...
Підросла, піду в школу...
Мамі все помагаю....
Ти мене не обіймеш
більш ніколи... я знаю...
І до школи не будеш
ти мене проводжати...
Як же важко без тебе,
мій ріднесенький тату...
Ти загинув за нас там...
Мама каже... Я знаю...
Вона ночами сльози
від нас тихцем ховає.
Захищаєш із неба
ти тепер Україну...
Ти для всіх став героєм...
Але нас ти покинув...
Знаю, все буде добре...
Я молюся до Бога...
За солдатів хоробрих...
Молюсь за перемогу.
Щоб не гинули люди,
щоб не плакали мами,
щоб тати повернулись
і жили з діточками.
Бог почує молитви-
всі ж бо моляться люди...
І війна закінчиться...
Та тебе вже не буде...
Я хіба на могилі
твоїй тихо поплачу...
Я тебе, мій рідненький,
ворогам не пробачу...
Бережи мене з неба...
і маленьку сестричку.
Не хвилюйся... Не плачу...
В мене... дощик на личках...
... Як же важко без тебе,
мій ріднесенький тату.
Тягну ручки до неба,
щоб тебе обійняти...
автор Тетяна Климчук💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙
«Цап-кацап»
Дитяча казка з дорослим змістом
*
Спойлер :
Був у діда й баби цап,
Називався цап - кацап.
Він і бився, і бодався -
Навіть дід його боявся.
Наганяв на звірів жах,
Всі ховались по кутках.
Пес у буді, кіт під тином,
Кури лізуть по шпаринам.
Перелякана свиня,
дикий погляд у коня.
Чешуться у цапа роги:
Забирайтесь всі з дороги!
Стережися, братія -
Ось вам демократія.
Навіть по сусідству двір
Спорожнів з недавніх пір.
Хто розумний, до цаписька
Не спішить підходить близько.
Цап завдав чимало шкоди
І в садку, і на городі.
В діда лопнуло терпіння
І настала мить прозріння.
Цапа він у ліс завів
І лишив серед кущів.
Але той не розгубився,
Вліво, вправо подивився,
Та й побрів шукать пригоду
На свою рогату вроду.
Запримітив хатку білу-
Тут його зовсім накрило.
Двері відчинив нахрапом,
Недарма родився цапом.
Ні постукать, ні спитати -
Це ж кацап, що з нього взяти.
- Була хижа в зайченяти,
А тепер - моя це хата!
-Буду в цій халупі жити,
Що хотіти, те й робити.
Так у зайчиковій хаті
Оселився чорт рогатий.
Ввечері відчувши втому,
Заєць пристрибав додому.
Двері відчинить старався
Та замок не піддавався.
Скоса глянув у вікно-
За столом сидить «воно»
Довелося відступити,
Ніч під деревом зустріти.
А вже вдосвіта чутки
Облетіли всі кутки.
Збіглись звірі на нараду,
Кожен мав свою пораду.
-Друзі, прошу, поможіть,
Що робити - підкажіть.
Вовк казав не зволікати
Й перемовини почати.
Ведмідь радив зачекати:
Цап і сам піде із хати.
Вискочив вперед кабан,
Круглий, наче барабан.
- Не для мого рила тема,
Це ж у зайчика проблема.
Білки радили гуртом
Поступитися житлом,
Та й чкурнули у дупло,
Ніби їх і не було.
Мовив зайчику їжак:
- Ну,без мене тут ніяк.
При мені колюча зброя,
Ти не сам, тепер нас двоє.
Друзям треба помагати,
А не осторонь стояти.
Дятел дзьобом стукотів
І давай скликать птахів:
- Ми - не просто пташечки,
А відважні вояки.
Приготована до бою
Всім відома «біозброя».
Зауважила лисиця:
- Тут чекати не годиться.
Горе буде всім хатинам,
Якщо цапа не зупиним.
Пхатиме у хату з хати,
Якщо цапа не прогнати.
Стало вже чимало їх-
Побратимів лісових.
Навіть той, хто сумнівався,
Зважив все і приєднався.
Вовк рогаток наробив,
Ведмідь шишок наносив.
Кожен знав, що мав робити-
Гуртом цапа легше бити.
Дружно рушили до хати
Територію звільняти.
Ведмідь першим розпочав,
Бо всю ніч він текст писав.
Засидівся у барлогу
І схотілось діалогу.
- Ти повинен зрозуміти:
Зайчику нема, де жити.
Дім потрібно будувати,
А не в інших забирати.
Цап з вікна своє кричав:
- Я іще не починав.
Йде спецоперація-
«Дезайцифікація».
Так всі звірі зрозуміли,
Що не обійтись без сили.
Без фізичної підмоги
Не зламати цапу роги.
Стали зброю готувати
І в кільце хатину брати.
Де взялося стільки звірів?
Цап очам своїм не вірив:
- Доведеться поступитись,
Щоб живому залишитись.
Миттю плигнув у вікно,
Залишивши скрізь лайно.
Так тікав, що зачепився
І в багнюці опинився.
Поки нісся по кущах,
Зрозумів, що таке страх.
В голові усе життя
промайнуло, як сміття.
Вирішив до діда пхатись
І на милість сподіватись.
Мають знати звірі й люди-
Вистачає зла усюди.
Щоб боротися зі злом-
Треба діяти гуртом.
Бо без друзів допомоги
Нам не мати перемоги.
Той у мирі проживає,
Хто не роги - розум має!
« Последнее редактирование: 14 Сентябрь 2022, 23:46:29 от Taras_777 »
" Когда нет мира - плохо всем. Дайте миру шанс" Джон Леннон.
Начало
Вход
Регистрация