Знову криваві жнива наступають…
Світ хоче їсти… Нам докоряють…
Світ хоче їсти, бо хоче жити…
Лиш би голодне чрево набити…
Опам’ятайтеся! Годі вам жерти!
Хочете вижити на нашій смерті?!
Наших дітей убивають, ґвалтують!
Ваші ж то сплять!.. Їх матусі цілують…
І колискову тихо співають…
Наших - сирени спати вкладають…
Хочете їсти, хочете хліба?!
Ми ж хочем волі й мирного неба!
Кожне зернятко : чиясь дитина.
І сива мати й чорна хустина…
Кожне зернятко: пахне гробами,
що загортаємо в землю з синами…
Кожне зернятко: дитяче личко,
що у підвалі вмира без водички…
Кожне зернятко: трупи у Бучі,
що ґвалтували їх орки смердючі…
Буде гірчити вам наша пшениця,
бо таким хлібом можна вдавиться. ..
Боже, не дай на крові жнивувати!
Нам вже набридло рабами блукати!
Будемо битися до перемоги!
Нас не спинити на півдороги…
Ми в своїй хаті! На своїм полі
хліба насіємо й буде доволі…
Буде родити жито, пшениця!
Буде хлібами степ колоситься!
Буде для світу! Буде для себе!
Колос доспіє під мирним небом…
Нині, лиш міцно стискаємо зброю,
за Україну йдемо до бою!
І не кажіть нам: хліб чи свобода?
Бо без свободи не буде народу!
Важко до правди шлях торувати.
Боже, не дай на крові жнивувати…
Світ споглядає спідлоба сердито…
Світ хоче їсти… Світ хоче жити…
05.06.2022р Галина Кухаришин
Начало
Вход
Регистрация